Олешко Попович
Оле́шко Попо́вич, або (в російському фольклорі) Альоша Попович, — один з героїв руського билинного народного епосу, легендарний богатир часів Київської Русі. Разом з Іллею Муромцем та Добринею Микитечем оберігав рідну землю від ворогів.
Олешко Попович | |
---|---|
«Три богатирі» (Віктор Васнецов) | |
Божество в | слов'янська міфологія |
Період життя | XI—XII століття |
Частина від | Російський фольклорd |
![]() |

ПоходженняРедагувати
Батьківщиною Поповича є місто Пирятин, дослідники билин і літописів упевнені — він дійсно історичний герой, про подвиги якого згадується в літописах. Історичні дані свідчать, що він часто бував на пирятинських ярмарках.
В одній із билин розповідається, як мати проводжала Олешка на базарній площі міста Пирятина у похід на ворога. Тоді Пирятин стояв на кордоні держави Київської Русі й був одним із її опорних пунктів у боротьбі проти кочівників.
Літописні згадкиРедагувати
Никонівський літопис повідомляє — Олешко Попович відзначився в боротьбі з половцями, убивши половецького хана та його брата. Близько 1201 року Олешко Попович згадується в літописі як учасник боротьби з печенігами.
У Тверському літописі записано, що він брав участь у відомій битві на Калці (1223 р.) і загинув разом з іншими сімнадцятьма витязями.
Літописний богатир Олешко Попович боронив землі на лівому березі Дніпра, де були розташовані Київське, Чернігівське та Переяславське князівства. Це слугує ще одним підтвердженням того, що саме місто Пирятин було батьківщиною богатиря. Цікаво й те, що саме на Пирятинщині прізвище Попович збереглося до наших днів.
В один зі своїх приїздів до Пирятина Т. Шевченко написав «Думу про пирятинського поповича Олексу».[1]
У 992 р. Олексій Попович разом із Яном Усмошвецем уславилися також при обороні Переяслава від печенігів. Як свідчить Никонівський літопис, за свій подвиг вони були взяті в княжу дружину. У 1001 р. Олекса Попович і Ян Усмошвець розбили печенізького хана Радмана і взяли в полон трьох його синів.
Див. такожРедагувати
ЛітератураРедагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Златоплуг : епос України-Русі. На київському циклі билин / відтвор. сучасною укр. мовою, впорядкув. з дод. власного матеріалу Віктора Гребенюка. Луцьк, 2022. 350 с.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Я. І. Дзира. Букварь южнорусскій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 394. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
ПосиланняРедагувати
- Українські билини Історико-літературне видання східнослов'янського епосу
Це незавершена стаття про літературного персонажа. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |