Вікіпедія

Альфонсо XIII

(Перенаправлено з Альфонс XIII)
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Альфонс.

Альфонсо XIII (ісп. Alfonso XIII; повне ім'я: Alfonso León Fernando María Jaime Isidro Pascual Antonio de Borbón y Habsburgo-Lorena; фр. Alphonse Léon Ferdinand Marie Jacques Isidore Pascal Antoine de Bourbon, також відомий як El Africano або Африканець через свої африканістські погляди[en]; 17 травня 1886, Мадрид, Іспанія — 28 лютого 1941, Рим, Італія) — король Іспанії в 1902—1931 роках з династії Бурбонів.

Альфонсо XIII
ісп. Alfonso[1]
Король Іспанії
Правління1886-1931
Коронація17 травня 1902
ПопередникАльфонс XII
НаступникХуан Карлос I
Біографічні дані
Іменаісп. Alfonso León Fernando María Jaime Isidro Pascual Antonio de Borbón y Austria-Lorena[2]
ісп. Alfonso XIII León Fernando María Santiago Isidro Pascual Antón de Borbón y Habsbourg Lorraine[3]
Релігіякатолицька церква
Народження17 травня 1886(1886-05-17)[4]
Королівський палац у Мадриді, Мадрид[4]
Смерть28 лютого 1941(1941-02-28)[5][6][…] (54 роки)
Рим, Італія[2][8]
стенокардія[9]
ПохованняКоролівська крипта (Ескоріал)[10] і Санта Марія ді Монсеррато[8]
У шлюбі зВікторія Євгенія Баттенберзька[8]
ДітиХайме (герцог Сеговії)[6], Беатріс Ізабельd[6], Хуан, граф Барселонський[6], Гонсало де Бурбон[6], Роджер Вінсентd[6], Фердинандоd[6], Альфонсо де Бурбон[6][1], Марія Христинаd[6], Жана де Леонd[6], Тереза де Бурбонd[6], Леандро де Бурбонd[6] і Мапія де де Тулуз-Лотрекd[6]
ДинастіяІспанські Бурбони[11]
БатькоАльфонсо XII[8]
МатиМарія Крістіна Австрійська[8]
Нагороди
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Виховання та імідж Альфонса XIII були тісно пов'язані з військовим станом; він часто уявляв себе солдатом-королем[12]. Його ефективне правління почалося через чотири роки після іспано-американської війни, коли різні соціальні фракції спроектували на нього свої сподівання національного відродження[13]. Як і інші європейські монархи свого часу, він відігравав політичну роль, спричиняючи суперечливе використання своїх конституційних виконавчих повноважень[14]. Його весілля[en] з принцесою Вікторією Євгенією Баттенбергською в 1906 було затьмарене спробою замаху на нього[en] внаслідок якої він не постраждав.

Оскільки громадська думка розділилася з приводу Першої світової війни та, крім того, розкол між прихильниками Німеччини та Антанти, Альфонс XIII використовував свої стосунки з іншими європейськими королівськими сім’ями, щоб допомогти зберегти позицію нейтралітету, яку підтримував його уряд[15][16].

Однак кілька факторів послабили конституційну легітимність монарха: розрив системи turno[en], поглиблення кризи системи Реставрації в 1910-х, три кризи в 1917[en], спіраль насильства в Марокко[17] і, особливо, підготовка до прихіду диктатури Мігеля Прімо де Рівери[en] в 1923, подія, яка завершилася як військовим переворотом, так і мовчазною згодою короля[18]. Протягом свого правління монарх зрештою віддав перевагу авторитарним рішенням, а не конституційному лібералізму[19].

Після політичної невдачі диктатури Альфонсо XIII позбавив підтримки Прімо де Рівера (який був змушений піти у відставку в 1930) і схвалив (під час так званої dictablanda[en]) спробу повернення до стану справ до 1923. Тим не менш, на цьому шляху він втратив більшу частину свого політичного капіталу. Він добровільно покинув Іспанію після муніципальних виборів у квітні 1931[en], які розуміли як плебісцит щодо збереження монархії або проголошення республіки, результат яких призвів до проголошення Другої Іспанської Республіки 14 квітня 1931.

Його зусилля з Відомством Європейської війни[en] під час Першої світової війни[20] принесли йому номінацію на Нобелівську премію миру в 1917, яку зрештою виграв Червоний Хрест[21]. На сьогоднішній день він залишається єдиним монархом, який був номінований на Нобелівську премію[22][23].

Життєпис

ред.
 
Альфонсо XIII відвідує Верден у 1919

На відміну від більшості монархів світу Альфонсо правив від самого народження (він народився після смерті свого батька Альфонса XII 17 травня 1886 і був негайно проголошений королем), але не до самої смерті (був вигнаний з країни революцією 1931 року).

Юнацькі й молоді роки короля припали на іспансько-американську війну, втрату Куби і Філіппін, початок політичної кризи в країні — за роки його царювання анархісти вбили чотирьох прем'єр-міністрів Іспанії.

У 1902 році 16-річний монарх проголошений повнолітнім. Під час пандемії іспанського грипу, яка спалахнула в останні місяці Першої світової війни в 1918 році, король також захворів, але видужав.

 
Альфонс XIII з орденами

3 червня 1928 року йому було присвоєно звання британського фельдмаршала.

Прийшов до повнолітньої влади в 1906 році й тоді ж одружився з принцесою Вікторією Євгенією Баттенберзькою, онучкою англійської королеви Вікторії I.

Позбавлений трону в 1931 році після падіння диктатури Прімо де Рівери, якого він підтримував, після чого Іспанія стала республікою.

На його життя кілька разів відбувалися замахи.

Смерть

ред.
 
Кінцева частина рукопису про зречення від січня 1941

15 січня 1941 Альфонсо XIII відмовився від своїх прав на неіснуючий іспанський престол на користь Хуана. Він помер у Римі 28 лютого того ж року після кількох тижнів агонії після першого важкого нападу стенокардії[24].

В Іспанії диктатор Франциско Франко оголосив триденну національну жалобу[25]. Похорони екс-короля пройшли в Римі в церкві Санта-Марія-дельї-Анджелі-е-дей-Мартірі. Він був похований у церкві Санта-Марія в Монсеррато-дельї-Спаньолі, іспанській національній церкві в Римі, безпосередньо під могилами пап Каллікста III і Олександра VI[26]. У січні 1980 його останки були перевезені до Ескоріалу в Іспанії[27].

Спадщина

ред.

Альфонсо був популяризатором туризму в Іспанії. Потреба в розміщенні гостей його весілля спонукала до будівництва розкішного Hotel Palace[en] в Мадриді. Він також підтримував створення мережі державних лож, Paradores[en], в історичних будівлях Іспанії. Його прихильність до футболу призвела до заступництва кількох «королівських» ("real" іспанською) футбольних клубів, першим був Real Club Deportivo de La Coruña в 1907[28]. Вибрані інші включають Реал Мадрид, Реал Сосьєдад, Реал Бетіс, Реал Уніон, Еспаньйол, Реал Сарагоса та Реал Расінг.

На його честь названо проспект у північному мадридському районі Чамартін, Авеніда де Альфонсо XIII (Avenida de Alfonso XIII). Площа або центр міста в Ілоїло, Філіппіни (тепер Пласа Лібертад) була названа на його честь під назвою Пласа Альфонсо XIII (Plaza Alfonso XIII)[29]. Вулиця в Мертір-Тідфілі в Уельсі була побудована спеціально для розміщення іспанських іммігрантів у гірничодобувній промисловості та названа Альфонсо-стріт (Alphonso Street) на честь Альфонса XIII[30].

Маленька миша Перес[en] вперше з’явився як іспанський еквівалент Зубної Феї в казці 1894, написаній Луїсом Коломою[en] для короля Альфонсо XIII, який щойно втратив молочний зуб у віці восьми років, причому Король з’являється в казці як «Король Бубі»[31]. Відтоді ця казка була адаптована до інших літературних творів і фільмів, у деяких з яких з’являється персонаж короля Бубі. Традиція Маленької миши Переса замінювати втрачені молочні зуби невеликою оплатою або подарунком, поки дитина спить, сьогодні майже повсюдно дотримується в Іспанії та Латиноамериканському регіоні. Альфонсо XIII також згадується на меморіальній дошці, яку міська рада Мадрида[en] присвятила в 2003 Маленької миші Пересу на другому поверсі номеру 8 на Calle del Arenal (es), де, як кажуть, жила миша[32].

Особисте життя

ред.

Законнонароджені та позашлюбні діти

ред.
 
