Плантагенети — найкривавіша династія Британії (фільм)
«Плантагенети — найкривавіша династія Британії» — документальний фільм, розділений на 4 частини, який розповідає про найкривавішу королівську династію, найвідомішого своєю жорстокістю клану цієї планети — Плантагенетів. Рухомі амбіціями, заздрістю, ненавистю і помстою, Плантагенети правили Британією і Францією протягом тривалого часу. Історію розповідає провідний Ден Джонс, відвідуючи руїни і бібліотеки, про які йде мова у фільмі.
Плантагенети — найкривавіша династія Британії | |
|---|---|
| Britain's Bloodiest Dynasty: The Plantagenets | |
| Жанр | Документальний фільм |
| Режисер | Джеймс Товелл |
| Продюсер | Ден Голд, Девід Вілсон |
| У головних ролях |
Dan Jonesd |
| Оператор | Гарі Кларк, Джейд Дейсі |
| Художник | Річард Туш |
| Кінокомпанія | Channel 5 |
| Дистриб'ютор | Channel 5 |
| Тривалість | 60 хвилин (серія) |
| Країна | Велика Британія |
| Рік | 2014 |
| IMDb | ID 4195344 |
Фільм був знятий у Великій Британії, компанією Cannel5 в 2014 році.
Сюжет ред.
Перша серія ред.
Кожна серія присвячена одному з королів. У першій серії розповідається про Генріха II. Його правління було розумним і в міру жорстким. Король зміг встановити в своїй державі систему централізованого контролю. Після спроби його сім'ї захопити трон, Генріх відправив свою дружину в ув'язнення до самої своєї смерті. Надалі об'єднання його синів проти батька повністю його зламало, і він помер, страждаючи усвідомленням немарно прожитого життя. Проте принципи, закладені Генріхом II в області права, дійсні і в наші дні, а влаштована стараннями першого Плантагенета система державної адміністрації стала кращою в Європі і ще протягом довгого часу залишалася зразковою.[1]
Друга серія ред.
Друга серія описує прихід на трон 9-ти річного Генріха III. Перший період його правління, який тривав до повноліття короля, став часом протистояння різних угруповань феодалів, кожне з яких прагнуло захопити владу в свої руки. Ця боротьба супроводжувала Генріха III до тих пір, поки він не взяв у свої руки кермо влади та з перших же кроків почав грубо порушувати Хартію і витрачати державну казну. Пізніше король під тиском баронів підписав Оксфордські провізії — програму реформ, що обмежує королівську владу. Однак незабаром відкликав свій підпис, чим спровокував громадянську війну, в якій був полонений. Однак був звільнений в результаті битви. Незабаром монарх впав у старече слабоумство і передав управління державою своєму синові Едуарду.[2]
Третя серія ред.
У третій серії описується вступ на престол Едуарда II. Монарх з нього вийшов на рідкість невдалий. Правив він країною погано, завжди прислуховувався до фаворитів, які їм користувалися. Його серце належало то одному коханцеві, то іншому, а дружині, дочці всемогутнього французького короля Філіпа IV Вродливого, діставалися тільки приниження. Не володіючи державним розумом, Едуард II міг служити зразком і поганого політика, і бездарного полководця. Після ряду фатальних помилок спалахнуло повстання, монарха буквально загнали в кут: його спочатку змусили відректися від престолу, а опісля — вбили в замку Берклі.[3]
Четверта серія ред.
Фінальний епізод оповідає про Річарда II. До повноліття країною правили чиновники і аристократи. Лише в 1389 році Річард II зміг змінити ситуацію і взяти кермо влади в свої руки. Протягом 8 років король ретельно наводив в Англії порядок, діючи при цьому обачливо і помірковано, але терпіння йому вистачило ненадовго. Монарх відновив бойові дії проти Франції, але на військовому терені його переслідували невдачі, та й взагалі правління останнього Плантагенета, який мав британську корону, залишало бажати кращого. Незабаром утворилася опозиція, і він вирішив спішно повернутися в Лондон. Замість перемоги над бунтівниками монарха очікували полон і ув'язнення в Тауер. 30 вересня 1399 року він підписав акт про зречення на користь кузена, і Річарда незабаром просто вбили за розпорядженням нового правителя — про всяк випадок.[4]
Критика ред.
Загалом фільм був позитивно прийнятий критиками та звичайними глядачами. Дехто відмічав надмірну жорстокість фільму, а на думку інших саме зображена безжальність занурювала в похмуру та правдиву атмосферу подій середньовіччя, які дійсно відбувались на території Англії.
Посилання ред.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |