Відкрити головне меню

Інтернаціонале

італійський футбольний клуб з міста Мілан на півночі Італії
(Перенаправлено з Інтер (ФК))

Футбольний клуб «Інтернаціонале» (італ. Internazionale Milano Football Club), більше відомий як просто «Інтер» — італійський футбольний клуб з міста Мілан північної Італії. Виступає у вищій італійській лізі («Серія A») разом із іншим міланським клубом «Міланом», своїм довічним принциповим суперником в чемпіонаті Італії. Футболісти «Інтера» грають у смугастій чорно-синій формі, від якої походить їхнє італійське прізвисько «нерадзурі» (італ. nerazzurri від nero — «чорний» і azzurro — «синій»).

«Інтернаціонале»
Inter Old Logo (2007-2014).svg
Повна назва F.C. Internazionale Milano
Прізвисько нерадзуррі (чорно-сині)
Коротка назва Inter
Засновано 1908
Населений пункт Мілан, Італія
Стадіон Стадіон ім. Джузеппе Меацца,
Мілан («Сан-Сіро»)
Вміщує 85 955
Президент КНР Чжан Кан'ян
Головний тренер Італія Антоніо Конте
Ліга Серія A
2018/19 4-е
Домашня
Виїзна


Клуб засновано 9 березня 1908 року. Титульний спонсор клубу — компанія «Pirelli». «Інтер» — єдина команда в Італії, яка зі дня свого створення не залишала Серію «А» (вищу лігу), попри те, що команда посіла одного разу останнє місце (сезон 1921/1922).

Історія клубуРедагувати

Футбольний клуб «Інтернаціонале» був створений 9 березня 1908 44-ма членами клубу «Мілан», незгодними з політикою клубу, згідно з якою команда відмовлялася від легіонерів. Групу покинувших команду людей очолив міланський художник Джорджо Муджані (спроектував емблему «Інтернаціонале»).

У 1910 році «Інтернаціонале» вперше завоював скудетто. Після відновлення спортивної діяльності клубу, яку перервала в той час Перша світова війна, в 1920 році Інтер знову завоював золото італійського чемпіонату.

Друга половина 30-х років на відміну від першої, виявилася для «Інтернаціонале» більш плодовитою на трофеї. Чорно-сині двічі вигравали скудетто (1937/38 і 39/40) і один раз фінішували третіми (1938/39). Крім того «Інтернаціонале» виграли свій перший Кубок Італії (1938/39).

Після золотої епохи 1960-х років «Інтернаціонале» завоював 11-е скудетто в 1971 році і 12-е у 1980. У 70-і і 80-і роки завоював два Кубка Італії в 1978 і 1982 роках.

15 червня 2005 «Інтернаціонале» виграв Кубок Італії, перемігши у фіналі за сумою двох матчів «Рому» (1:0 в Мілані і 2:0 в Римі), а потім, 20 серпня, переміг у Суперкубку Італії «Ювентус» (1:0; дод. час). 11 червня 2006 «Інтернаціонале» виграв другий поспіль Кубок Італії, знову перемігши у фіналі «Рому» (1:1 і 4:1).

З 2008 року тренером «Інтернаціонале» став Жозе Моурінью. У першому сезоні під управлінням Моурінью «Інтернаціонале» виграв Суперкубок і четвертий скудетто поспіль, проте в Лізі чемпіонів зазнав поразки від «Манчестер Юнайтед» в 1/8 фіналу за сумою двох матчів (0: 0; 0:2).

У сезоні 2009/10 Інтер в 18-й раз у своїй історії і п'ятий раз поспіль, став чемпіоном Італії.

22 травня 2010 року «Інтернаціонале» вп‘яте у своїй історії виходить у фінал Ліги Чемпіонів, де у непростому матчі перемагає мюнхенську «Баварію» та стає 3-х кратним переможцем Ліги Чемпіонів. Сезон 2009-2010 став історичним для «Інтернаціонале», адже саме вони- останній італійський клуб, який оформив золотий «требл»- здобувши Кубок Італії, перемогу в чемпіонаті та Лізі Чемпіонів. Саме у сезоні 2009-2010 на весь голос про себе заявив Хав‘єр Дзаннеті-майбутня легенда «Інтернаціонале».

СкладРедагувати

ДосягненняРедагувати

  Чемпіонат Італії:

  Кубок Італії:

  Суперкубок Італії:

  Кубок європейських чемпіонів:

  • Володар (2): 1963-64, 1964-65
  • Фіналіст (2): 1966-67, 1971-72

  Ліга чемпіонів:

  Кубок УЄФА:

Міжконтинентальний Кубок:

  • Володар (2): 1964, 1965

Кубок Мітропи:

  • Фіналіст (1): 1933

Клубний чемпіонат світу з футболу:

  • Чемпіон (1): 2010

Цікаві фактиРедагувати

8 березня 2008 року — відомий італійський актор і співак Адріано Челентано, будучи фанатом футболу, привітав свою улюблену міланську команду «Інтернаціонале» зі 100-річним ювілеєм, виконавши на стадіоні «Stadio Giuseppe Meazza», де відбувалося святкування, пісні: «Хлопець з вулиці Глюка» і «Sei rimasta sola».

Всесвітньо відомий тенор Андреа Бочеллі також є прихильником «Internazionale».[2]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати