Патрило Ісидор Іван
Патри́ло Іси́дор Іва́н ЧСВВ (30 листопада 1919, Судова Вишня — 27 жовтня 2008, Брюховичі) — український греко-католицький священник, протоархимандрит Василіянського Чину, історик церкви, бібліограф, доктор філософії, богослов'я та церковного права.
о. Ісидор Патрило, ЧСВВ | |
---|---|
Ім'я при народженні | Іван |
Народився | 30 листопада 1919 м. Судова Вишня, ЗУНР під окупацією Польщі |
Помер | 27 жовтня 2008 (88 років) смт Брюховичі, Україна |
Діяльність | священник |
Відомий завдяки | історик Церкви, бібліограф, каноніст |
Alma mater | Карлів університет |
Науковий ступінь | доктор богослов'я |
Членство | Наукове товариство імені Шевченка |
Титул | Протоархимандрит Василіянського Чину |
Посада | Протоархимандрит Василіянського Чину |
Термін | 1976—1996 |
Попередник | о. Атанасій Великий |
Наступник | о. Діонісій Ляхович |
Конфесія | греко-католик |
Родичі | батьки: Петро і Варвара (до шлюбу Степаняк), брати і сестри: Володимир, Євген, Богдан, Ольга, Романа, Маруся |
Біографія
ред.Навчання
ред.Навчався у Місійному інституті оо. Василіян у Бучачі. 30 серпня 1933 року вступив до Чину святого Василія Великого, у якому 27 квітня 1941 року склав довічні обіти. Філософсько-богословську освіту здобував у Василіянському студійному домі в Кристинополі (тепер — м. Шептицький) (1938–1940). Згодом навчався у Карловому університеті у Празі (1940–1944) та Українському вільному університеті (1945–1946). У 1943 р. арештований гестапо в Празі разом з іншими членами Василіянського Чину та вивезений на вугільні копальні Острави (Чехія), де 2 травня 1943 р. прийняв ієрейські свячення.
Душпастирська та наукова діяльність
ред.На еміграції з 1944. Душпастир українців-католиків у Німеччині (1944–1947), Англії (1947—1948) та Аргентині (1949–1955).
Захистив докторські дисертації «Педагогія Київської Академії 1631–1817» в УВУ (1944); «Петро Могила і його Академія. Причини до студій про знання і поширення св. Томи в Україні» в Римському папському університеті «Анджелікум» (1953). Вивчав канонічне і цивільне право в Римському папському університеті «Лятеранум» (1955—1958), де захистив ще одну докторську дисертацію на тему «Archiepiscopi-Metropolitani Kievo-Halicienses (attentis praescriptis М. Р. „Cleri Sanctitati“» (1961). Працював секретарем архимандрита о. Теодосія Галущинського та директором української редакції «Радіо Ватикану». Генеральний економ (1955–1962), генеральний секретар (1962–1976) Василіянського Чину. З 1976 по 1996 — протоархимандрит Василіянського Чину.
Член редакційної комісії для підготовки нового українського перекладу Святого Письма перекладу о. Івана Хоменка (1957–1963). З 1962 — директор Римського василіянського видавництва «Записки ЧСВВ» та «Української духовної бібліотеки». З 1972 р. очолив Літургійну комісію, яка виконала український переклад «Молитвослова» та інших богослужбових текстів. Консультор Священної Конгрегації Східних Церков. Брав участь у комісії для підготовки Кодексу Канонів Східних Церков. Член Українського богословського наукового товариства, НТШ та УВАН. Автор праць з історії української церкви, історії Києво-Могилянської академії, бібліографії і джерелознавства історії української церкви, біографістики, зокрема студій, присвячених архиєпископам і митрополитам Києва та Галича.
Після закінчення свого протоархимандричого служіння, о. Ісидор Патрило перебував у Генеральному Домі оо. Василіян у Римі, де допомагав своєму наступникові, о. Діонісієві Ляховичу, та продовжував наукову діяльність. Від 2006 року перебував у василіянському монастирі святого Йосифа в Брюховичах, біля Львова.
Помер 27 жовтня 2008 р. Похований на монашому цвинтарі у Крехові.
Твори
ред.- Вплив християнства на українське законодавство // Релігія в житті українського народу. — Мюнхен, 1966
- Церковні синоди // Світло. — Торонто, 1972. — № 4-12; — 1973; — № 1-4
- Джерела і бібліографія до історії української церкви: У 3 т. — Рим, 1975. — Т.1; — 1988. — Т.2; — 1992. — Т.3, Ч.1. [Видання не завершено]
- Нарис історії Галицької провінції Василіянського Чину // Записки ЧСВВ. — Рим, 1982. — Т.11
- Отець Павлин Демський, український місіонер для Сербії в 17 ст. // Зб. на пошану В.Янева. — Мюнхен, 1983
- Життя і творчість о. Атанасія Г. Великого (1918—1982) // Записки ЧСВВ (Рим). — 1985. — Т.12
- Нарис історії Василіян від 1743 до 1839 рр. // Записки ЧСВВ (Рим). — 1988. — Т.13
- Свята місія з Ватикану: Зб. проповідей. — Львів, 1996. (у співавт.)
Вшанування пам'яті
ред.- 25-27 жовтня 2019 року у Львові, Судовій Вишні та Крехові відбулися заходи, приурочені до 100-річчя від дня народження о. Ісидора Патрила: міжнародна конференція (у Львівському університеті), посвячення двох пам'ятних дошок в Судовій Вишні — на храмі Пресвятої Тройці (ПЦУ), де о. Патрило був охрещений і миропомазаний та на храмі Преображення Господнього (УГКЦ), моління за о. Ісидора Патрила в Крехівському монастирі.[1][2]
- 16 серпня 2022 року вулицю Пушкіна в Судовій Вишні перейменували на честь о. Ісидора Патрила.[3]
Примітки
ред.- ↑ У рідному місті ієромонаха Ісидора Патрила, ЧСВВ, відзначили століття з дня його народження. news.ugcc.ua (англ.). Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 18 серпня 2022.
- ↑ На Мостищині вшанували пам'ять о. Ісидора Патрила. ЛОДА. 28 жовтня 2019. Процитовано 18 серпня 2022.
- ↑ 16 серпня 2022 року відбулась чергова 29 сесія VIII скликання Судововишнянської міської ради. sudovavyshnia-gromada.gov.ua (UA) . Процитовано 18 серпня 2022.
Джерела та література
ред.- Паславський І. В.. Патрило Ісидор // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 94. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Лагоцький Василь. Внесок отця Ісидора Патрила в розвиток української історичної науки // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. С. 109—116. (link)
- Ульяновський В. Збирач дорогоцінного каміння: (Унікальна праця отця Ісидора І.Патрила) // Старожитності. — 1994. — № 7/8
- Ясь О., Патрило Ісидор Іван // Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Київ: Інститут історії України НАН України, 2004. — Випуск 2, частина 2. — с. 271—272.