Відкрити головне меню

Абу-Мухамммад Абдаллах аль-Махді Біллах (*873 —4 березня 934) — ісмаїлітський халіф у 909—934 роках.

Абдаллах аль-Махді
араб. عبيد الله المهدي
Calif al Mahdi Kairouan 912 CE(png).png
Динар 912 року
Народився 873(0873)
Хузестан, Іран або Іран
Помер 4 березня 934(0934-03-04)
Махдійя
Громадянство
(підданство)
Сирія
Національність араб
Діяльність письменник
Титул халіф
Посада Фатімідський халіф[d]
Термін 909—934 роки
Попередник засновано
Наступник Мухаммад аль-Ка'їм
Конфесія ісмаїлізм
Рід Фатіміди
Батько Рабі Абдуллах
Діти Мухаммад аль-Ка'їм

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Боротьба за владуРедагувати

Про батьків немає достеменних відомостей. Був прихильником Алідів (шиїтів), головою яких був наприкінці IX ст. аль-Хусейн. Останній відправив Абдалаха до Північної Африки задля проповідування приходу до влади Алідів. При цьому Абдаллах отримав релігійний титул даї.

Абдаллах під гаслами справедливого устрою суспільства і пришестя Махді (Месії) підняв на боротьбу берберів кутама на Середньому Магрибі (Мала Кабілія). У 903 році Абдаллах зважився на завоювання Іфрікії (сучасний Туніс). Після того, як уся Кабілія зазнала ударів ісмаїлітів кутама, Абу Абдаллах приступив до систематичних наступальних операцій на Тубну та інші міста Іфрікії. До 908 році армія берберів кутама опанувала повністю цим районом і увійшла до столиці Аглабідів — м. Кайруан. Останній Аглабід, Зійадат-Аллах III, залишив свою резиденцію Раккаду і втік до Єгипту. При цьому Абдаллах отримав створений Аглабідами потужний військовий флот.

Абдаллах відразу поставив нових намісників в кожне місто і впровадив шиїтський заклик до молитви. У справах дава йому допомагав його старший брат даї Аббу-л-Аббас. У хутби на п'ятничній церемонії він додав благословення Ахл-ал-байт (люди будинку Алі), не згадавши ім'я ал-Махді. У перший же рік правління були викарбувані монети, що сповіщали про появу «Божественного доказу».

Забезпечив контроль над Іфрікією, в червні 909 року Абдаллах відправився в похід проти харіджитів Рустамідів до Сіджілмасу (оаза на сході сучасного Марокко). Після взяття Сіджільмаси в серпні 909 року бербери кутама на особливої церемонії, що тривала кілька днів, проголосили владу халіфа ал-Махді. Відтоді починається історія Фатімідського халіфату. При цьому Абдаллах влаштував вистуаву: він зник як даї Абу Абдаллах і знову з'явився як Абдаллах аль Махді, син Хусейна, нащадок халіфа Алі.

ХаліфРедагувати

У 911 році відправив флот для придушення повстання сицилійців, 912 року — здійснив успішний похід проти Триполі. У 913—914 роках спробував захопити Єгипет з моря й суходолу. Втім він не мав успіху: фатімідська армія зайняла Олександрію, але незабаром була розбита військом на чолі з воєначальником Мунісом, що було послане абассідським халіфом аль-Муктадіром.

У 914 році уклав союз з Болгарією (у 918 і 922 роках його підтверджено) проти Візантійської імперії. З цього моменту здійснюються спроби щодо захоплення Сицилії та Південної Італії. У 917 році владу аль-Махді визнала держава Ідрісідів (територія сучасного Марокко).

У 918 році флот атакував володіння візантійців у Калабрії. Євстафій, стратиг Калабрії, уклав мир на умовах виплати 22 тис. золотих щорічно. У 919—921 роках здійснив новий похід проти Єгипту, але невдало: флот аль-Махді зазнав поразки у Розетти, а сухопутне військо, яке зуміло зайняти Олександрію, було наприкінці 920 року витіснене військами Аббасидів з Єгипту.

Поступово халіф набирав силу. У 916 році розпочалося зведення нової столиці — Махдійя, на березі Середземного моря. Тоді ж тут зведено Велику мечеть. У 920 році аль-Махді остаточно облаштувався у новій столиці. Нове місто на східному узбережжі було насамперед призначене для потреб флоту. Склади провіанту, корабельного лісу, верфі, гавань, що вміщає до 200 військових кораблів, окремо — торгова пристань на 30 суден.

У 922 році підняли повстання береберські племена зената, хаввара і інші племена, які проживали на південь від області котам в горах Аураса і Заба. Його довелося придушувати нащадкам аль-Махді.

У 923 році завдяки багатим дарункам візантійського імператора Романа I аль-Махді розірвав угоду з Болгарією щодо одночасної атаки візантійських володінь.

У 925—929 роках аль-Махді відправив флот на чолі із Сабіром задля спустошення Південної Італії. У 925 році аль-Махді уклав союз з емірами тарса і Криту, який було спрямовано проти Візантії.

До кінця життя готував війська і флот для підкорення володінь Візантії в Італії та володінь Аббасидів в Єгипті. Для цього він відправляв своїх прихильників по всій Африці задля проповідування ідей ісмаїлізму. На момент смерті зумів зайняти область Кіренаїку. Помер у 934 року під час підготовки до нового походу до Єгипту. Його титул і владу успадкував син — Мухаммад аль-Ка'їм.

ДжерелаРедагувати

  • Heinz Halm: Das Reich des Mahdi. Der Aufstieg der Fatimiden (875—973). C.H. Beck, München 1991, ISBN 3-406-35497-1. S. 61-245.
  • Brett, Michael (2001). The Rise of the Fatimids: The World of the Mediterranean and the Middle East in the Fourth Century of the Hijra, Tenth Century CE. The Medieval Mediterranean 30. Leiden: BRILL. ISBN 9004117415.
  • Charles-André Julien, Histoire de l'Afrique du Nord, des origines à 1830, edizione originale 1931, ristampa Parigi, Payot, 1994. ISBN|978-2-228-88789-2.