Аделін (колонія)
Аделін (Аделин, Адолін, рос. Аделин, Адолин, пол. Adolin) — колишня німецька колонія у Жолобенській волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії та Токарівській сільській раді Ярунського району Волинської округи, Київської та Житомирської областей.
колонія Аделін | |
---|---|
Країна | Українська РСР |
Область | Житомирська область |
Район/міськрада | Новоград-Волинський повіт Ярунський район |
Громада | Жолобенська волость |
Рада | Токарівська сільська рада |
Основні дані | |
Населення | 186 (1926) |
Зняте з обліку | до 1 жовтня 1941 р. |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°31′50″ пн. ш. 27°21′58″ сх. д.H G O |
Карта | |
Мапа | |
Розміщувалась за 25 км південно-західніше м. Новоград-Волинський. Мешканці сповідували лютеранство, відвідували лютеранський прихід у Новограді-Волинському[1].
Демографія
ред.В кінці 19 століття кількість населення становила 123 особи, дворів — 18[2], у 1906 році — 116 осіб, дворів — 20[3], у 1910 році — 55 осіб; у 1923 році — 126 осіб, кількість дворів — 20[4]; у 1924 році — 175 осіб, 34 двори[5], у 1926 році — 186 осіб та 40 дворів.
Після Голодомору 1932-33 років в колонії не залишилось жодного жителя[6].
Історія
ред.В кінці 19 століття — колонія Жолобенської волості Новоград-Волинського повіту, за 18 верст від центру повіту[2].
В 1906 році колонія входила до складу Жолобенської волості (першого стану) Новоград-Волинського повіту. Відстань до повітового центру, м. Новограда-Волинського, складала 18 верст, до волосної управи в с. Жолобне — 4 версти. Поштове відділення — Новоград-Волинський[3].
У 1923 році увійшла до складу новоствореної Токарівської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоствореного Пищівського (від 23 вересня 1925 р. — Ярунський) району Житомирської (згодом — Волинська) округи[7]. Розміщувалася за 9 верст від районного центру, с. Піщів, та 2,5 версти від центру сільської ради, с. Токарів[4].
Станом на 1 жовтня 1941 року не перебувала на обліку населених пунктів[7].
Примітки
ред.- ↑ Німці Росії. Населені пункти та місця поселень. Енциклопедичний словник. М.:«ЭРН», 2006 (PDF) (російська) . с. 9. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 13 січня 2021.
- ↑ а б Adolin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 12. (пол.)
- ↑ а б Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906 (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . с. 133. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 13 січня 2021.
- ↑ а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . Житомир. 1923. с. 139. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
- ↑ Національні меншості на Україні. Харків, 1925 (PDF). http://history.org.ua/. с. 9. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2021. Процитовано 24 січня 2021.
- ↑ Дідух, В., Нікітюк, В., Якубовська,Т. Історія містечка Ярунь та його околиць до середини ХХ ст. — Тернопіль, 2016 — 172 с. с. 34, 122. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.
- ↑ а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). с. 189. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 13 січня 2021.
Посилання
ред.
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |