Відкрити головне меню

«Il ragazzo della via Gluck» («Хлопець з вулиці Глюка») — пісня італійського співака і кіноактора Адріано Челентано, випущена 17 січня 1966 року. Є однією з найбільш популярних пісень Челентано.

Il ragazzo della via GluckPicto infobox music.png
Il ragazzo della via Gluck (single).jpg
Сингл Адріано Челентано
з альбому Il ragazzo della via Gluck
Випущений 17 січня 1966
Сторона Б «Chi era lui»
Жанр авторська пісня
шансон
Композитор Адріано Челентано
Мікі Дель Прете
Лучано Беретта
Тривалість 4:13
Лейбл Clan Celentano
Хронологія синглів Адріано Челентано
Попередній
←
Sono un simpatico
(1965)
Chi era lui
(1966)
Наступний
→

ІсторіяРедагувати

«Il ragazzo della via Gluck» стала першою соціально-автобіографічною піснею Адріано Челентано. В її основу лягли спогади співака про «вулицю Глюка» (іт. Via Gluck»), у Мілані, де у будинку №14 він жив у дитинстві. Після смерті батька Леонтіно Челентано, Адріано разом з матір'ю був змушений покинути улюблену вулицю і переселитися в інший будинок, що було дуже болісно для нього. У своїй автобіографічній книзі «Рай — це білий кінь, який ніколи не втомлюється» 1982 року Челентано описував цей випадок такими словами:

  «Коли помер мій батько, ми переїхали з будинку, який я так любив. Моя сестра вийшла заміж, і ми з матір'ю, яка стала вдовою, отримали невелику компенсацію у зв'язку зі смертю батька. Мама сказала, що ми переселимося в інший, кращий будинок, де буде ванна кімната і окремий туалет. Ми повинні були жити у моєї сестри. Я відчував себе дуже нещасним. Я не міг розлучитися з цією вулицею, не міг уявити, що є життя поза цим будинком. Без цих людей, знайомих мені з дитинства, без цього рибного ринку і полів, які починалися одразу за будинком. Коли ми все ж поїхали, я плакав багато місяців і кожну вільну хвилину біг знову туди, на вулицю, де закінчилося моє дитинство. Мама, спостерігаючи за мною, нарешті зрозуміла, що для мене це було дуже серйозно, і одного разу вона сказала: "Знаєш?! Ми повернемося на вулицю Глюка. Я, напевно, зможу влаштуватися конс'єржкою, і ми знову будемо жити там удвох, ти і я...". Але ми не повернулися. Ніколи більше не повернулися туди. Вулиця змінилася, поля забудували, будівлю вокзалу розширили, і наш будинок більше не був тим будинком на околиці Мілана».[1]  

«Il ragazzo della via Gluck» була вперше виконана Челентано наживо 28 січня 1966 року на фестивалі Санремо, під акомпанемент тріо: Іко Черутті, Лоренцо Пілата і Джино Сантерколе.[2]

Музику створив Челентано, а текст, написаний Мікі Дель Прете і Лучано Береттою, розповідав про деталі дитинства й отроцтва Адріано — долю простого міланського хлопця, який покинув свій дім на околиці міста в пошуках щастя.[3] З часом, хлопець розбагатів і повернувся до свого будинку, де не знайшов нічого, що знав та бачив раніше. Така складова символізувала швидкоплинність часу і скорботу Челентано за минулим дитинством.[3]

Пісня стала однією з найвідоміших у творчості співака й порушувала тему екології та будівельної спекуляції.[2] Хоча композиція посіла одне з останніх місць і не вийшла у фінал фестивалю, вона мала великий успіх, здобула народну та світову славу, її переклали 22 мовами і згодом включили до шкільних підручників як заклик до збереження довкілля.[2][4] Пісня посідала другу позицію в італійському чарті протягом 1966/67 років, вона випускалася на одній платівці з піснею «Chi era lui», яка розійшлася накладом в 1 мільйон екземплярів.[5][6] Крім Італії, пісня також випускалася в Бразилії, Франції, Нідерландах, Іспанії та Мексиці.

Газета «L'Unità» писала про пісню «Il ragazzo della via Gluck»:

«Це автобіографія не тільки самого Адріано, але й сотень тисяч італійців цілих двох поколінь, які, подібно батькам співака — вихідцям з Апулії, були змушені кинути землю і селянську працю на розореному Півдні і шукати примарне щастя на промисловому Півночі... Це розповідь про те, як наша дійсність позбавляє людину його коренів, знеособлює його душу»[7]

«Il ragazzo della via Gluck» викликала інтерес у режисера П'єра Паоло Пазоліні, який планував за її мотивами створити фільм на тему міської цивілізації, яка руйнує сільську культуру. Планувалося, що Челентано зіграє в цьому фільмі головну роль, але проект не дійшов до кінця.[2] Друг співака — Джорджо Ґабер присвятив цій пісні Челентано композицію «Відповідь хлопцю з вулиці Глюка», яку написав потім через кілька місяців.[2] Також кавер-версії до пісні виконували такі виконавці, як Франсуаза Арді, Джо Долан й інші. Спочатку Челентано планував виступити на фестивалі в Сан-Ремо з іншою піснею — «Nessuno mi può giudicare» («Ніхто не може мене засуджувати»), але, не впевнений в результаті, відклав її.[2] Відкладену пісню виконала італійська співачка Катерина Каселі, вона посіла друге місце на фестивалі.

