Відкрити головне меню

Сімоне Індзагі (італ. Simone Inzaghi, нар. 5 квітня 1976, П'яченца) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Сімоне Індзагі
Simone Inzaghi 2.jpg
Особові дані
Народження 5 квітня 1976(1976-04-05) (43 роки)
  П'яченца, Італія
Зріст 185 см
Вага 82 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1992-1994 Італія «П'яченца»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1994–1999 Італія «П'яченца» 30 (15)
1994–1995   Італія «Карпі» 9 (0)
1995–1996   Італія «Новара» 23 (4)
1996–1997   Італія «Лумеццане» 23 (6)
1997–1998   Італія «Брешелло» 21 (10)
1999–2010 Італія «Лаціо» 132 (28)
2005   Італія «Сампдорія» 5 (0)
2007–2008   Італія «Аталанта» 19 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1993–1994 Італія Італія U-18 4 (1)
2000–2003 Італія Італія 3 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2010–2014 Італія «Лаціо» (юн.)
2014–2016 Італія «Лаціо» (мол.)
2016 Італія «Лаціо» (в.о)
2016– Італія «Лаціо»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Більшу частину ігрової кар'єри провів у «Лаціо», з яким виграв ряд національних трофеїв, а також Суперкубок УЄФА. Крім цього провів кілька матчі за національну збірну Італії.

З 2016 року очолює тренерський штаб «Лаціо».

Клубна кар'єраРедагувати

Народився 5 квітня 1976 року в місті П'яченца. Вихованець футбольної школи клубу «П'яченца». Не пробившись до основного складу, молодий форвард був відправлений в оренду в «Карпі»[1], в якому провів один сезон, взявши участь у 9 матчах Серії С1. Наступний сезон Сімоне Індзагі провів також на правах оренди у клубі «Новара»[1], який на той момент виступав в Серії С2. У цьому клубі Індзагі забив свій перший гол на дорослому рівні. Два наступних сезони Сімоне Індзагі провів в оренді у нижчолігових клубах «Лумеццане»[1] і «Брешелло».

У 1998 році він повернувся в «П'яченцу», сезон 1998/99 видався для Індзагі дуже вдалим. Сімоне в 30 іграх зумів відзначитися 15 разів і привернув увагу провідних італійських клубів. В підсумку влітку 1999 року Сімоне Індзагі підписав контракт з римським «Лаціо»[2], в якому майже одразу виграє свій перший трофей — Суперкубок УЄФА 1999 року[3]. Загалом перший сезон у складі «орлів» Сімоне провів вдало: Індзагі забив 7 м'ячів у 22 матчах чемпіонату, а також 9 м'ячів в 11 матчах розіграшу Ліги чемпіонів (в тому числі і чотири голи в одній грі проти «Марселя», тим самим повторивши досягнення Марко ван Бастена[4]). В сезоні 1999/00 Сімоне Індзагі у складі «Лаціо» став переможцем Серії А[5], Кубка та Суперкубка Італії[6]. У цьому ж сезоні Сімоне дебютував і в національній збірній Італії в матчі проти іспанців.

У наступні сезони Сімоне продовжував регулярно грати за римський клуб, проте не був головним голеадором команди[7], тому вигравши 2004 року другий у кар'єрі Кубок Італії[8], на початку 2005 року він був відправлений в оренду в «Сампдорію»[9], але його від'їзд був не довгим, і вже наступний сезон він знову почав у складі «Лаціо». Правда, грати він став все менше: за 2 наступних роки він з'явився на полі у матчах Серії А лише 12 разів. Настав час змінити обстановку, і Сімоне перебрався в «Аталанту»[10]. Індзагі намагався знову знайти свою гру, але це йому не вдалося: він з'являвся на полі в 19 іграх, але забитими голами не відзначився.

Влітку 2008 року Сімоне Індзагі знову повернувся в «Лаціо», незважаючи на те, що він не був в планах тренера Деліо Россі[11]. У цьому сезоні він забив свій перший м'яч в чемпіонаті з вересня 2004 року у ворота «Лечче»[12], вигравши знову з командою Кубок[13] та Суперкубок Італії[14]. В наступному сезоні 2009/10 він взагалі майже перестав виходити на поле і зігравши 17 січня 2010 року проти «Аталанти» останній матч за клуб[15], 23 травня 2010 року Індзагі прийняв рішення завершити футбольну кар'єру[16]. Забивши в цілому 55 м'ячів, він став одинадцятим бомбардиром усіх часів в історії «Лаціо»[12].

Виступи за збірніРедагувати

1993 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 4 іграх на юнацькому рівні, відзначившись одним забитим голом.

29 березня 2000 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії під керівництвом Діно Дзоффа в товариській грі з Іспанією (0:2). Сімоне вийшов на 60-й хвилині замість Стефано Фйоре, зігравши разом зі своїм старшим братом Філіппо[17][18]. Згодом Сімоне зробив ще два виступи за збірну під керівництвом Джованні Трапаттоні, зігравши у товариських матчах Англією (1:0) 15 листопада того ж року[19] і Румунією (2:0) 16 листопада 2003 року[20].

Кар'єра тренераРедагувати

Завершивши ігрову кар'єру, Сімоне залишився в «Лаціо»[21][22], де став працювати з юнацькими командами[23].

7 січня 2014 року призначений головним тренером молодіжного складу «Лаціо»[24], з яким в тому ж сезоні виграв Кубок Італії Прімавери (it:Coppa Italia Primavera)[25], який молодіжка «орлів» до того не вигравала протягом 35 років[25]. Того ж року виграв з командою і Суперкубок Прімавери (it:Supercoppa Primavera), вперше в історії «Лаціо»[26]. У сезоні 2014/15 він повторив успіх у Кубку[27], але програв Суперкубок «Торіно»[28].

3 квітня 2016 року, після звільнення Стефано Піолі, Індзагі став виконувачем обов'язків тренера першої команди «Лаціо»[29]. Через тиждень дебютував на тренерській лаві в матчі проти «Палермо» (3:0)[30]. З 12 очками в 7 матчах він привів «б'янкоселесті» до восьмого місця у чемпіонаті[31].

Перед сезоном 2016/17 тренером «Лаціо» був призначений Марсело Б'єлса. Однак, оскільки аргентинський спеціаліст залишила свою посаду через менш ніж тиждень після початку роботи, Індзагі був призначений головним тренером на постійній основі[32][33]. З командою в першому повноцінному сезоні Індзагі зайняв 5 місце, кваліфікувавшись у Лігу Європи, хоча і програв фінал кубка Італії «Ювентусу» (0:2)[34].

7 червня 2017 року він продовжив свій контракт до 2020 року[35]. Після цього Сімоне взяв реванш у «Ювентуса», вигравши Суперкубок Італії (3:2), ставши першим тренером клубу, який виграв трофей і як гравець, і як тренер.

