Енвер Годжа

албанський політик
(Перенаправлено з Енвер Ходжа)

Енве́р Го́джа[6][7][8][9][10][11] (алб. Enver Hoxha; нар. 16 жовтня 1908пом. 11 квітня 1985) — албанський політичний діяч, фактичний керівник Народної Соціалістичної Республіки Албанії протягом 19441985 років. Народний герой Албанії.

Енвер Галіл Годжа
алб. Enver Halil Hoxha
Енвер Галіл Годжа
Прапор
Перший Секретар ЦК Албанської партії праці
8 листопада 1941 — 11 квітня 1985
Попередник: посада заснована
Наступник: Раміз Алія
 
Партія: Албанська партія праці
Освіта: Паризький університет, Free University of Brusselsd, Університет Монпельє, Інститут марксизму-ленінізму, Московський державний лінгвістичний університет і Вільний університет Брюсселя[d]
Народження: 16 жовтня 1908(1908-10-16)[1][2] або 12 травня 1908(1908-05-12)[3]
Гірокастра, Албанія
Смерть: 11 квітня 1985(1985-04-11)[4][1][…] (76 років)
Тирана, Албанія[5]
Національність: албанці
Громадянство: Албанія Албанія
Віросповідання: атеїст[d]
У шлюбі з: Неджміє Ходжа
Діти: Ilir Hoxhad
Автограф: Enver Hoxha (nënshkrim).svg
Нагороди:
Орден Леніна Орден Суворова I ступеня
Народний Герой Югославії

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Енвер Годжа у 18 років
Керівник албанських партизанів Енвер Годжа у 1944 році

Обіймав посади Першого секретаря ЦК Албанської партії праці (1941—1985), Голови Ради міністрів (1946—1954), міністрів закордонних справ (1946—1953) і оборони Албанії (1944—1953), також бувши верховним головнокомандувачем збройними силами Албанії (1944—1985).

За більш ніж сорок років його правління були досягнуті успіхи в розвитку албанської економіки, освіти і охорони здоров'я. Бувши послідовним сталіністом, Годжа застосовував жорсткі методи у внутрішній політиці, спрямовані на придушення політичної опозиції і знищення передбачуваних нелояльних елементів серед членів правлячої партії. Діяла таємна поліція Сігурімі.

У зовнішній політиці спочатку орієнтувався на Югославію і СРСР, вставши на позицію останнього в радянсько-югославському конфлікті. Після початку десталінізації в СРСР, Албанія розірвала з ним стосунки і стала розвивати тісне співробітництво з маоїстським Китаєм. Але прихід до влади реформістів в Китаї призвів до розриву відносин і з цією країною, в результаті чого виникла ідеологія годжаїзму, прийнята також деякими організаціями, які вважають політику СРСР і Китаю «ревізіоністською» і такою, що не відповідає марксизм-ленінізму.

Творець марксистської течії «сталінізм-годжаїзм» (крило «антиревізіонізму»), що характеризується боротьбою з радянським «ревізіонізмом» марксизму-ленінізму.

БіографіяРедагувати

 
Доти в Албанії. До 1983 року в Албанії було збудовано 173 тисячі бетонних дотів.

Годжа народився в Ергірі (турецька назва Гірокастри), місті на півдні Албанії. Його батько, торговець тканинами, постійно був у роз'їздах по Європі, тому вихованням займався в основному його дядько, Гісені Годжа. Гісені Годжа був прихильником незалежності Албанії (Енверу було чотири роки, коли Албанія здобула незалежність) і борцем проти репресивної політики урядів, які правили країною після здобуття самостійності. Енвер перейнявся ідеями дядька, особливо після того, як у 1928 до влади в країні прийшов король Зогу.

У 1926 р. закінчив школу в Гірокастрі, потім ліцей у Корчі (влітку 1930). Захоплювався музикою, писав вірші, організовував диспути і літературні вечори. До 25 років Енвер устиг опанувати французьку і турецьку мови, публікувався в пресі і почав знайомитися з працями Маркса, Енгельса і Леніна.

У 1930 році Годжа поїхав на навчання в університет Монпельє (Франція) на державну стипендію, яку дала королева-мати на факультет природничих наук. Він був присутній на засіданнях і конференціях асоціації робітників, організованих Французькою комуністичною партією, але незабаром переїхав до Парижа, сподіваючись отримати ступінь з філософії або права. Не маючи великого інтересу до біології, у Парижі він закінчив курси з філософії в Сорбонні, співпрацював з комуністичною газетою «Юманіте», писав статті про становище в Албанії під псевдонімом Луло Малезорі. Відак Годжа вступив до Французької комуністичної партії. Він познайомився з діячами албанської секції Французької компартії, а також з лідерами французьких комуністів Марселем Кашеном, Морісом Торезом, Анрі Барбюсом, Луї Арагоном. Захоплювався діяльністю Сталіна і ВКП(б), вважаючи, що Албанії потрібна саме така партія. Перекладав албанською найважливіші промови Сталіна, постанови більшовицької партії, виступи лідерів Комінтерну.

З 1934 по 1936 рік був секретарем албанського консульства в Брюсселі. Тут він вступив до Бельгійської комуністичної партії. Був звільнений з роботи після того як консул виявив, що його співробітник зберігає марксистські матеріали та книги. Повернувся до Албанії в 1936 році і став шкільним учителем граматики в Корчі. Годжа вільно володів французькою, знав італійську, грецьку, турецьку, сербську, англійську та російську мови. Годжа був усунений від викладання у школі після італійського вторгнення у 1939 р. за відмову приєднатися до албанської фашистської партії. Він відкрив тютюновий магазин у Тирані, де незабаром почали збиратися комуністичні гуртки.

У 1938 вперше відвідав Москву, де у квітні зустрівся зі Сталіном та Молотовим. Навчався в інституті марксизму-ленінізму та інституті іноземних мов. Займався перекладом албанською мовою промов Сталіна, Молотова, Вишинського.

Підпільна конференція комуністів Албанії, скликана в Тирані 7 листопада 1941, проголосила створення Компартії Албанії. Її першим секретарем був обраний суперник Годжі Кочі Дзодзе. Заступником Дзодзе став Енвер. Він же був затверджений як головнокомандувач партизанськими формуваннями.

У 1942 Годжа одружився з 20-річною Неджміє Рут, дочкою робітника нафтопромислу з міста Кучова. Вона стала однодумцем чоловіка в усіх його починаннях. Пізніше вона буде членом політбюро, секретарем ЦК, головою Демократичного фронту Албанії (так з 1946 став називатися створений в 1943 році Національно-визвольний фронт).

Восени 1942 року Годжа приїхав у Москву, де зустрівся зі Сталіним, Молотовим, Ждановим, Маленковим, Мікояном і Димитровим. Він запевнив їх у невідворотності розгрому фашистів, у намірі побудувати соціалізм в Албанії на основі вчення Леніна-Сталіна. Наприкінці перебування Годжі в Москві СРСР виступив із заявою (грудень 1942 року), в якому наголошувалося на потребі відновлення незалежності Албанії й відкидалися територіальні претензії Італії та Греції до цієї країни. Ця заява стала ударом по планах Черчиля, який не виключав можливості розділу після війни Албанії між Італією, Грецією та Югославією.

Після розгрому гітлеровських військ під Сталінградом і Курськом і успішних операцій Албанської народно-визвольної армії (АНВА) стратегічна ініціатива в Албанії повністю перейшла до комуністів. У 1944, коли німецькі війська в Албанії розгромлено, а їх залишки відступили до Югославії, АНВА брала участь у визволенні північно-західної Греції, а також Чорногорії, Македонії та Сербії (Косово). З жовтня 1944 року Енвер Годжа став прем'єр-міністром і одночасно міністром закордонних справ у знову сформованому уряді. Верховним головнокомандувачем Енвер Годжа залишався аж до своєї кончини.

На Потсдамській конференції (1945) Сталін застеріг Черчиля від реалізації планів розділу Албанії.

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б SNAC — 2010.
  3. Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.
  4. Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118553879 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  6. Сучасність. — Мюнхен : Українське товариство закордонних студій, 1965. — Т. 5. — С. 78.
  7. Вільна Україна. — Українська вільна громада в Америці, 1961. — Т. 29—36. — С. 27.
  8. Стахів В., Панченко О. Про українську зовнішню політику, ОУН, Карпатську Україну та політичні вбивства Кремля: збірка вибраних праць. — Гадяч, 2005. — С. 97.
  9. Науковий вісник Дипломатичної академії України. — Академія, 2002. — Т. 7—8. — С. 445.
  10. Штендера Є., Потічний П. Українська головна визвольна рада: документи, офіційні публікації, матеріали. — 2. — Літопис УПА, 1982. — С. 264—265.
  11. Підкова І. Світова історія XIX—XX століття: словник. — Інститут історичних досліджень Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2000. — С. 349.

ПосиланняРедагувати