Відкрити головне меню

П'єр де Куртене (1155/1165 — 1219) — 3-й імператор Латинської імперії в 12161217 роках. П'єр I (як імператор Латинської імперії), П'єр II (як сеньйор Куртене).

П'єр де Куртене
Pierre de Courtenay
Petrus II.jpg
Народився 1155/1165
Помер 1219
Епір, Греція
Громадянство
(підданство)
Flag of France (XII-XIII).svg Франція
Діяльність правитель
Титул латинський імператор
Термін 1216—1217 роки
Попередник Генріх I Фландрський
Наступник Роберт де Куртене
Рід Куртене
Батько П'єр I де Куртене
Мати Єлизавета де Жуанвіль
Брати, сестри  • Alice of Courtenay[d] і Robert of Courtenay, Lord of Champignelles[d]
У шлюбі з Агнеса де Невер
Іоланда де Ено
Діти 4 сина і 9 доньок
Герб

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Діяльність у ФранціїРедагувати

Походив з роду Куртене. Його дідом був Людовик VI, король Франції. Син сеньйора П'єра I де Куртене і Єлизавети де Жуанвіль. Народився між 1155 та 1165 роками. 1183 року втратив батька, ставши П'єром II, сеньйором Куртене. У 1184 році оженився на Агнесі I, графіні Невер. завдяки цьому шлюбу став розпоряджатися графствами Невер, Оксер і Тоннер. У 1190—1192 роках брав участь у Третьому хрестовому поході. Під час відсутності П'єра помирає його дружина.

У 1193 році оженився на доньці Бодуена V, графа Ено. У 1196 році вступив у конфлікт зі своїм шваргом Вільгельмом де Брієнном, що сплюндрувавчастину графства Оксем й взяв в облогу місто Везле. В свою чергу П'єр II зміцнив Оксер. Невдачі супротивника у спробізахопити ці міста призвела до замирення. У 1199 році васал Куртене — Ерве де Донзі — підступно захопив того у полон, відпустивши лише за згоду влаштувати шлюб своєї доньки Матильди 9спадкоємиц графств Невер, Оксер і Тоннер) з Ерве де Донзі. Після шлюбу передав Донзі графство Невер.

У протистояння Капетингів і Плантагенетів підтримав перших. Був вірним прихильником французького короля Філіппа II Августа. У 1209 і 1211 роках брав участь в Альбігойських хрестових походах. У 1212 році після смерті Філіппа I де Ено, його володіння успадкувала дружина де Куртене — Іоланда. Сам П'єр II призначив регент графства Ено свого старшого сина Філіппа. У 1214 році відзначився у битві під Бувіном, де імператор Священної Римської імперії Оттон IV, союзник Англії, зазнав поразки.

ІмператорРедагувати

У 1216 році після смерті його шварґа Генріха I, імператора Латинської імперії, П'єра II де Куртене, баронами було обрано на трон цієї держави. Він рушив до Константинополя через Італію. В Римі 9 (або 12) квітня 1217 року від папи римського Гонорія III отримав в соборі Св. Лаврентія висвічення на імператора та корону.

Невдовзі доповився з венеціанцями щодо захоплення важливого міста Дуррес, яке належало Епірському деспотату. Проте зазнав невдачі. В подальшомуздійснив спробув пройти суходолом до своїх володінь. Втім П'єра де Куртене було захоплено епірським деспотом Феодором I. В цей час його дружина Іоланда досягла морем Константинополя, де оголосила себе регентшею. Імператор помер у 1219 році, фактично нічколи не керувавши Латинською імперією.

РодинаРедагувати

1. Дружина — Агнеса, донька Вільгельма V, графа Невер

Діти:

  • Матильда (1188—1257), дружина: 1) Ерве IV де Донзі; 2) Гіга IV, графа Форе

2. Дружина — Іоланда, донька Бодуена V, графа Ено

Діти:

  • Маргарет (1194—1270), дружина: 1) Рауля III Лузіньяна, сеньйора Ісудена; 2) Генріха I, графа Віандена
  • Філіпп (1195—1226), маркиз Намюра
  • Сибілла (1197—1210), черниця
  • Єлизавета (1199—1269), дружина: 1) Волте де Пюїзе; 2) Ед де Монтагю
  • Іоланда (1200—1233), дружина Андраш II Арпада, короля Угорщини
  • Роберт (1201—1228), імператор Латинської імперії в 1219—1228 роках
  • Агнеса (1202—1247), дружина Жоффруа II де Віллардуена, князя Ахейського
  • Марія (1204—1228), дружина Феодора I Ласкаріса, імператора Нікейської імперії
  • Генріх (1206—1229), маркиз Намюра
  • Елеонора (1208—1229), дружина Філіпп I де Монфора, сеньйора Торона і Тіра
  • Констанція (д/н—1210), черниця
  • Бодуен (1218—1273), імператор Латинської імперії в 1228—1261 роках

1 бастард

ДжерелаРедагувати

  • René Grousset, L'Empire du Levant: Histoire de la Question d'Orient, Paris, Payot, coll. " Bibliothèque historique ", 1949 (réimpr. 1979), 648 p. (ISBN 2-228-12530-X)
  • K.M. Setton, The Papacy and the Levant (1204—1517), I: The thirteenth and fourteenth centuries, Philadelphia, 1976, pp. 44-45.
  • Bouchard, Constance Brittain (1987). Sword, Miter, and Cloister: Nobility and the Church in Burgundy, 980—1198. Cornell University Press.
  • Ostrogorsky, George (1995). History of the Byzantine State. Translated by Hussey, Joan. Rutgers University Press.