Король Альфонсо XIII та Королева Вікторія Євгенія з дітьми в Сантандерському палаці Магдалена[en]. Стоять зліва направо: інфанта Марія Крістіна[en], принц Астурійський та інфанта Беатріс[en]. Сидять зліва направо: інфант Хайме, королева, король, інфант Гонсало та інфант Хуан сидять на землі

Альфонсо та його дружина принцеса Вікторія Євгенія Баттенберг (Ена) мали семеро дітей:

  1. Альфонсо, принц Астурійський (1907–1938);
  2. Інфант Хайме, герцог Сеговії (1908–1975);
  3. інфанта Беатріс[en] (1909–2002);
  4. Інфант Фернандо (мертвонароджений 1910);
  5. інфанта Марія Крістіна[en] (1911–1996);
  6. Інфант Хуан, граф Барселонський (1913–1993);
  7. інфант Гонсало (1914–1934).

У Альфонсо також було кілька відомих позашлюбних дітей, зокрема:

Ставлення до євреїв

ред.

Альфонсо був відомий своїм доброзичливим ставленням до євреїв і публічно вихваляв їх[39]. У 1932 він прийняв іудео-масонсько-комуністичну теорію змови[40]. Він зробив кілька дій, щоб запропонувати їм захист. У 1917 Альфонсо доручив іспанському консулу в Єрусалимі, Антоніо де ла Сьерва-і-Левіта, графу де Баллобар, допомогти захистити палестинських євреїв[en]. Іншого разу, після того як високопоставлений чиновник у Тетуані вчинив напади на євреїв, делегація, що складалася з католиків, євреїв і мусульман, звернулася до Альфонсо. Потім король усунув від влади тетуанського чиновника, незважаючи на те, що чиновник мав підтримку іспанського міністра закордонних справ[en]. За словами єврейського професора Авраама С.Е. Ягуда, Альфонсо сказав Ягуді в приватних розмовах, що він не буде проводити політику дискримінації щодо євреїв, вважаючи, що всі його іспанські піддані мають право на рівні права та захист[41].

Порнографічне кіно

ред.

Альфонсо іноді називають «королем плейбоєм», частково через його рекламу та колекцію іспанських порнографічних фільмів, а також його позашлюбні стосунки[42][43]. Будучи королем, Альфонсо замовляв порнографічні фільми через барселонську виробничу компанію Royal Films, а граф де Романонес виступав як посередник між ним і компанією. Вважається, що загалом було знято від сорока до сімдесяти порнографічних фільмів (три з яких збереглися) і демонструвалися в китайському кварталі Барселони, а також під час приватних показів Альфонсо[44]. Незважаючи на те, що фільми були німі та чорно-білі, вони, тим не менш, були дуже відвертими для того часу, показуючи повну наготу та сцени сексу. Ці фільми демонстрували вміст, який вважався аморальним і дегенеративним, включаючи сексуальні стосунки за участю католицьких священиків, лесбійство та «жінок із величезними грудьми» (останнє з яких, як кажуть, було пристрастю Альфонсо)[43][45]. Більшість із цих фільмів пізніше було знищено під час режиму Франко.

Це змусило деяких припустити, що Альфонсо міг мати залежність від сексу[en][42].

Цікаві факти

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Portal de Archivos Españoles — 2007.
  2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11929074X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ https://www.boe.es/datos/pdfs/BOE//1886/143/A00539-00540.pdf
  4. ↑ а б La Ilustración Española y Americana: Museo universal: periódico de ciencias, artes, literatura, industria y conocimientos útiles — Madrid: 1869. — Vol. XXX, вип. XX. — P. 331. — ISSN 1889-8394
  5. ↑ Encyclopædia Britannica
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Lundy D. R. The Peerage
  7. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  8. ↑ а б в г д Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
  9. ↑ https://www.abc.es/espana/casa-real/abci-no-quiero-derrame-gota-sangre-201602281105_noticia.html
  10. ↑ https://www.huffingtonpost.es/entry/quien-esta-enterrado-en-el-panteon-de-los-reyes-de-el-escorial_es_5e316d23c5b693878a896eec
  11. ↑ http://dialnet.unirioja.es/descarga/articulo/4580166.pdf — С. 52.
  12. ↑ Harris, Carolyn (2020). Raising Heirs to the Throne in Nineteenth Century Spain: The Education of the Constitutional Monarchy. Royal Studies Journal. 7 (2): 178. doi:10.21039/rsj.270. S2CID 234552045.
  13. ↑ Moreno Luzón, Javier (2013). Alfonso el Regenerador. Monarquía escénica e imaginario nacionalista español, en perspectiva comparada (1902–1913) [Alfonso el Regenerador. Постановка монархії та іспанського націоналістичного уявлення з порівняльної точки зору (1902–1913)]. Hispania[en]. Madrid: Editorial CSIC[en]. LXXIII (244): 319. doi:10.3989/hispania.2013.009. ISSN 0018-2141.
  14. ↑ Moreno Luzón, 2013, с. 319.
  15. ↑ Peris Alcantud, Fernando (2016). La política exterior de España en el contexto europeo, 1898–1931 (PDF). Tiempo y Sociedad (22): 152—153. ISSN 1989-6883. Архів (PDF) оригіналу за 9 жовтня 2022.
  16. ↑ Pérez de Arcos, Marina (2021). 'Finding Out Whereabouts of Missing Persons': The European War Office, Transnational Humanitarianism and Spanish Royal Diplomacy in the First World War (PDF). The International History Review. 44 (3): 7. doi:10.1080/07075332.2021.1976809. S2CID 250585535. Архів (PDF) оригіналу за 9 жовтня 2022.
  17. ↑ La Porte, Pablo (2017). La espiral irresistible: La gran guerra y el protectorado español en Marruecos. Hispania Nova. Getafe: Universidad Carlos III de Madrid[en]. 15 (15): 503—504. doi:10.20318/hn.2017.3499. ISSN 1138-7319.
  18. ↑ Ben-Ami, Shlomo (1977). The Dictatorship of Primo de Rivera: A Political Reassessment. Journal of Contemporary History[en]. 12 (1): 65—84. doi:10.1177/002200947701200103. ISSN 0022-0094. JSTOR 260237. S2CID 155074826.
  19. ↑ Moreno Luzón, 2023, с. 24.
  20. ↑ Hoh, Anchi (18 січня 2018). "Royal Knight of Charity": King Alfonso XIII of Spain in WWI | 4 Corners of the World: International Collections and Studies at the Library of Congress. Blogs.loc.gov. Процитовано 4 березня 2022.
  21. ↑ Nomination%20archive. NobelPrize.org. 1 квітня 2020. Процитовано 4 березня 2022.
  22. ↑ Olaya, Vicente G. (November 2018). A king with a mission: the humanitarian deeds of Alfonso XIII during the Great War. El País.
  23. ↑ Rodrigo, Inés Martín (19 березня 2014). Alfonso XIII, aliado de los cautivos en la Gran Guerra. ABC.
  24. ↑ Moreno Luzón, 2023, с. 15—18.
  25. ↑ "Mourning in Spain", The Times (3 March 1941): 3.
  26. ↑ "Italians to Mourn Death of Alfonso," The New York Times. 2 March 1931.
  27. ↑ "21 Guns for Dead King's Homecoming", The Times (21 January 1980): 4.
  28. ↑ Deportivo history – Football Espana. football-espana.net. 29 серпня 2012. Процитовано 25 червня 2015.
  29. ↑ Plaza Libertad: The face of Ilonggo History. Iloilo I LOVE!. Процитовано 25 червня 2015.
  30. ↑ Morris, Jan (1986). The Matter of Wales (вид. 1986). Penguin Books. с. 339. ISBN 0-14-008263-8.
  31. ↑ Sadurní, J. M. (7 травня 2019). Luis Coloma and Ratoncito Pérez, the tale that born as a gift for a Queen. National Geographic (ісп.).
  32. ↑ El Ratoncito Pérez has his official plaque in the streets of Madrid already. El País (ісп.). 6 січня 2003.
  33. ↑ (фр.) XII. Roger de Vilmorin, sur Dynastie capétienne, consulté le 09/09/2013
  34. ↑ (фр.) Jean-Fred Tourtchine (préf. Juan Balansó), Les manuscrits du C.E.D.R.E. – dictionnaire historique et généalogique, numéro 6: Le royaume d'Espagne, vol. 3, Cercle d'Études des Dynasties Royales Européennes, Paris, 1996, 213 p. ISSN 0993-3964
  35. ↑ Romero, M. (13 листопада 2006). Sangre azul con bandera púrpura. Diario de León.
  36. ↑ Sampedro Escolar, José Luis. Anna María Teresa Ruiz y Moragas. Real Academia de la Historia.
  37. ↑ Muere Leandro de Borbón, hijo de Alfonso XIII, a los 87 años. El País (ісп.). 18 червня 2016. Процитовано 1 лютого 2023.
  38. ↑ Garcia-Planas, Plàcid (5 січня 2019). La hija misteriosa de Alfonso XIII. La Vanguardia.
  39. ↑ Flesler, Linhard та Pérez Melgosa, 2015, с. 81.
  40. ↑ González Calleja, 2011, с. 77.
  41. ↑ Yahuda, Abraham S.E. (24 квітня 1941). King Alfonso XIII and the Jews. The Sentinel.
  42. ↑ а б Navas, Sara (19 липня 2020). Alfonso XIII, "el rey 'playboy" que se convirtió en el primer promotor del cine pornográfico en España. El País (Spanish) .
  43. ↑ а б Hodgkinson, Will (11 березня 2004). Thank God I took out the duck scene. The Guardian. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 31 січня 2023. ...as was King Alfonso XIII of Spain, who had a passion for women with enormous breasts.
  44. ↑ Devereux, Charlie (17 листопада 2021). Spanish satirical comedy 'Alfonso the African' reveals former king's secret erotic films. The Times.
  45. ↑ Mcclure, Alina (15 листопада 2021). The National Dramatic Center premieres a satirical comedy about the Bourbons. Kiratas. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 31 січня 2023. [Архівовано 2021-11-21 у Wayback Machine.]
  46. ↑ Pilar of Bavaria & Desmond Chapman-Huston: Don Alfonso XIII. A Study of Monarchy. Londen, Murray, 1931.

Література

ред.
  • Альфонсо ХІІІ — король парадоксів / О. П. Іваницька. — Чернівці: Книги-ХХІ, 2006. — 232 c.: іл. — (Новітня історія Іспанії в життєписах королів). — ISBN 966-8653-70-Х

(ісп.)

  • Javier Moreno Luzón (ed.) (2003): Alfonso XIII, un político en el trono, Madrid, Marcial Pons, pp. 373—403, ISBN 84-95379-59-7
  • Morgan C. Hall (2005): Alfonso XIII y el ocaso de la monarquía liberal, 1902—1923, Madrid, Alianza Editorial, ISBN 84-206-4790-X

(англ.)

  • Barry, John M. (2004). The Great Influenza: The Epic Story of the Greatest Plague in History. Viking Penguin. ISBN 0-670-89473-7.
  • Churchill, Winston. Great Contemporaries. London: T. Butterworth, 1937.
  • Collier, William Miller. At the Court of His Catholic Majesty. Chicago: McClurg, 1912.
  • Noel, Gerard. Ena: Spain's English Queen. London: Constable, 1985.
  • Nutall, Zelia. (1906). The Earliest Historical Relations Between Mexico and Japan. Berkeley: University of California Press.
  • Petrie, Charles. King Alfonso XIII and His Age. London: Chapman & Hall, 1963.
  • Pilapil, Vicente R. Alfonso XIII. Twayne's rulers and statesmen of the world series 12. New York: Twayne, 1969.
  • Sencourt, Robert. King Alfonso: A Biography. London: Faber, 1942.
  • Moreno Luzón, Javier (2023). El rey patriota. Alfonso XIII y la nación. Barcelona: Galaxia Gutenberg. ISBN 978-84-19392-11-4.
  • Noel, Gerard. Ena: Spain's English Queen. London: Constable, 1984. Considerably more candid than Petrie about Alfonso, the private man, and about the miseries the royal family experienced because of their haemophiliac children.
  • Nuttall, Zelia (1906). The earliest historical relations between Mexico and Japan: from original documents preserved in Spain and Japan. The University Press.
  • Flesler, Daniela; Linhard, Tabea Alexa; Pérez Melgosa, Adrián (2015). Revisiting Jewish Spain in the Modern Era. New York: Routledge. ISBN 978-1-31798-057-5.

Посилання

ред.
Попередник
Альфонс XII 		  Король Іспанії
1886-1931 		  Наступник
Хуан Карлос I
Попередник
Альфонс XII 		  Король Єрусалиму
1886-1941
титулярний 		  Наступник
Хуан Карлос I
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альфонсо_XIII&oldid=44065966