Іоланда Угорська
Іоланда Угорська (угор. Árpád-házi Jolánta, Magyarországi Jolánta; близько 1215 — жовтень 1253) — угорська принцеса з династії Арпада, дочка короля Угорщини Андраша II і Іоланди Куртене, дружина короля Арагона Хайме I Завойовника.
Іоланда Угорська | |
---|---|
Ім'я при народженні | угор. Árpád-házi Jolánta ![]() |
Народилася | 1215 ![]() Естергом, Угорське королівство ![]() |
Померла | 12 жовтня 1251[1] ![]() Уеска ![]() |
Поховання | Monastery of Santa Maria de Vallbonad[1] і Sepulcher of Violant of Hungaryd ![]() |
Країна | ![]() Арагонське королівство ![]() |
Діяльність | правителька ![]() |
Знання мов | каталанська ![]() |
Титул | royal Consort of Aragond і принцеса ![]() |
Рід | Арпади ![]() |
Батько | Андраш II[2] ![]() |
Мати | Yolanda de Courtenayd[2] ![]() |
Брати, сестри | Єлизавета Угорська, Анна Марія Угорська, Бела IV, Стефан Постум, Коломан Галицький і Андрій Андрійович ![]() |
У шлюбі з | Хайме I[2] ![]() |
Діти | Віоланта Арагонська[2], Constance of Aragon, Lady of Villenad, Педро III[2], Хайме ІІ, Ізабелла Арагонська (королева Франції)[2], Sancho d'Aragonad[3], María de Aragón y Hungríad, Sancha d'Aragonad і Ferran d'Aragód ![]() |
Походження
ред.Іаланда була дочкою короля Угорщини Андраша II і його другої дружини Іаланди Куртене. По батьківській лінії доводилося онукою Белі III і його першої дружини Агнес Антіохійської. По материнській лінії була онукою П'єра II де Куртене і його другої дружини Іоланди Фландрської.
Є нащадком Великих князів Київський Володимира Мономаха та Ярослава Мудрого. Онука української княжни Єфросинії, правнучка Великого князя Київського Мстислава Великого.
У 1235 Іоланда вийшла заміж за короля Арагону Хайме I Завойовника. Вони обвінчалися 8 вересня в Кафедральному соборі Барселони. Для Хайме це був другий шлюб. Перший, з Елеонорою Кастильскою, був анульований через кровну спорідненість і від нього залишився син Альфонсо. У Хайме і Іоланди народилося 10 дітей.
Іоланда була талановитою жінкою і володіла сильним характером. Брала участь в політичних справах нарівні зі своїм чоловіком. Хайме дуже цінував її як радника. Іоланда брала участь у важливих міжнародних угодах. (Tractat d'Almizra з Кастилією, 1244). Підписувала договір про здачу міста Валенсії еміром Заян ібн Марданішем. Разом з чоловіком урочисто вступила до Валенсії 9 жовтня 1238 року.
Також заохочувала спроби своїх дітей посварити Хайме з його старшим сином Альфонсо.
Смерть і похорони
ред.Померла під Уескою від хвороби, яка перебігала з гарячкою, в жовтні 1253 року. Похована в монастирі Santa María de Vallbona в каталонському місті Леріда. Пізніше поруч з нею була похована її дочка Санчо.
Останки королеви були перенесені у відому зараз гробницю в 1275 році. Про це свідчить напис на бічній стороні саркофага:
Fuit translata donna | Violans regina | Aragonum | anno 1276.
У 2002 році уряд Угорщини фінансував реставрацію гробниці, пожертвувавши на дану мету 12 000 євро. Незважаючи на це, дозволу на розкриття саркофага чернеча громада Вальбуена не дала.
Родина
ред.Чоловік — Хайме I Завойовник, король Арагону
Діти:
- Іоланда Арагонська (1236—1301) — стала королевою Кастилії, вийшовши заміж за Альфонса X Кастильського, було дванадцять дітей.
- Констанція Арагонська (1239—1269) — вийшла заміж за Хуана Мануеля Кастильского, сина короля Кастилії Фердинанда III, мала двох дітей.
- Педро III Арагонський (1239—1285) — наслідуючи батька, став королем Арагона і Валенсії, графом Барселони, на прохання сицилійців прийняв корону Сицилії (в 1282). Був одружений з Констанцією Сицилійською, мав шістьох дітей.
- Хайме II Майоркський (1243—1311) — після смерті батька отримав у володіння васальне Майорканське королівство. Крім Балеарських островів, в нього входили каталонські графства Руссільйон і Сердань, а також сеньйори Монпельє, віконцтва Карла в Оверні і баронства Омела близько Монпельє. Був одружений з Ескларамундою де Фуа, мав шістьох дітей.
- Фердинанд Арагонський (1245—1250) — інфант Арагона, помер у ранньому віці.
- Санчо Арагонська (близько 1242—1255 — 1262 або 1275) — була заручена з Тібо V Наваррським. Отримала християнську освіту, яка схилила її покинути двір і стати черницею.
- Ізабелла Арагонська (1247—1271) — вийшла заміж за короля Франції Філіпа III, мала четверо дітей.
- Марія Арагонська (1248—1267) — прийняла постриг у монастирі Сіхени.
- Санчо Арагонський (1250—1275) — в 16 років був призначений архієпископом Толедо, страчений мусульманами в Мартосі.
- Елеонора Арагонська (1251– ?) — інфанта Арагона, померла в ранньому віці.
Генеалогія
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в Jaume Sobrequés i Callicó, Mercè Morales i Montoya Comtes, reis, comtesses i reines de Catalunya — Editorial Base, 2011. — ISBN 978-84-15267-24-9
- ↑ а б в г д е Kindred Britain
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
Література
ред.- Del Arco, Ricardo. Sepulcros de la Casa Real de Aragón. Instituto Jerónimo Zurita. Consejo Superior de Investigaciones Científicas. Madrid. 1945.
- Ll. Cerveró Martí, «El comte Dionís d'Hongria, senyor de Canals, al seguici de la reina Violant: la descendència de Dionís als regnes de València i d'Aragó», a Jaime I y su época: X Congreso de Historia de la Corona de Aragón (Zaragoza, 1979), vol. 1, Saragossa, Institución Fernando el Católico, 1980, pp. 559—577.
- A. de Fluvià Escorsa, «Hongria i Catalunya: set segles de bones relacions», Paratge, 14 (2002), 83-85.
- F. Mateu i Llopis, «El Rex Hungarie y el Rex Valencie: sincronismos monetarios y sigilográficos en torno de doña Violante de Hungría», a Jaime I y su época: X Congreso de Historia de la Corona de Aragón (Zaragoza, 1979), vol. 3, Saragossa, Institución Fernando el Católico, 1980, pp. 545—555.
- F. Olivér-Brachfeld, Doña Violante de Hungría, reina de Aragón, Madrid-Barcelona, Ediciones de la Gacela, 1942 [trad. catalana: Violant d'Hongria, Barcelona, Associació Cultural Catalano-Hongaresa i de Relacions Culturals Hongria-Catalunya, 1991; trad. hongaresa: Árpád-házi Jolánta, Aragónia királyneja, Szeged, Anderle Ádám, 1993].
- R. Pérez de Heredia Valle, La reina Doña Violante de Hungría: fragmentos de su vida y arraigo de su recuerdo en Castellón de la Plana, Castelló de la Plana, Fundación Dávalos-Fletcher, 2001.
- M. C. Roca, Les dones de Jaume I, Barcelona, l'Esfera dels Llibres, 2008.
Посилання
ред.- Хайме I Арагонский. Хроника [Архівовано 17 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Монастир Святої Марії (ісп.)