Статистика виступівРедагувати

Статистика клубних виступівРедагувати

Сезон Клуб Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1993–94   «П'яченца» A 0 0 КІ 0 0 - - - - 0 0
1994–95 B 0 0 КІ 0 0 - - - - 0 0
1994–95   «Карпі» C1 9 0 КІ-C ? ? - - - - 9 0
1995–96   «Новара» C2 23 4 КІ-C ? ? - - - - 23 4
1996–97   «Лумеццане» C2 23 6 КІ-C ? ? - - - - 23 6
1997–98   «П'яченца» A 0 0 КІ 1 0 - - - - 1 0
1997–98   «Брешелло» C1 21 10 КІ+КІ-C ?+? 0+? - - - - 21 10
1998–99   «П'яченца» A 30 15 КІ 0 0 - - - - 30 15
Усього за «П'яченцу» 30 15 1 0 - - 31 15
1999–00   «Лаціо» A 22 7 КІ 6 3 ЛЧ 11 9 СК 1 0 40 19
2000–01 A 13 4 КІ 1 0 ЛЧ 9 3 СІ 0 0 23 7
2001–02 A 20 5 КІ 2 1 ЛЧ 6 0 - - 28 6
2002–03 A 18 4 КІ 3 1 КУЄФА 8 4 - - 29 9
2003–04 A 24 6 КІ 4 1 ЛЧ 5 3 - - 33 10
2004–05 A 12 1 КІ 1 0 КУЄФА 3 1 СІ 0 0 16 2
2004–05   «Сампдорія» A 5 0 КІ 2 0 - - - - 7 0
2005–06   «Лаціо» A 7 0 КІ 2 1 Інт 0 0 - - 9 1
2006–07 A 5 0 КІ 0 0 - - - - 5 0
2007–08   «Аталанта» A 19 0 КІ 0 0 - - - - 19 0
2008–09   «Лаціо» A 9 1 КІ 1 0 - - - - 10 1
2009–10 A 3 0 КІ 0 0 ЛЄ 0 0 СІ 0 0 3 0
Усього за «Лаціо» 132 28 20 7 43 20 1 0 196 55
Усього за кар'єру 162 63 23 7 43 20 1 0 329 90

Статистика виступів за збірнуРедагувати

 Статистика матчів і голів за збірну —   Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
29-3-2000 Барселона Іспанія   2 – 0   Італія товариський матч -   60'
15-11-2000 Турин Італія   1 – 0   Англія товариський матч -   61'
16-11-2003 Анкона Італія   2 – 0   Румунія товариський матч -   55'
Усього Матчів 3 Голів 0

Титули і досягненняРедагувати

Як гравцяРедагувати

«Лаціо»: 1999–00
«Лаціо»: 1999–00, 2003–04, 2008–09
«Лаціо»: 2000, 2009
«Лаціо»: 1999
«Лаціо»: 2018-19

Як тренераРедагувати

«Лаціо»: 2017

Особисте життяРедагувати

Має старшого брата Філіппо[17][36], який також був футболістом, гравцем збірної, а по завершенні кар'єри став футбольним тренером.

