Албанія під владою Німеччини

Албанське королівство (алб. Mbretnija Shqiptare, нім. Königsreich Albanie) — де-юре незалежна держава, що існувала в 1943—1944 роках. Зазвичай де-факто назва в більшості історичної німецької літератури і документів є Großalbanien, іноді Gross-Albanien[1]. Після виведення італійських військ у 1943 році Албанія була окупована нацистською Німеччиною і розпочалася громадянська війна, яка закінчилася перемогою комуністів.

Албанське королівство
алб. Mbretnija Shqiptare
нім. Königsreich Albanie
Маріонеткова держава нацистської Німеччини
Албанія під владою Італії
1943 – 1944
Герб Албанія
Герб
Гімн
Himni i Flamurit
Гімн прапору
Албанія: історичні кордони на карті
Албанія: історичні кордони на карті
Албанське королівство під час Другої Світової війни.
СтолицяТирана
Мовиалбанська, німецька
Форма правліннярегентська конституційна монархія під тоталітарною військовою диктатурою
Голова держави 
Прем'єр-міністр 
• 1943
Ібрагим Бічакчіу
• 1943
Мехді-бей Фрашері
• 1943–1944
Реджеп Митровиця
• 1944
Фікрі Діне
Історичний періодДруга світова війна
• Захоплення Німеччиною
25 липня
• Німецький вивід військ
28 листопада
Населення
ВалютаАлбанський лек
Попередник
Наступник
Албанія під владою Італії
Демократичний уряд Албанії
Демократична Федеративна Югославія

Історія

ред.

25 липня 1943, після падіння Беніто Муссоліні, Віктор Еммануїл III зрікається престолу як король Албанії. 9 вересня Третій Рейх окуповує країну. В жовтні Установчі збори скликаються на прохання німців, і Албанія проголошує свою незалежність, а також скасовує більшість законів, прийнятих під час італійської окупації. Леф Носі, член Балі Комбетар, стає главою держави. Албанія в цей час офіційно була королівством, попри те, що Ахмет Зогу перебував у еміграції. Установчі збори проголосили регентство, до якого увійшли Леф Носі як представник православних, Фуат-бей Дібра як представник мусульман та Антон Харапі як представник католиків. Асамблею очолює Мехді-бей Фрашері, старша посадова особа в Османській імперії і прем'єр-міністр у 1935—1936. Фрашері пояснює свою позицію прагненням зберегти Албанію від національно-визвольного руху, очолюваного комуністами. 5 листопада Реджепа Мітровіцу було призначено головою уряду[2]. Політичний рух Seconde Ligue albanaise de Prizren на чолі з Мітровіцею закликав до приєднання Косово до Албанії з метою створення Великої Албанії, натомість комуніст Енвер Ходжа, під впливом Тіто, намагався зберегти Косово у складі Югославії[3]. Ліга бере участь у війні з Югославією, з метою захисту албанського населення Косово від четників і партизанів. Албанський уряд не вельми співпрацює з німцями і відмовляє в 1944 подати список євреїв, які мешкали в Албанії[4].

Війна проти загарбників переросла в громадянську війну між Комуністичною партією Албанії, яка контролювала національно-визвольний рух, і Балі Комбетар. У листопаді 1944, під тиском Народно-визвольної армії Югославії і Червоної Армії німці евакуювали війська з Албанії. Енвер Ходжа став лідером тимчасового уряду в Тирані. Терени, загарбані під час війни, були передані комуністичній Югославії.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. Neuwirth, Hubert Neuwirth (2008). Widerstand und Kollaboration in Albanien 1939-1944. Otto Harrassowitz Verlag. ISBN 978-3-447-0578-7. Процитовано 15 березня 2011. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: довжина (довідка)
  2. Bernd J. Fischer, Albania at war 1939—1945, C Hurst & Co Publishers Ltd, 1999, p. 171—173
  3. Serge Métais, Histoire des Albanais, Fayard, 2006, pp. 301—304
  4. Serge Métais, Histoire des Albanais, Fayard, 2006, pp. 306—311