Хуа́н Ка́рлос І де Бурбо́н[5] (ісп. Juan Carlos Alfonso Víctor María de Borbón y Borbón-Dos Sicilias) (нар. 5 січня 1938, Рим, Італія) — король Іспанії з 22 листопада 1975 року до 19 червня 2014 року з династії Бурбонів. Онук останнього короля Іспанії Альфонса ХІІІ, позбавленого престолу квітневою революцією 1931 року. 2 червня 2014 року оголосив, що вирішив зректися престолу на користь свого сина, принца Філіпа VI. Як пояснив прем'єр країни, для того, щоб Хуан Карлос І зміг покинути престол, у конституцію Іспанії внесуть відповідні зміни.

Хуан Карлос I
ісп. Juan Carlos Alfonso Victor María de Borbón y Borbón Dos Sicilias
Король Іспанії
Правління 22 листопада 1975-18 червня 2014
Коронація 27 листопада 1975
Попередник
Біографічні дані
Релігія католицька церква
Народження 5 січня 1938(1938-01-05)[1][2][…] (86 років)
Рим, Італія[1]
У шлюбі з Софія Грецька та Ганноверська
Діти Інфанта Єлена, герцогиня де Луго[4], Інфанта Крістіна, герцогиня Пальма-де-Майоркська[4] і Феліпе VI[4]
Династія Іспанські Бурбони
Батько Хуан, граф Барселонський[4]
Мати Марія де лас Мерседес де Бурбон-Сицилійська[4]
Нагороди
Велика зірка почесного знаку «За заслуги перед Австрійською Республікою» Орден Золотого руна орден Спасителя

Ланцюг ордена Білого леваd

Великий Хрест ордена Почесного легіону Collar of the Supreme Order of the Chrysanthemum Великий хрест особливого ступеня ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа з ланцюгом Grand Cross with Collar of the Order of the Three Stars орден князя Ярослава Мудрого I ступеня Grand Cross of the Order of the White Double Cross‎
Ланцюг ордена Зірки Румунії
орден Золотого Орла Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX Великий хрест Ордена Заслуг Угорської республіки з ланцюгом Grand Cross of the Military Merit - White Badge Grand Cross with Collar of the Order of the White Rose of Finland орден Слона орден Білого Орла Кавелер Великого хреста на ланцюгу ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» Великий ланцюг ордена Сантьяго Grand Cross of the Order of the Immaculate Conception of Vila Viçosa Grand Collar of the Military Order of the Tower and Sword Grand Collar of the Order of Liberty кавалер Великого ланцюга ордена Інфанта дона Енріке Grand Cross of the Military Order of Avis Grand Cross of the Military Order of Christ Algerian National Order of Merit, Atheer rank Order of Excellence Орден Франсіско Морасана
Міжнародна премія імені Карла Великого

Премія миру Фелікса Уфуе-Буаньїd (1994)

премія Чотирьох свобод — Медаль свободиd (1996)

Премія Нансена (1987)

Королівський Вікторіанський ланцюг

міжнародна премія Сімона Болівараd (1983)

Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (1984)

Honorary doctor of the University of Bolognad

Почесний доктор Оксфордського університетуd

почесний доктор Кембриджського університетуd

почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d]

ювілейна медаль 2500-річчя заснування Перської імперії

honorary doctor of the University of Brasíliad

Order of Juan Mora Fernández Battle of Lepanto 4th Centenary Medal

золота медаль Вищої ради з наукових дослідженьd (12 травня 1993)

European Medal of Toleranced

Knight of the Garter
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Сходження на престол ред.

У 1969 році диктатор Франсіско Франко призначив спадкоємцем іспанського престолу 31-річного Хуана Карлоса[6], старшого сина графа Барселонського, проти волі батька. Хуан Карлос мав посісти престол не одразу, а лише після смерті Франко, що й трапилося 22 листопада 1975. Після коронації сам обрав називати себе Хуан Карлос І замість «Хуан ІІІ» та «Карлос V»[7].

Правління ред.

Король виявив далекоглядність, одразу ж після вступу на престол запровадивши реформи для демонтажу франкістського режиму, розпустивши франкістську «фалангу» і узаконивши (1977) року політичні партії. Це започаткувало перехід Іспанії до демократії і призвело до ратифікації народним референдумом 6 грудня 1978 року і проголошеної 27 грудня того ж року Конституції Іспанії, яка відновила конституційну монархію. На її основі Короля було визнано символом національної єдності і законним спадкоємцем історичної монархічної династії, хоча Хуан Карлос завдячував своїм приходом до влади диктатору Франко. Конституцією були гарантовані цивільні права й свободи, регіони отримали більше самостійності (Іспанія перетворилася на федеративну державу).

У 1981 році вчинив успішний опір спробі державного перевороту, влаштованого військовими, що прагнули відновити франкістський режим. З 1982 року брав участь у буденному політичному житті та сприймався, насамперед, як символ національної єдності та гарант демократичних свобод.

У 2008 році він вважався найпопулярнішим лідером у всій Іберо-Америці.[8]

Репутація короля та монархії, шанована за роль у переході Іспанії до демократії, почала потерпати після того, як виникли суперечки навколо його родини, загострені публічною полемікою 2012 року.

Зречення ред.

У квітні 2012 року король Хуан Карлос І вирушив у Ботсвану, де займався полюванням на слонів. Про поїздку не було відомо іспанському суспільству, аж поки король не пошкодив ногу та не був відправлений спеціальним авіарейсом назад в Іспанію[9][10]. Після цього в ЗМІ з'явилась інформація не тільки про поїздку, а й про те, чим тоді займався король та про сумнівні джерела фінансування поїздки. Іспанське суспільство почало висловлювати невдоволення[11].

На початку 2014 року почався новий скандал, пов'язаний зі здійсненням корупційних схем Іньякі Урдангаріном, зятем Хуана Карлоса І. У цьому іспанці підозрювали й самого короля.

Не витримавши критики, вранці 2 червня 2014 року прем'єр-міністр Маріано Рахой зробив телевізійну заяву про те, що король повідомив йому про свій намір зректися престолу. Пізніше король виступив із телезверненням та оголосив, що зречеться престолу на користь принца Астурійського.[12]

Конституція Іспанії не передбачала процесу зречення престолу монархом, тож 3 червня Уряд Іспанії почав розглядати це питання. Незабаром, уже 19 червня 2014 року, на престол зійшов син короля Хуана Карлоса І, Філіп VI[13][14].

Після зречення ред.

Після зречення Хуан Карлос І, як і його дружина, Софія Грецька, продовжив носити титул короля Іспанії.

На початку серпня 2020 року Хуан Карлос І втік з країни на тлі корупційного скандалу[15].

Сім'я ред.

З 1962 року одружений з Софією Грецькою, дочкою короля Греції Павла I, з данської династії Глюксбургів.

Діти:

Цікаві факти ред.

Див. також ред.

Література ред.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. а б Хуан Карлос I // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  4. а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  5. Іван Карло I
  6. "Those Apprentice Kings and Queens Who May — One Day — Ascend a Throne, " [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] New York Times. 14 November 1971.
  7. Bernecker, Walther (1998). Monarchy and Democracy: The Political Role of King Juan Carlos in the Spanish. 33 (1). с. 65–84. 
  8. Uribe es el líder iberoamericano mejor valorado por los ciudadanos de su país [Uribe is the Ibero-American leader best valued by the citizens of his country]. Ель-Мундо (ісп.) (Іспанія). Процитовано 2 червня 2014. 
  9. Spain's King Juan Carlos under fire over elephant hunting trip. the Guardian (англ.). 15 квітня 2012. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 5 квітня 2021. 
  10. King Juan Carlos of Spain operated on after 'elephant hunting' accident.. The Telegraph (en-GB). Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021. 
  11. Winds of change. The Economist. 7 червня 2014. ISSN 0013-0613. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021. 
  12. Minder, Raphael (2 червня 2014). King Juan Carlos of Spain to Abdicate Throne for Son. The New York Times. 
  13. Хуан Карлос підписав акт про зречення іспанського престолу. LB.ua. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 5 квітня 2021. 
  14. King Felipe VI calls for 'new Spain' as he is sworn in. BBC News (en-GB). 19 червня 2014. Архів оригіналу за 13 березня 2021. Процитовано 5 квітня 2021. 
  15. Монархія в небезпеці. Екс-король втік з Іспанії. ua.korrespondent.net (рос.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 5 квітня 2021. 
  16. Середа #відносиниУкраїнаІспанія30, Франко (7 січня 2022). Іспанська геральдика президента Кучми. Medium (англ.). Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022. 
Попередник
Альфонс XIII
  Король Іспанії
1975-2014
  Наступник
Філіп VI
Попередник
Альфонс XIII
  Король Єрусалиму
1977-2014
титулярний
  Наступник
Філіп VI