Вікіпедія

Їржі Пехе

Їржі Пехе (чеськ. Jiří Pehe, нар. 26 серпня 1955 року, Рокицани) — чеський політолог, письменник та політичний коментатор. Він написав сотні статей та аналітичних досліджень про події у Східній Європі для американських, чеських та німецьких щоденників та наукових журналів. А також є постійним коментатором політичних подій в Чехії та за кордоном.[5]

Їржі Пехе
Jiří Pehe
Народився 26 серпня 1955(1955-08-26)[1][2] (68 років)
Рокицани[d], Рокицани[3][4] або Новий Їчин[2]
Країна  Чехія
Діяльність політолог, письменник, політик, поет
Alma mater Колумбійський університет, Карлів університет і Школа міжнародних відносин Колумбійського університетуd
Знання мов чеська
Сайт pehe.cz

Життєпис ред.

Закінчив гімназію та юридичний факультет Карлового університету у Празі.[6] У 1981 році емігрував з Чехословацької Республіки через Югославію до Італії, а згодом до США, де отримав політичний притулок.[7] В еміграції в 1985 році закінчив Школу міжнародних відносин при Колумбійському університеті в Нью-Йорку. З 1985 року він працював директором східноєвропейських досліджень в правозахисній організації «Freedom House» і брав участь у журналах та щоденниках, зокрема «New York Times». З 1988 по 1994 рік він працював керівником аналітичного відділу для Центральної Європи в Дослідницькому інституті Радіо Вільна Європа в Мюнхені. З 1995 по 1997 рр. — завідувач аналітичного відділу Інституту досліджень відкритих медіа у Празі. З 1997 по 1999 рік був директором політичного департаменту при Президентові Республіки Вацлава Гавела.[6]Він був залучений як співзасновник громадського руху «Імпульс 99».[8]

З 1999 року — директор Нью-Йоркського університету в Празі.[6] Керівник Інституту демократії та культури Нью-Йоркського університету (PIDEC) у Празі. З 1997 по 2008 рік він був членом програмного комітету та ради директорів Фонду «Форум 2000», який організовує регулярні міжнародні конференції. З травня 2002 року він протягом семи років був членом адміністративної ради Фонду Майкла Кокаба, який управляє 29 мільйонами крон, що проходять повз поліцейського слідчого Вацлава Ласки, таємного фонду TREND.[9][10]

З 2005 по 2008 рік був членом правління Фонду відкритого суспільства. З 2007 року він є членом ради директорів Американського фонду «Trust for Civil Society» у Центральній Європі.[6] У 2011 році він разом з Вітом Клепарником та Богуславом Соботкою був одним із засновників аналітичного центру CESTA з соціальної ринкової економіки та відкритої демократії.

Творчість ред.

Він пише статті та аналітичні дослідження для американських, чеських та німецьких щоденників та наукових журналів. Є автором шести книг, у тому числі двох романів. З 2004 по 2010 рік він був головою редакційної ради щоквартального журналу «Přítomnost», який зосереджується на політичному та культурному розвитку в Центральній Європі. Його політично орієнтована робота включає книгу «Тунельна демократія» 2002 року. Як співавтор і редактор, він також написав книгу «Празька весна: змішана спадщина», яку опубліковав «Freedom House» разом з університетською пресою Америки в 1988 році. У 2010 році він опублікував книгу політичних нарисів «Демократія без демократів» та політичну біографію «Клаус: портрет політика у двадцяти образах». У його заслузі також романи, у 2006 році він видав книгу «На краю зниклих», а в 2009 році «Три обличчя ангела».

Окрім політичних коментарів та аналізу, він також є автором чотирьох романів.[11]

Бібліографія ред.

  • Тунельна демократія (чеськ. Vytunelovaná demokracie, 2002), аналіз розвитку чеської політики з 1996 по 2002 рік
  • На краю зниклих (чеськ. Na okraji zmizelého, 2006), роман про долю двох чеських вигнанців у США.
  • Три обличчя ангела (чеськ. Tři tváře anděla, 2009), роман про долю чесько-німецько-єврейської родини у 20 столітті.
  • Надзвичайна подія (чеськ. Mimořádná událost, 2013)
  • Точка перетину (чеськ. Průsečík, 2017)
  • Демократія без демократів: роздуми про суспільство та політику (чеськ. Demokracie bez demokratů: úvahy o společnosti a politice, 2010)
  • Клаус: Портрет політика у двадцяти образах (чеськ. Klaus: portrét politika ve dvaceti obrazech, 2010)
  • В кінці світу: роздуми та глоси про природу нашого сьогодення (чеськ. Na konci světa: Úvahy a glosy o povaze naší současnosti, 2015)

Співавтор ред.

  • Празька весна: змішана спадщина (чеськ. The Prague Spring: A Mixed Legacy, 1988)

Примітки ред.

  1. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ а б Evidence zájmových osob StB
  3. ↑ Czech National Authority Database
  4. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  5. ↑ Životopis / Curriculum Vitae — Jiří Pehe. www.pehe.cz. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  6. ↑ а б в г Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 11 листопада 2014. Архів оригіналу (PDF) за 11 листопада 2014. Процитовано 19 квітня 2021.
  7. ↑ Hledani v seznamu zajmovych osob StB. www.svazky.cz. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 19 квітня 2021.
  8. ↑ a.s, Economia (17 лютого 2000). Impuls 99 měl být apolitický. Hospodářské noviny (iHNed.cz) (чес.). Процитовано 19 квітня 2021.
  9. ↑ Láska, Václav (6 листопада 2003). Trend beztrestnosti končí?. ekonom.cz (чес.). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  10. ↑ Nadace Michaela Kocába. Nadace Michaela Kocába (амер.). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  11. ↑ Jiří Pehe [PROSTOR nakladatelství - online knihkupectví]. PROSTOR nakladatelství - online knihkupectví (чес.). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Їржі_Пехе&oldid=37436571