Sparganium emersum
Sparganium emersum (Їжача голівка проста[1] або Їжача голівка зринувша[2][3]) — вид рослин родини Рогозові (Typhaceae), поширений у Євразії й Північній Америці.
| Sparganium emersum | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Рогозові (Typhaceae) |
| Рід: | Їжача голівка (Sparganium) |
| Вид: | S. emersum
|
| Біноміальна назва | |
| Sparganium emersum | |
| Синоніми | |
|
Sparganium simplex | |
Опис ред.
Багаторічні рослини 30–70, до 200 см завдовжки, від міцних до струнких. Або деякі або всі листки плавають. Листки, коли підняті, досить жорсткі, від частково до повністю звивисті, плоскі, до 0.8 м × 4–10 мм; плавучі листки м'які, кілеві щонайменше біля основи, до 2 м × 4–18 мм. Суцвіття надводні: стебло нерозгалужене, підняте; маточкових голів 1–6, 1.6–3.5 см діаметром у плоді; тичинкових голів 3–7(10). Плоди від зеленого до червонувато-коричневого кольору, блискучі, веретеноподібні, 3–4 × 1.5–2 мм, за винятком ніжки, звужуються до дзьоба, дзьоб від прямого до кривого, 2–4.5 мм. 2n = 30[4][5].
Запилення здійснюється вітром, також відбувається самозапилення.
Поширення ред.
Європа: усі країни крім Ісландії й Греції; Азія: Туреччина, Китай, Японія, Казахстан, Киргизстан, Монголія, М'янма, Росія; Північна Америка: Сен-П'єр і Мікелон, Канада, США. Населяє краї озер, болота і струмки[6][5][4].
В Україні зростає на болотах, берегах річок і ставків — у Прикарпатті, Поліссі, Лісостепу, звичайно; у пн. Степу, рідко. Лікарська[2]. Входить у список регіонально рідкісних рослин м. Києва[3].
Галерея ред.
Джерела ред.
- ↑ Sparganium emersum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 469. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
- ↑ а б Flora of China. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 07.02.2018. (англ.)
- ↑ а б Flora of North America. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 07.02.2018. (англ.)
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 07.02.2018. (англ.)
|
Це незавершена стаття про водні рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |