Мігель Прімо де Рівера-і-Орбанеха (ісп. Miguel Primo de Rivera у Orbaneja) маркіз де Естелья (8 січня 1870(18700108), Херес-де-ла-Фронтера, Іспанія — 16 березня 1930, Париж, Франція) — іспанський державний діяч, генерал.

Мігель Прімо де Рівера
ісп. Miguel Primo de Rivera
Голова Ради міністрів Іспанії
15 вересня 1923 — 30 січня 1930
Попередник: Мануель Гарсія Прієто
Наступник: Дамасо Беренгер
 
Ім'я при народженні: ісп. Miguel Primo de Rivera y Orbaneja
Народження: 8 січня 1870(1870-01-08)[1][2][…]
Херес-де-ла-Фронтера, Кадіс, Андалусія, Іспанія[4][5]
Смерть: 16 березня 1930(1930-03-16)[6][7][…] (60 років)
Париж[9]
Причина смерті: цукровий діабет
Поховання: цвинтар Сан-Ісідроd[10] і Iglesia-convento de la Mercedd[10][11]
Країна: Іспанія
Релігія: католицька церква і католицтво
Партія: Spanish Patriotic Uniond
Батько: Мігель Прімо де Рівера і Собремонтеd
Мати: Інес Обранеха і Перез де Грандалd
Шлюб: Касільда Саенс де Ередіяd[12]
Діти: Хосе Антоніо Прімо де Рівера, Пілар Прімо де Рівераd, Фернандо Прімо де Рівераd, Мігель Прімо де Рівера[d] і Кармен Прімо де Рівераd
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Памятник Мігелю Прімо де Рівера (1929). Площа Аренал, Мадрид

Життєпис ред.

Народився в сім'ї військових, його предки та родичі займали посади військового міністра, фельдмаршала, губернатора Філіппін, віце-короля Ла-Плати. Дядько Мігеля, Фернандо Прімо де Рівера (1831—1921) був останнім генерал-капітаном Філіппін (1880—1883 та 1897—1898).

У віці 14 років вступив у військове училище, потім брав участь в кампаніях в Марокко і на Кубі, служив на Філіппінах, швидко просуваючись по службі. У 1921 обраний до парламенту, але втратив місце, висловивши незгоду з політикою уряду в Північній Африці. Пізніше був начальником валенсійського, мадридського та барселонського військового округів. На останньому посту, активно беручи участь у боротьбі з анархістами, зблизився з консервативними політиками.

Здійснивши державний переворот 13 вересня 1923, очолив уряд і став фактичним диктатором Іспанії. Його дії отримали підтримку як короля Альфонса XIII, так і громадської думки, незадоволеної парламентом, який був не в змозі забезпечити стабільне правління, вирішити соціальні проблеми країни та завершити війну в Марокко. Прімо де Рівера заявив про свій намір вирішити наболілі соціальні та політичні проблеми, а потім піти у відставку та повернути країну до нормальних конституційних форм правління. Було призупинено дію конституції, розпущено уряд і парламент, введена цензура. За згодою короля створена «військова директорія» на чолі з Прімо де Ріверою. У 1923 встановив у країні військово-монархічну диктатуру.

Диктатор мав намір вивести війська з Марокко, проте армія чинила опір цьому рішенню, і тоді у вересні 1925 іспанці в союзі з французькою армією придушили антиколоніальне повстання арабів на чолі з Абд-аль-Карімом і знищили створену ним Рифську республіку.

Прийнято нову конституцію, що поєднала елементи італійського фашизму й іспанського традиціоналізму. Одночасно Прімо де Рівера висунув широку програму громадських робіт і збирався змінити соціальне та трудове законодавство, що принесло йому підтримку соціалістів.

Тим не менш, глобальні проблеми, що стояли перед країною, вирішені не були. На тлі суспільного невдоволення та у зв'язку з економічною кризою й піднесенням революційного руху Мігель Прімо де Рівера 28 січня 1930 був змушений подати у відставку. Виїхав у Париж, де й помер за 6 тижнів.

Діти ред.

  • Син Хосе Антоніо Прімо де Рівера (1903—1936) — засновник партії Іспанська Фаланга.
  • Син Мігель Прімо де Рівера (1904—1964) — іспанський юрист, політик і дипломат. Аграрний міністр у 1941—1945, посол Іспанії в США в 1951—1958.
  • Дочка Пілар (1907—1991) була до 1977 керівником жіночої секції Фаланги.

Примітки ред.

Джерела ред.