Цівчинська Алла Аполлонівна
| Цівчинська Алла Аполлонівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 Алла Цівчинська, до 1946 р. | ||||
| Народилася | 14 (27) травня 1912 Олександрія | |||
| Померла | 13 травня 1997 (84 роки) Нью-Йорк | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Alma mater | Київський університет | |||
| Мова творів | українська російська | |||
|
| ||||
Цівчинська Алла Аполлонівна (14 (27) травня 1912, Олександрія, Херсонська губернія — 13 травня 1997, Нью-Йорк) — українська письменниця.
Життєпис
ред.Народилася 27 (за старим стилем 14) травня 1912 року в Олександрії Херсонської губернії. Рано втратила батька[1].
Навчалася в Олександрійській агрономічній школі[2]. Потім в Одеському інституті профосвіти (1930—1933), та Київському держуніверситеті (1933—1934), де познайомилася із Миколою Зеровим.
Учителювала. У роки війни була депортована як остарбайтерка до Німеччини. У 1950 році прибула до Австралії, у 1959 році — до США.
Мешкала у місті Нью-Йорк. У 1965—1977 роках працювала коректоркою в газеті «Новое русское слово». Власним коштом видала повість про Миколу Зерова «Незабутнє, немеркнуче…».
Померла в 1997 році.
Родина
ред.Батько — Аполлон Іванович Цівчинський (помер 1919 р. від холери[2]) — нотаріус в Олександрії. У 1886 р. був одним із засновників Міської громадської бібліотеки та членом її першої дирекції.[3] Переслідув російською імперською владою за поширення демократичних ідей. У ХХІ столітті певний час помилково вважався будівничим та власником цегляного приміщення міського театру.[4][5] У 2024 році в Олександрії на честь нього було названо вулицю.
Мати — Олена (до шлюбу Бачинська, після Другої світової війни жила в Олександрії[2], померла бл. 2 серпня 1971).
Дід по матері — народний учитель в Олександрії Опанас Васильович Бачинський (помер 1934 р.), що майже 50 років віддав навчанню олександрійських дітей, завідувач першого міського приходського училища[6]. Бабуся — Улита Павлівна (померла 1917 р.).
Дядько по матері Михайло Бачинський в молодості товаришував з Миколою Зеровим[1]. Другий дядько — Костянтин, закінчив Київський університет, вчителював (помер 1921 в Одесi вiд «голодного тифу»).[2]
Творчість
ред.Автор повістей «Незабутнє, немеркнуче…» (1962), «Сніжинки в хуртовині» (1979), «Край дороги» (1983), «Зоя — життя» (б. р.).
Окремі видання
ред.- Цівчинська А. Незабутнє, немеркнуче… Повість-спогади про Миколу Зерова. — Нью-Йорк, 1962. −64 с.
- Цивчинская А. Незабвенное, немеркнущее… Повесть-воспоминания о Николае Зерове. — Нью-Йорк, 1963. — 79 с.
- Цівчинська А. Сніжинки в хуртовині. Повість. — Нью-Йорк, 1979 — 67 с.
- Цівчинська А. Край дороги. Повість. — Нью-Йорк, 1983. — 58 с.
- Цівчинська А. Зоя — життя. Повість-хроніка. — Нью-Йорк, 1987. — 58 с.
Посилання
ред.- ↑ а б «Приватний Зеров» Наталя Котенко. Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 31 жовтня 2019.
- ↑ а б в г «Поневіряння по світах — Алла Цівчинська» Надія Жахалова. 17.07.2016
- ↑ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ГРОМАДСЬКА БІБЛІОТЕКА (історична довідка). Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 31 жовтня 2019.
- ↑ Надія Жахалова. "Цівчинські – Аполлон Митрофанович та Олександр Іванович"
- ↑ «ПЕРШИМ ІМ'Я КРОПИВНИЦЬКОГО ПРИСВОЇЛИ ТЕАТРУ З МІСТА ОЛЕКСАНДРІЯ». Володимир Поліщук. «Сто років тому. Книга публікацій». — Кропивницький:, 2017 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2019. Процитовано 31 жовтня 2019.
- ↑ «Де жили відомі олександрійці? — вулиці міста (третя частина) До Дня міста Олександрії». Надія Жахалова
Література
ред.- Білокінь С. «Надто далеко Ви заїхали…» // Родинне вогнище Зерових. — К.: Гелікон, 2004. — С.58-68.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Посилання
ред.- Поневіряння по світах — Алла Цівчинська. Надія Жахалова
- Листи А. Цівчинської до Д. Чижевського. Німеччина, 1946 р. Надія Жахалова