У 1995 році до пісні був зроблений ремікс, який увійшов до альбому Челентано «Alla corte del remix». У 2004 році вийшов римейк пісні під назвою «Quel Casinha» («Мій будиночок»), який увійшов до альбому Челентано «C'è sempre un motivo». Співак виконав цю пісню в дуеті з відомою співачкою Сезарієй Еворою, зі зміненою музикою в народних ритмах Кабо-Верде і новим текстом на креольській мові.[8]

Пісня увійшла до альбомів Челентано «Il ragazzo della via Gluck» і «La festa» 1966 року. Також пісня входила у безліч збірників співака, наприклад: «Super Best» (1992), «Le Volte Che Celentano E' Stato 1» (2003), «Unicamente Celentano» (2006), «…Adriano» (2013) й інші. «Azzurro» стала обов'язковою частиною виступів Челентано на телебаченні і концертах. Вона виконувалася на передачах «Stasera…» (1969), «C'e Celentano» (1972), «Un po' artista un po' no» (1981), «Fantastico 8» (1987), «Svalutation» (1992), «Francamente me ne infischio» (1999), «125 milioni di caz..te» (2001), «Рок-політик» (2005) й інших. Пісня виконувалася під час італійського (1979 року) і європейського турне 1994 року та на концертах у Москві 1987 року і «Rock Economy» (2012).

Трек-листРедагувати

# НазваАвтор слівАвтор музики Тривалість
1. «Il ragazzo della via Gluck» (Хлопець з вулиці Глюка)Мікі Дель Прете, Лучано БереттаАдріано Челентано 4:13

МузикантиРедагувати

«I Ribelli»:

  • Деметріо Стратос — клавішні, бек-вокал
  • Джанні Далл'Альйо — ударні
  • Ангел Сальвадор — бас
  • Джорджо Бенаккьйо — гітара
  • Детто Маріано — клавішні
  • Натале Массара — саксофон

ВиданняРедагувати

Назва Лейбл Маркування Країна Рік
Il Ragazzo Della Via Gluck/Chi Era Lui ‎(7") Clan Celentano ACC 24032 Італія 1966
Il Ragazzo Della Via Gluck/Chi Era Lui ‎(7") Disques Vogue, Disques Vogue INT 18062, INT. 18062 Франція 1966
Il Ragazzo Della Via Gluck/Chi Era Lui ‎(7", Mono) Fermata FB - 33-150 Бразилія 1966
Il Ragazzo Della Via Gluck/Chi Era Lui ‎(7", Single) Funckler CL 25.555 Нідерланди 1967
Il Ragazzo Della Via Gluck/Bambini Miei/E. Inutile Davvero (7", EP) Gamma, Clan Celentano GX 07-316 Мексика 1966
A La Buena De Dios/Il Ragazzo Della Via Gluck ‎(7", Single) Vergara 45.106 Іспанія 1966
Il Ragazzo Della Via Gluck/A la Buena De Dios ‎(7", Jukebox) Clan Celentano ACC 24035 Італія 1966
I Hear Trumpets Blow/Il Ragazzo Della Via Gluck ‎(7", EP, TP) Vogue INT. 18073 Франція 1966

ДжерелоРедагувати

  1. «Адриано Челентано. Неисправимый романтик и бунтарь». livelib.ru. 2013. Архів оригіналу за 29 січень 2019. Процитовано 28 січня 2019.  (рос.)
  2. а б в г д е Адриано Челентано, биография, переводы песен. danaja.ru. Процитовано 22 жовтня 2014.  (рос.)
  3. а б Адриано Челентано. Неисправимый романтик и бунтарь. litread.in. Ірина Файт. 2013. Архів оригіналу за 16 березень 2017. Процитовано 22 жовтня 2014.  (рос.)
  4. Адриано Челентано исполнилось 70 лет. kinokadr.ru. 2008. Процитовано 22 жовтня 2014.  (рос.)
  5. I singoli più venduti del 1966. hitparadeitalia.it. Процитовано 22 жовтня 2014.  (італ.)
  6. Diskografie Adriano Celentano. destobesser.com. Процитовано 25 вересня 2016.  (нім.)
  7. Поёт Адриано Челентано. celentano.ru. Григорій Лібергал. 1981 2008. Процитовано 22 жовтня 2014.  (рос.)
  8. Adriano Celentano — Quel casinha (Il ragazzo della via Gluck). learnsongs.ru. Процитовано 29 березня 2015.  (рос.)

ПосиланняРедагувати