Альошин Борис Володимирович

Бори́с Володи́мирович Альошин (*19 жовтня 1901, Замостя — 1992) — російський радянський гістолог-ендокринолог, заслужений діяч науки УРСР (з 1956).

Альошин Борис Володимирович
Народився 19 жовтня 1901(1901-10-19)[1]
Замостя (Польща), Люблінська губернія, Російська імперія
Помер 1992
Харків, Україна[1]
Діяльність Медицина
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова
Партія КПРС
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки

Біографічні відомостіРедагувати

Народився у місті Замостя (колишня Люблінська губернія) в родині військового лікаря.

В 1918 році закінчив гімназію у Севастополі

В 1925 році закінчив Московський університет, а потім у 1929 році закінчив аспірантуру при ньому.

З 1930 року був асистентом кафедри гістології першого Московського державного медичного університету.

З 1937 по 1974 рік був завідувачем кафедри гістології Харківського медичного інституту, одночасно завідувачем відділу гістофізіології  Українського інституту ендокринології у Харкові (1938 — 1941; 1944 — 1959).[2]

Член КПРС з 1941 року.

З 1941 по 1944 рік був в евакуації з першим Харківським медичним інститутом у м. Чкалов (нині Оренбург).[2]

ПраціРедагувати

Праці Альошина присвячені гістофізіологічному дослідженню залоз внутрішньої секреції, патогенезу зобної хвороби та нервової регуляції ендокринних функцій.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати