Автобусні зупинки в Україні

Автобусна зупинка в Україні в значній кількості випадків виступає не тільки як мала архітектурна форма виключно функціонального призначення, а й є об'єктом мистецтва, яке можна навіть виділити в окремий підвид.

Мистецтвознавці про автобусні зупинки в УкраїніРедагувати

«Мистецтво облаштування автобусної зупинки в Україні» стало предметом досліджень як простих любителів (мандрівників, краєзнавців, журналістів, блогерів тощо), які й створили кілька інформаційних ресурсів та спільнот, присвячених зупинці (зокрема, спільнота «Автобусні зупинки» в Живому Журналі, створена в 2009 р.), так і фахівців з мистецтвознавства.

«Я часто подорожую до Ужгорода і відвідав Карпатські пагорби та долини багато разів. До цього я ніколи не думав, що на своєму шляху знаходитиму дуже милі автобусні зупинки. Знаючи про це, очікування автобуса або відпочинок після походу навколо гірських піків, набувають абсолютно нового сенсу для стомленого мандрівника — так як вони є настільки привітними! Традиційні автобусні зупинки, на мій погляд, в основному зустрічаються за межами міст і, мабуть, були побудовані на початку-в середині 20-го століття. Такі середовища, прикрашені традиційними народними [взірцями] культури та мистецтва минулої епохи, завжди розповідають історію, часто акцентуючи увагу на сімейному житті, довкіллі та соціальних цінностях. Такі чарівні і нематеріальні твори мистецтва можуть бути трохи не в дусі сьогоднішнього часу, але як і раніше, так само чіпають серце» — написав в своєму блозі в 2015 р. британській мандрівник Алекс Стемп[1], який видав в 2012 р. ілюстрований довідник, заснований на власному досвіді поїздок українськими Карпатами на простому, дешевому велосипеді.[2]

На відміну від поширеної у всьому світі практики використання однотипних, стандартизованих МАФів, автобусні зупинки в колишньому СРСР відрізнялися розмаїттям форм та методів оформлення. Ці об'єкти стали в 1960-1980-х рр. предметом прикладання зусиль як студентів училищ та інститутів художньо-декоративного напрямку, так і дипломованих художників, які застосовували свої навички і часом особисті стильові прийоми в оформленні зупинок. «Мистецтво майстрів мозаїки в Україні охоплює багато шкіл і стилістичні напрями — експресіоністські і натуралістичні, соц-арт і поп. Кожен твір мистецтва унікальний, копіювання залишається долею західних культур… Тепер мета мого життя: я хочу добитися того, щоб сто найгарніших автобусних зупинок Україні та Росії були взяті під захист ЮНЕСКО» — так написав у 2008 р. в своєму електронному щоденнику німецький мандрівник Крістофф Брумме[3], а в 2012 р. в німецькій газеті «Frankfurter Allgemeine Zeitung» була надрукована стаття про мальовничі зупинки України[4].

В 2015 та 2017 рр. десятки найоригінальніших зупинок, що збереглися на території України, потрапили до двох ілюстрованих альбомів «Soviet Bus Stops»[5].