Сімоне має двох дітей: Томмазо (нар. 29 квітня 2001 року у стосунках з Алессією Маркуцці[it][37], з якою Сімоне згодом розійшовся) і Лоренцо (нар. 14 квітня 2013 року у стосунках з Гайєю Лукаріелло[38].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Lorenzo Mangini (11 gennaio 2005). Scudetto e nazionale: fu il 2000 l'anno d'oro. la Repubblica. с. 10. 
  2. Germano Bovolenta (21 giugno 1999). Inzaghi fratelli d'Italia Filippo e Simone si dividono già le vittorie: "Scudetto alla Juve, coppa Campioni alla Lazio". La Gazzetta dello Sport. 
  3. Trionfo biancoceleste. 27 agosto 1999. 
  4. Lazio 5–1 Marseille. UEFA.com. 14 March 2000. Процитовано 4 February 2016. 
  5. La Lazio campione d'Italia. 15 maggio 2000. 
  6. Corrado Sannucci (9 settembre 2000). Lopez, subito show: Inter ko. la Repubblica. с. 57. 
  7. Ruggiero Palombo (2 ottobre 2003). L'UOMO PROVVIDENZA. La Gazzetta dello Sport. 
  8. Il carattere della Lazio un pari che vale la Coppa. 12 maggio 2004. 
  9. Inzaghi and Bazzani trade places; UEFA.com, 10 January 2005
  10. Inzaghi handed fresh task at Atalanta; UEFA.com, 29 August 2007
  11. Lazio, Rossi: "Nulla contro Simone Inzaghi" [Lazio, Rossi: "Nothing against Simone Inzaghi"] (Italian). Tutto Mercato Web. 24 October 2006. Процитовано 4 February 2016. 
  12. а б La Lazio a un passo dal tracollo Inzaghi rimedia in extremis. 4 ottobre 2008. 
  13. Jacopo Manfredi (13 maggio 2009). Lazio, la Coppa servita ai rigori. 
  14. Riccardo Pratesi (8 agosto 2009). Supercoppa alla Lazio Inter sorpresa 2-1. 
  15. Stefano Cieri (18 gennaio 2010). Doni 100 L'Atalanta riparte con il capitano Lazio travolta. La Gazzetta dello Sport. 
  16. Сімоне Індзагі завершив кар'єру. Архів оригіналу за 26 травень 2010. Процитовано 14 грудень 2017. 
  17. а б E i fratelli Inzaghi si ritrovano in azzurro. la Repubblica. 26 marzo 2000. с. 43. 
  18. Mezza Italia, tutta Spagna. 29 marzo 2000. 
  19. Gattuso lancia l'Italia contro l'Inghilterra [Gattuso propels Italy against England]. La Repubblica (Italian). 15 November 2000. Процитовано 24 July 2017. 
  20. Italia-Romania 1–0 [Italy-Romania 1–0] (Italian). Italia 1910. Процитовано 24 July 2017. 
  21. Filippo e Simone Inzaghi, due carriere da allenatore che vanno avanti di pari passo: dagli Allievi alle Primavera di Milan e Lazio [Filippo and Simone Inzaghi, two coaching careers that go hand in hand: from the Allievi to the Primavera of Milan and Lazio] (Italian). Goal.com. 5 February 2013. Процитовано 4 February 2016. 
  22. Lazio, Simone Inzaghi è il nuovo allenatore della Primavera [Lazio, Simone Inzaghi is the new Primavera coach]. La Stampa (Italian). 7 January 2014. Процитовано 4 February 2016. 
  23. Daniele Baldini (22 giugno 2010). У Lalaziosiamonoi.it. Simone Inzaghi:"Sarò a capo degli allievi regionali". 
  24. Comunicato (it). Sito ufficiale della SS Lazio. 7.01.2014. Процитовано 11 January 2014. 
  25. а б Francesco Oddi (9 aprile 2014). Battuta la Fiorentina, alla Lazio la Coppa Italia Primavera. 
  26. Enrica Di Carlo (1 ottobre 2014). Supercoppa Primavera: la Lazio si aggiudica il trofeo. 
  27. Francesco Oddi (1 maggio 2015). Trionfo, derby e ribaltone: la Lazio alza la Coppa Italia. 
  28. Vincenzo D'Angelo (14 novembre 2015). Supercoppa Primavera, Torino-Lazio 2-1 decide Bortoluz ai supplementari. 
  29. Marco Calabresi (3 aprile 2016). Lazio, esonerato Pioli: tocca a Simone Inzaghi. 
  30. Marco Ercole (11 aprile 2016). Inzaghi, buona la prima "La reazione che volevo in corsa per l'Europa". la Repubblica. с. 4. 
  31. Giulio Cardone (9 maggio 2016). Inzaghi vince ancora: "La squadra è con me, merito la conferma".  Проігноровано невідомий параметр |autore2= (довідка)
  32. Lazio: Marcelo Bielsa quits as coach of Serie A side after two days. BBC Sport. 8 July 2016. Процитовано 20 September 2016. 
  33. Comunicato 08.07.2016 [Press release 08.07.2016] (Italian). S.S. Lazio. 8 July 2016. Процитовано 8 July 2016. 
  34. Andrea Ghislandi (17 maggio 2017). Juve-Lazio 2-0, i bianconeri vincono la Coppa Italia. 
  35. Official: Inzaghi at Lazio until 2020. Football Italia. 7 June 2017. Процитовано 7 June 2017. 
  36. NAZIONALE: FRATELLI INZAGHI, NON PENSIAMO A JUVE-LAZIO. Adnkronos. 27 marzo 2000. 
  37. Simone Inzaghi papà: è nato Tommaso. La Gazzetta dello Sport. 30 aprile 2001. 
  38. Simone Inzaghi papà! Gaia Lucariello gli ha donato Lorenzo. 17 aprile 2013. 

ПосиланняРедагувати