Ісмет Муєзінович
Ісмет Муєзінович (2 грудня 1907, Тузла — 7 січня 1984, Тузла) — боснійський художник.
Ісмет Муєзінович | |
---|---|
Народився | 2 грудня 1907[1][4][…] Тузла |
Помер | 7 січня 1984[1][2][3] (76 років) Тузла, Боснія і Герцеговина, СФРЮ |
Країна | Боснія і Герцеговина[1] |
Діяльність | художник, графік |
Галузь | малярство[5] і графіка[5] |
Знання мов | боснійська[5][6] і хорватська[5] |
Роки активності | 1850[7] — 1950[7] |
Біографія
ред.Ісмет Муєзінович народився 2 грудня 1907 року в Тузлі. Він закінчив Академію образотворчих мистецтв у Загребі. Після закінчення університету проживав у Франції, де вивчав історію мистецтва в Сорбоні. У жовтні 1926 року організував свою першу персональну виставку в Сараєво. Перші картини написані у конструктивній формі, серед них найкращі — портрети родини Чалдаровичів, написані у 1927 році під час літніх канікул у Бієліні. Два роки перебування в Парижі, з 1931 по 1933 рік, були дуже продуктивними. Він поширив свій інтерес на інші галузі, особливо літературу, театр і кіно, вивчав історію мистецтва. Перед поверненням до Сараєво, де він нарешті оселиться в 1936 році, Муєзінович залишився в Загребі, в Академії в 1933 році та в Спліті в 1935 році. З 1947 року він зосередився на одній великій темі: зображення переправи через Неретву, якій буде підпорядковане все інше. Закінчив великий цикл «Переправа через Неретву» не менш чудовою картиною повстання, а потім переїхав до рідної Тузли.
Помер у Тузлі 7 січня 1984 року. На його честь міжнародна студія та одна з двох середніх шкіл Тузли носять ім'я Ісмета Муєзіновича.[8]
Творчість
ред.Вперше він виставився у Белграді в 1930 році. Портрети селян, виконані в пастельних тонах — перші та значні твори Ісмета Муєзіновича. Протягом років діяльності, перебуваючи в Парижі, Загребі, Бієліні, Спліту, Градаці, Тузлі, Белграді, Сараєво, Муєзінович створив численні малюнки виняткової якості та актуальності. Також мав виставки як в Югославії, так і за кордоном. Муєзінович підготував велику кількість олійних композицій Національно-визвольної війни. Роботи Муєзіновича можна знайти в художніх галереях, музеях, громадських будівлях Боснії та Герцеговини та в приватних колекціях. Він залишив після себе виняткові полотна, створені в період з 1925 року до кінця восьмого десятиліття 20 століття. Полотна початку 1945 року найчастіше написані на тему біженців, у свіжо-зеленій гамі в неоромантичному дусі, що нагадували довоєнні картини. На виставках найбільше уваги привертає його колористичний живопис. Поетичний реалізм, інтимність та колоризм розчиняють соціальний та ідеологічний зміст.
Твори
ред.- Жниварки
- Перекус на сайті роботи
- Портрет Марії
- Портрет Романа Петровича
- Кур'єр, малюнок пером, чорнило
- Портрет маршала Тіто, кольорова ліногравюра
- Переправа через Неретву
- Порушення
- Перевезення поранених
- Груди до грудей, малюнок
Досягнення
ред.- У 1964 році разом з Мевлудіном Екмечичем заснував Галерею видатних особистостей, тобто Галерею югославського портрета, першу та єдину на території СФР Югославії.
- Був членом Академії наук і мистецтв Боснії та Герцеговини
- Ісмет Муєзінович — засновник Школи образотворчих мистецтв у Сараєво, групи Collegium Artisticum та Асоціації художників Боснії та Герцеговини. * Муєзінович входив до Товариства великих боснійських художників, куди входили також Воя Димитрієвич, Міца Тодорович, Даніель Озма та Роман Петрович
Нагороди
ред.- 1979 — Шоста квітнева премія міста Сараєво;
Посилання
ред.- Напредак — Ісмет Муєзінович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Na današnji dan rodio se Ismet Mujezinović. bhstring.net. 5 серпня 2017. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 7 травня 2016.