Відкрити головне меню

Адам Александер Стадницький

Adam Aleksander Stadnicki.jpg

Адам Александер Стадницький гербу Шренява[1] (? — 1615) — шляхтич, військовий та урядник Речі Посполитої. Представник роду Стадницьких.

ЖиттєписРедагувати

Син сандецького каштеляна Станіслава зі Жмиґроду Стадницького та його дружини Барбари (Варвари) Коритко. Мав брата Станіслава — перемиського каштеляна, маршалка коронного трибуналу 1608 р. Уряди (посади): перемиський, стрийський, кольський староста.

Під час війни з московитами був поранений двома кулями під Псковом. Був у складі почту короля Сігізмунда ІІІ Вази під час візиту до Швеції, під час якої було чимало небезпек та пасток. Мав деякі суперечки з домом Гербуртів, що вилилось у феодальні військові сутички між ними. Домова війна призупинилась близько 1607 року зі смертю когось з Гербуртів. Ночуючи в замку Перемишля (тоді мав посаду каліського каштеляна), А. А. Стадницький дізнався про напад на замок або сестринця загиблого, або Яна Фелікса Гербурта. Не мав досить людей для повноцінної оборони, тому почав молитись, звертатись до своїх патронів (звертався до них за допомогою часто і раніше). Йому з'явився святий РКЦ Ігнатій Лойола, який сказав, що і він раніше був лицарем, чому А. А. Стадницький нічого не просить? Прийшовши до тями, сказав, що надалі буде просити його опіки. Потім заснув, уві сні побачив Пречисту Діву, яка плащем накрила замок. Після сну зміг дати збройну відсіч, почав переслідувати нападників, піймав їх командира.

В 1608 році разом з своїми жовнірами стояв на площі перед церквою св. Юра[2] Львова, облягав місто через звинувачення, висунуті його брату[3] Станіславу «Дияволу», значно знищив передмістя.[4] Сейм 1611 р. призначив комісаром для владнання прикордонної суперечки з Угорщиною. В Перемишлі був його надгробок.

Сім'яРедагувати

Був одружений з донькою познаньського воєводи Гіероніма Ґостомського Анною. Діти:

  • Миколай Геронім — придворний Сигізмунда ІІІ Вази, помер 1620 р. у віці 24 років
  • Ян Казімєж — військовик (брав участь у битвах проти татар, зокрема, під Бурштином 1629 р.), помер 1645 р. (напевно, в Перемишлі); зять Валентія Олександра Калиновського, дружина — Ізабеля.

ПриміткиРедагувати

  1. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 177.
  2. тепер Собор Св. Юра
  3. не рідному
  4. Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів: Каменяр, 1991. — С. 127. — ISBN 5-7745-0316-X.

ДжерелаРедагувати