Алчевський Микола Олексійович
| Алчевський Микола Олексійович | |
|---|---|
| Народився | 1872 Харків Російська імперія |
| Помер | 1942 Харків УРСР ·від виснаження |
| Поховання | невідомо |
| Громадянство | {UKR}} |
| Національність | українець |
| Діяльність | юрист , педагог , викладач , громадський діяч |
| Alma mater | Харківський імператорський університет |
| Батько | Алчевський Олексій Кирилович |
| Мати | Алчевська Христина Данилівна |
| Брати, сестри | |
Микола Олексійович Алчевський (1872, Харків, Російська імперія — 1942, Харків, УРСР) — український педагог, юрист, викладач, театральний критик, громадський діяч. Представник родини Алчевських.
Життєпис
ред.Третій син в родині українського мецената, промисловця Олексія Алчевського (1835—1901) та просвітительки, педагогині Христини Алчевської (до шлюбу Журавльової) (1841—1920). Закінчив першу чоловічу гімназію та юридичний факультет Харківського університету. Працював присяжним повіреним. Був викладачем у Недільній жіночій школі Алчевської Х.Д. Мав хист театрального критика, захоплювався музикою. Цікавився вокальними успіхами свого молодшого брата, співака з світовою відомістю Алчевського Івана Олексійовича (1876—1917), навіть виконував обов'язки його імпересаріо. Автор першої абетки для дорослих. В 20 — ті роки ХХ сторіччя після смерті матері і братів став зберігачем спадщини родини Алчевських. Опікувався подальшею долею погруддя Тараса Шевченка, яке було встановлено на території особняка Алчевських.
Згодом як професор юридичного інституту викладал латину в цій установі (нині Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого).
Помер у травні 1942 року за часів німецької окупації Харкова від виснаження . Місце поховання його невідомо
Публікації
ред.- Рабоче-крестьянский букварь: Для школ взрослых / Сост. Н. А. Алчевский.- К.: Тип. т-ва И. Н. Кушнеров, 1919.- 18 с.
- Спогади про Євлалію Кадміну (1940) (не надруковані)[1]
Публікації щодо персоналії
ред.- Мазуркевич О. Р. Біля джерел радянської освіти дорослих: [За неопубл. архів. документами про пед. діяльність М. О. Алчевського] / О. Р. Мазуркевич // Рад. школа.- 1965.- № 4.- С.25-31, бібліогр.
- Сарана А. Буквари революции: [Упомин. «Рабоче-крестьянский букварь» Н. А. Алчевского] / А. Сарана // Кр. знамя.- 1967.- 13 июля.
- Радкова О. Педагог, громадський діяч: [М. О. Алчевський] / О. Радкова // Веч. Харків.- 1973.- 8 січ.
- Головинов В. Н. Інспектор Алчевський / В. Н. Головинов, П. Л. Гомон // Головинов В. Н. Духовні джерела Слобожанщини.- Х., 1998.- С.164.[2]
Джерела
ред.- Книга-календарь на 2017 г. «Великие земляки: Алчевские и их окружение» . Консалтинговая группа «Рубаненко и партнеры» . URL:https://www.rubanenko.biz.ua/kalend_2017.html
- Ленський О. В. Рід Алчевських. Суми.- Власне видавництво Ленського- 2012, — 40 с. URL:https://shron1.chtyvo.org.ua/Lenskyi_Oleksii/Rid_Alchevskykh.pdf?PHPSESSID=14octvbstmumeb5ss0uaj69mv4
- Алчевський Микола Олексійович / Л. П. Осинцева // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Режим доступу : https://esu.com.ua/article-43872
Посилання
ред.- ↑ Осинцева, Л. П. Алчевський Микола Олексійович. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 24 червня 2024.
- ↑ СЕМЬЯ АЛЧЕВСКИХ – Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека імені К.С. Станіславського (укр.). Процитовано 26 червня 2024.