Італійський націоналізм
Італі́йський націоналі́зм — це політична ідеологія та рух, який стверджує, що італійці є нацією з єдиною однорідною ідентичністю. З італійського націоналістичного погляду італійськість визначається як претензія на культурне та етнічне походження від латинян, італійського племені, яке спочатку мешкало в Лаціо (Лації) та завоювало владу над Апеннінським півостровом та частиною Європи. Через це італійський націоналізм також історично дотримувався імперіалістичних теорій.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/03/Flag_of_Italy.svg/220px-Flag_of_Italy.svg.png)
Романтична (або м'яка) версія таких поглядів відома як італійський патріотизм, тоді як їх інтегральна (або жорстка) версія відома як італійський фашизм. Часто вважається, що італійський націоналізм виходить з епохи Відродження[1], але виник лише як політична сила у 1830-х роках під керівництвом Джузеппе Мадзіні. Це спричинило Рісорджименто 1860-х — 1870-х років. Італійський націоналізм знову зміцнився під час Першої світової війни, італійських іредентистських претензій на території Австро-Угорщини та в епоху італійського фашизму.
Символи
ред.-
Народний прапор Італії, спочатку створений у 1797 році. Символ італійської нації з початку 19 століття та символ Італійської Республіки з 1946 року.
-
Прапор Італійського Королівства з 1861 по 1946 рр. В даний час використовується італійськими монархістами.
-
Військовий прапор Італійської Соціальної Республіки, символ фашистської Італії з 1943 по 1945 роки. Відомий символ, який використовують італійські неофашисти.
Італійські націоналістичні партії
ред.Сучасні
ред.- Брати Італії (з 2012)
- Фашизм і свобода (з 1991)
- Fiamma Tricolore (з 1995)
- Unitalia (з 1996)
- Національний фронт (з 1997)
- Нова сила (з 1997)
- CasaPound (з 2003)
- Рух соціальної ідеї (з 2004)
Колишні
ред.- Італійський союз боротьби (1919–1921)
- Національна фашистська партія (1921–1943)
- Республіканська фашистська партія (1943–1945)
- Демократична фашистська партія (1945–1946)
- Італійський соціальний рух (1946–1995)
Примітки
ред.- ↑ Trafford, R. Cole. Italian Genealogical Records: How to Use Italian Civil, Ecclesiastical & Other Records in Family History Research. с. 15.
Література
ред.- Barbour, Stephen and Cathie Carmichael, eds. (2000). Мова та націоналізм в Європі (Oxford UP) розділ 8.
- Кунсоло, Рональд С. "Італійський націоналізм в історичні перспективі." Історія європейських ідей 16.4-6 (1993): 759-766.
- Кунсоло, Рональд С. Італійський націоналізм: від її витоків до Другої світової війни (Krieger Pub Co, 1990).
- Кунсоло, Рональд С. "Італійська еміграція та її вплив на зростання націоналізму." Italian Americana 12.1 (1993): 62-72. in JSTOR