Однією з особливостей зупинок, художньо оформлених на теренах України, стала техніка мозаїки. Вочевидь, перше фахове дослідження мистецтва оформлення автобусної зупинки в Україні здійснила професор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка Олена Бистрова. «Мистецтво зовнішньої мозаїки почало активно розвивалось з 60-тих років ХХ століття. Активний розвиток міст спричинив розвиток приміського та міжміського автобусного сполучення. За задумом автобусні зупинки повинні були стати елементами естетичного та ідеологічного впливу на населення. Завдяки стабільному фінансуванню, мозаїчні зображення розроблялись та виконувались на автобусних зупинках та зовнішніх фасадах міських архітектурних споруд впродовж третини століття існування СРСР. Мозаїка автобусних зупинок — унікальне мистецьке явище, яке давало можливість митцям проявити творчу свободу, протистояти ідеологічній цензурі. Це був своєрідний радянський стріт-арт. В повній мірі це проявилось в мозаїках автозупинок галицького регіону. На цій території майже відсутня комуністична символіка, натомість яскраво відображені концепти, символіка та тематика культури Галичини. В зображеннях домінуючою є орнаменталістика, що відтворює традиції вишиванок, різьблення по дереву, мистецтво писанок Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Представлений широкий ряд рослинних орнаментів, що виконані в різних стилях: бароковому, реалістичному, модерністичному. Надзвичайно цікавими є мозаїчні картини з образами галичан в святковому та буденному одязі. Аналіз зображень зупинок в порівнянні з особливостями тієї місцевості, де вони знаходяться, дають можливість зробити висновок, що художники враховували специфіку регіону при створенні змістового наповнення картин» — йдеться в статті О. Бистрової «Концепти культури Галичини в мистецтві зовнішньої мозаїки[6]», яка була написана професоркою по результатах обробки зображень сотні автобусних зупинок Західної України, і зачитана в якості публічної лекції в Австрійському центрі Інституту іноземних мов Дрогобицького державного педагогічного університету, та в Центрі міської культури (м. Львів) в 2016 р. «Вважаю, що необхідно застосувати міри для реставрації та консервації цих творів мистецтва, також виконувати просвітницькі заходи: пояснювати населенню, яке щоденно користується зупинками, про високу художню цінність цих картин, про необхідність збереження цього виду мистецтва, яке, на мою думку, вже ніколи не відновиться» — робить висновок професор Бистрова.

Автобусні зупинки та україно-російська війнаРедагувати

В перші дні україно-російської війни багато автобусних зупинок перетворились на блок-пости. Зокрема, такою стала зупинка «Чонгар» на Херсонщині, котра в перші місяці окупації Криму була перетворена на імпровізований прикордонний пост. Часто автобусні зупинки в зоні АТО/ООС ставали місцем прикриття та укриття бійців ЗСУ. Бойовики т. зв. утворень «ДНР» та «ЛНР» також використовують розташовані на території ОРДЛО автобусні зупинки в якості блок-постів[7].

Символічним стало знищення унікальної автобусної зупинки авторства Елеонори Щеглової, заслуженої художниці Криму, члена Національної спілки художників України, в Масандрі, в перший місяць окупації півострову[8].

Після початку війни, з ростом патріотичних настроїв серед населення, багато раніше занедбаних автобусних зупинок було відремонтовано або перебудовано, з використанням національних кольорів, символів та орнаментів.

Фотоколекція художньо оформлених автобусних зупинок, по регіонах УкраїниРедагувати


Посилання та джерелаРедагувати

Бистрова О. Концепти культури Галичини в мистецтві автобусних зупинок // Компаративні дослідження австрійсько-українських літературних, мовних та культурних контактів. Матеріали Міжнародного Форуму «V Дні Австрії у Дрогобичі» (23 — 30 квітня 2017 р.) — Грац: Посвіт, 2018. — С. 286—294.

  1. Британський мандрівник зворушливо закликав берегти закарпатські автобусні зупинки // zupynka.livejournal.com, 23.03.2015
  2. В Берегові презентували путівник по Карпатах, виданий в Кембріджі // mukachevo.net, 05.10.2012
  3. Искусство мастеров мозаики на Украине // honigdachs.com, 13.04.2008
  4. Матеріал про українські зупинки в Frankfurter Allgemeine Zeitung // zupynka.livejournal.com, 11.05.2012
  5. Soviet Bus Stops Volume 1, 2 // herwigphoto.com
  6. Проф. Олена Бистрова, відкрита громадська лекція „Концепти культури Галичини в мистецтві зовнішньої мозаїки“
  7. Мистецтво автобусної зупинки: погляди українців та іноземців // Дзеркало Тижня, 11.03.2016
  8. Знищили унікальну автобусну зупинку в Криму // zupynka.livejournal.com, 31.03.2014
  9. 1

ПосиланняРедагувати