Іоланда Угорська

угорська принцеса (1219–1251)

Іоланда Угорська (угор. Árpád-házi Jolánta, Magyarországi Jolánta; близько 1215 — жовтень 1253) — угорська принцеса з династії Арпада, дочка короля Угорщини Андраша II і Іоланди Куртене, дружина короля Арагона Хайме I Завойовника.

Іоланда Угорська
Ім'я при народженніугор. Árpád-házi Jolánta Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася1215 Редагувати інформацію у Вікіданих
Естергом, Угорське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла12 жовтня 1251[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Уеска Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняMonastery of Santa Maria de Vallbonad[1] і Sepulcher of Violant of Hungaryd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Угорщина
Арагонське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьправителька Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовкаталанська Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулroyal Consort of Aragond і принцеса Редагувати інформацію у Вікіданих
РідАрпади Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоАндраш II[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиYolanda de Courtenayd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриЄлизавета Угорська, Анна Марія Угорська, Бела IV, Стефан Постум, Коломан Галицький і Андрій Андрійович Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зХайме I[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиВіоланта Арагонська[2], Constance of Aragon, Lady of Villenad, Педро III[2], Хайме ІІ, Ізабелла Арагонська (королева Франції)[2], Sancho d'Aragonad[3], María de Aragón y Hungríad, Sancha d'Aragonad і Ferran d'Aragód Редагувати інформацію у Вікіданих

Походження

ред.

Іаланда була дочкою короля Угорщини Андраша II і його другої дружини Іаланди Куртене. По батьківській лінії доводилося онукою Белі III і його першої дружини Агнес Антіохійської. По материнській лінії була онукою П'єра II де Куртене і його другої дружини Іоланди Фландрської.

Є нащадком Великих князів Київський Володимира Мономаха та Ярослава Мудрого. Онука української княжни Єфросинії, правнучка Великого князя Київського Мстислава Великого.

У 1235 Іоланда вийшла заміж за короля Арагону Хайме I Завойовника. Вони обвінчалися 8 вересня в Кафедральному соборі Барселони. Для Хайме це був другий шлюб. Перший, з Елеонорою Кастильскою, був анульований через кровну спорідненість і від нього залишився син Альфонсо. У Хайме і Іоланди народилося 10 дітей.

Іоланда була талановитою жінкою і володіла сильним характером. Брала участь в політичних справах нарівні зі своїм чоловіком. Хайме дуже цінував її як радника. Іоланда брала участь у важливих міжнародних угодах. (Tractat d'Almizra з Кастилією, 1244). Підписувала договір про здачу міста Валенсії еміром Заян ібн Марданішем. Разом з чоловіком урочисто вступила до Валенсії 9 жовтня 1238 року.

Також заохочувала спроби своїх дітей посварити Хайме з його старшим сином Альфонсо.

Смерть і похорони

ред.

Померла під Уескою від хвороби, яка перебігала з гарячкою, в жовтні 1253 року. Похована в монастирі Santa María de Vallbona в каталонському місті Леріда. Пізніше поруч з нею була похована її дочка Санчо.

Останки королеви були перенесені у відому зараз гробницю в 1275 році. Про це свідчить напис на бічній стороні саркофага:

Fuit translata donna | Violans regina | Aragonum | anno 1276.

У 2002 році уряд Угорщини фінансував реставрацію гробниці, пожертвувавши на дану мету 12 000 євро. Незважаючи на це, дозволу на розкриття саркофага чернеча громада Вальбуена не дала.

Родина

ред.

Чоловік — Хайме I Завойовник, король Арагону

Діти:

  • Іоланда Арагонська (1236—1301) — стала королевою Кастилії, вийшовши заміж за Альфонса X Кастильського, було дванадцять дітей.
  • Констанція Арагонська (1239—1269) — вийшла заміж за Хуана Мануеля Кастильского, сина короля Кастилії Фердинанда III, мала двох дітей.
  • Педро III Арагонський (1239—1285) — наслідуючи батька, став королем Арагона і Валенсії, графом Барселони, на прохання сицилійців прийняв корону Сицилії (в 1282). Був одружений з Констанцією Сицилійською, мав шістьох дітей.
  • Хайме II Майоркський (1243—1311) — після смерті батька отримав у володіння васальне Майорканське королівство. Крім Балеарських островів, в нього входили каталонські графства Руссільйон і Сердань, а також сеньйори Монпельє, віконцтва Карла в Оверні і баронства Омела близько Монпельє. Був одружений з Ескларамундою де Фуа, мав шістьох дітей.
  • Фердинанд Арагонський (1245—1250) — інфант Арагона, помер у ранньому віці.
  • Санчо Арагонська (близько 1242—1255 — 1262 або 1275) — була заручена з Тібо V Наваррським. Отримала християнську освіту, яка схилила її покинути двір і стати черницею.
  • Ізабелла Арагонська (1247—1271) — вийшла заміж за короля Франції Філіпа III, мала четверо дітей.
  • Марія Арагонська (1248—1267) — прийняла постриг у монастирі Сіхени.
  • Санчо Арагонський (1250—1275) — в 16 років був призначений архієпископом Толедо, страчений мусульманами в Мартосі.
  • Елеонора Арагонська (1251– ?) — інфанта Арагона, померла в ранньому віці.

Генеалогія

ред.

Примітки

ред.

Література

ред.
  • Del Arco, Ricardo. Sepulcros de la Casa Real de Aragón. Instituto Jerónimo Zurita. Consejo Superior de Investigaciones Científicas. Madrid. 1945.
  • Ll. Cerveró Martí, «El comte Dionís d'Hongria, senyor de Canals, al seguici de la reina Violant: la descendència de Dionís als regnes de València i d'Aragó», a Jaime I y su época: X Congreso de Historia de la Corona de Aragón (Zaragoza, 1979), vol. 1, Saragossa, Institución Fernando el Católico, 1980, pp. 559—577.
  • A. de Fluvià Escorsa, «Hongria i Catalunya: set segles de bones relacions», Paratge, 14 (2002), 83-85.
  • F. Mateu i Llopis, «El Rex Hungarie y el Rex Valencie: sincronismos monetarios y sigilográficos en torno de doña Violante de Hungría», a Jaime I y su época: X Congreso de Historia de la Corona de Aragón (Zaragoza, 1979), vol. 3, Saragossa, Institución Fernando el Católico, 1980, pp. 545—555.
  • F. Olivér-Brachfeld, Doña Violante de Hungría, reina de Aragón, Madrid-Barcelona, Ediciones de la Gacela, 1942 [trad. catalana: Violant d'Hongria, Barcelona, Associació Cultural Catalano-Hongaresa i de Relacions Culturals Hongria-Catalunya, 1991; trad. hongaresa: Árpád-házi Jolánta, Aragónia királyneja, Szeged, Anderle Ádám, 1993].
  • R. Pérez de Heredia Valle, La reina Doña Violante de Hungría: fragmentos de su vida y arraigo de su recuerdo en Castellón de la Plana, Castelló de la Plana, Fundación Dávalos-Fletcher, 2001.
  • M. C. Roca, Les dones de Jaume I, Barcelona, l'Esfera dels Llibres, 2008.

Посилання

ред.