Августин Новосельський
Августин Новосельський (пол. Augustyn Nowosielski; листопад 1711, Перемишльщина — 1779, Кобринь) — церковний діяч, священник-василіянин з Литовської провінції, богослов, педагог, перекладач, генеральний секретар ЧСВВ, архимандрит Кобринського монастиря.
| Августин Новосельський | |
|---|---|
| Народився |
1711[1] Перемишльщина, Республіка Польща |
| Помер |
1779[1] Кобринь, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
| Країна |
 Велике князівство Литовське |
| Діяльність | священник, богослов, перекладач, педагог, архімандрит |
| Alma mater | Грецька колегія святого Атанасія |
Життєпис ред.
Народився в листопаді 1711 року на Перемишльщині. Походив зі шляхетської греко-католицької родини.[2] Батько Олександр Новосельський, мати Тетяна.[3] Вступив до Василіянського Чину на початку 1730-х років. У 1739—1743 роках вивчав богослов'я в Грецькій колегії святого Атанасія в Римі (вступив 10 грудня 1739, завершив перебування в колегії 4 квітня 1743). Під час студій у Римі був висвячений у священничий сан.[3] У 1743—1747 роках, правдоподібно, був учителем у василіянських школах Литовської провінції[2]. Від 1747 до 1751 року виконував обов'язки генерального секретаря Чину[4], а в 1751 році був обраний на секретаря Литовської провінції. Упродовж 1754—1757 років був настоятелем Вітебського монастиря, у 1757—1758 роках — настоятель Битенського монастиря. Від 1758 року — архимандрит Кобринського монастиря[2], у 1759—1763 роках — консультор (радник) провінції.
Помер у 1779 році в м. Кобринь.
Творчість ред.
Переклав і видав (одночасно латинський і польський текст, з власним, римованим перекладом) твір італійського театинця Каетано Корацци «De arte bene amandi sive De diligendo Deo libri tres» («O Kunszcie Dobrego Kochania Albo O Miłosci Boskiey Xięgi Troie») (Вільно 1764 і 1767[5]). Видання є прикладом релігійно-освітньої діяльності василіян «золотої добі» (1760—1775) розвитку Чину, а також вкладу в загальний, окциденталізаційний процес на східних землях Речі Посполитої у XVIII ст.
Примітки ред.
- ↑ а б в https://wikidata-externalid-url.toolforge.org/?p=1207&url_prefix=http://nukat.edu.pl/aut/&id=n2019015330
- ↑ а б в Tytko Marek Mariusz. Nowosielski Augustyn [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.]… — S. 78.
- ↑ а б Blažejovskyj D.. Byzantine Kyivan rite students [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.]… — P. 86.
- ↑ Патрило І. Нарис історії василіян від 1743 до 1839 року // Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.]. Рим 1992. — С. 207.
- ↑ Bibliografia Estreichera | Bibliografia Staropolska. www.estreicher.uj.edu.pl. Процитовано 17 лютого 2021.
Джерела ред.
- Tytko Marek Mariusz. Nowosielski Augustyn [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Encyklopedia Katolicka. — tom 14. — Lublin 2010. — S. 78. (пол.)
- Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983) [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.], AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)
- Corazza Kajetan I. X. O Kunszcie dobrego kochania albo o miłości Boskiej Xięgi troie. X. Kajetana Corazzego Zakonu Tetyanów, z łacińskiego wiersza na polskie przetłumaczył X. Augustyn Nowosielski Zakon: S. Bazyl. W. Sekr. generalny, Opat Kobryński. Wilno u XX. Bazylianów 1767. — 116 s.
|
Це незавершена стаття про теолога або теологиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |