Інститут соціальної та політичної психології НАПН України

Інститут соціальної та політичної психології НАПН України  — науково-дослідна установа Національної академії педагогічних наук України, що здійснює наукові дослідження в галузі гуманітарних наук та соціологічні дослідження[1].

Інститут соціальної та політичної психології НАПН України
ISPP-logo.jpg
Основні дані
Засновано 26 січня 1994
Приналежність Національна академія педагогічних наук України
Сфера соціальна психологія, політична психологія
Контакт
Ключові особи Слюсаревський Микола Миколайович
Адреса 04070, Київ-70, вул. Андріївська, 15
Веб-сторінка ispp.org.ua
Приміщення Інституту соціальної та політичної психології НАПН України на вулиці Андріївській № 15 у Києві

ІсторіяРедагувати

Інститут створений 26.01.1994 як Науково-практичний центр політичної психології АПН України. До цього центр існував в структурі Інституту психології ім. Г. С. Костюка, а ще раніше — як лабораторія психології пропаганди цього ж інституту. 14.10.1996 центр набув статусу інституту[2] і став називатися Інститут соціальної та політичної психології АПН України. 24.02.2010 згідно з указом Президента України Академії педагогічних наук України було надано статус національної[3], і Інститут отримав свою нинішню назву. Від часу створення Інституту його очолює кандидат психологічних наук, член-кореспондент НАПН України М. М. Слюсаревський. Заступники директора: доктор психологічних наук, член-кореспондент НАПН України Л. А. Найдьонова та кандидат юридичних наук З. Ф. Сіверс. Вчений секретар — кандидат педагогічних наук Л. В. Григоровська.

СтруктураРедагувати

Основні наукові підрозділиРедагувати

В Інституті є аспірантура і докторантура за спеціальностями 19.00.01 — загальна психологія, історія психології; 19.00.05 — соціальна психологія, психологія соціальної роботи та 19.00.11 — політична психологія, де здійснюється підготовка фахівців вищої кваліфікації.

В Інституті діє спеціалізована вчена рада із захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями 19.00.01 — загальна психологія, історія психології; 19.00.05 — соціальна психологія, психологія соціальної роботи та 19.00.11 — політична психологія.

Науковці ІнститутуРедагувати

В Інституті працюють 1 дійсний член (академік) та 3 члени-кореспонденти НАПН України, 13 докторів і 37 кандидатів наук, 9 мають звання професора, 16 — доцента або старшого наукового співробітника.

В Інституті працювали і працюють такі відомі українські вчені, як дійсний член НАПН України, д-р психол. наук, проф. В. А. Роменець; дійсний член НАПН України, д-р психол. наук, проф. Т. М. Титаренко; чл.-кор. НАПН України, канд. психол. наук М. М. Слюсаревський; чл.-кор. НАПН України, д-р філос. наук, проф. П. І. Гнатенко; чл.-кор. НАПН України, д-р психол. наук Л. А. Найдьонова; чл.-кор. НАПН України, д-р психол. наук, проф. В. О. Татенко; д-р психол. наук, проф. Г. М. Бевз; д-р психол. наук, проф. В. О.  Васютинський; д-р психол. наук, проф. П. П. Горностай; д-р соціол. наук, проф. О. А. Донченко; д-р психол. наук В. Р. Дорожкін; д-р педагог. наук, проф. Ольга Жорнова; д-р педагог наук Олена Жорнова; д-р психол. наук, проф. В. П. Казміренко; д-р психол. наук В. І. Климчук; д-р психол. наук О. М. Кочубейник; д-р психол. наук О. А. Ліщинська; д-р психол. наук, проф. О. Р. Малхазов; д-р психол. наук М. І. Найдьонов; д-р психол. наук О. В. Петрунько; д-р психол. наук О. М. Плющ; д-р психол. наук О. В. Полунін; д-р наук з держ. управл. О. В. Сушій; д-р психол. наук О. В. Яремчук.

Наукова діяльністьРедагувати

Головні напрями дослідженьРедагувати

  • теоретико-методологічні засади соціальної та політичної психології;
  • комплексний аналіз соціальної ситуації особистісного та громадянського розвитку дітей і молоді;
  • психологічні механізми соціалізації особистості, підвищення її соціально-адаптаційних можливостей, особистісного зростання;
  • проблеми групової динаміки, міжособистісних та міжгрупових стосунків;
  • стан, закономірності й тенденції розвитку масової свідомості та поведінки;
  • соціально-психологічні умови та чинники участі особистості в політичному житті, підготовки молоді до свідомого політичного вибору;
  • проблеми психології влади і політичного лідерства;
  • соціально-психологічні аспекти масової комунікації, організації медіа-освіти молоді, формування у неї психологічної стійкості до соціально шкідливої інформації;
  • технології соціально-психологічного консультування, прогнозування суспільно-політичних процесів та впливу на їх перебіг.

Основні наукові досягненняРедагувати

Вчені Інституту складають ядро наукової школи психології вчинку, заснованої академіком В. А. Роменцем (1926—1998), примножують надбання української школи психології пропаганди (переконувальної комунікації), що має більш як двадцятирічні традиції. За час існування установи склалися і здобули визнання в Україні та за її межами також наукові школи психології життєвої кризи, соцієтальної психіки та ін.

Інститут має численні експериментальні майданчики, на яких апробуються новітні наукові розробки. Так, розгортається широкомасштабний експеримент згідно із затвердженою Президією НАПН України Концепцією впровадження медіа-освіти в Україні[4]. На базі Канівської гімназії ім. Івана Франка (Черкаська обл.) проводився експеримент всеукраїнського рівня з організації навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу на засадах суб'єктно-вчинкового підходу[5] (автор концепції суб'єктно-вчинкового підходу і науковий керівник експерименту — головний наук. співробітник лабораторії методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень, д. психол. н., професор, чл.-кор. НАПН України В. О. Татенко). Постійно створюються нові навчальні програми соціально-психологічного профілю для вищої школи.

Поряд з фундаментальними науковими розробками проводяться численні прикладні дослідження, що мають на меті відстеження та прогнозування найважливіших тенденцій суспільного розвитку, електоральної поведінки, вироблення науково обґрунтованих рекомендацій з актуальних проблем державотворення, вивчення соціально-психологічних умов реформування освіти, суспільних настроїв вчителів.

Результати цих досліджень використовуються Адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів України, Радою національної безпеки і оборони України, Міністерством освіти і науки України, іншими міністерствами і відомствами.

У науковому доробку Інституту 88 монографій, 78 підручників і навчальних посібників, 6 словників та довідників, понад 100 збірників наукових праць.

Інститут є колективним членом Всеукраїнської асоціації психологів, Асоціації політичних психологів України, Соціологічної асоціації України, є асоційованим членом Міжнародного товариства політичних психологів.

13 січня 2020 року Інститут було відзначено державноюї нагородою України: Указом Президента України №4/2020[6] присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки 2019 року за роботу «Життєвий світ і психологічна безпека людини в умовах суспільних змін»[7].

Фахові періодичні видання ІнститутуРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Політична енциклопедія / Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с. ISBN 978-966-611-818-2. (стаття про Інститут, с. 289—290).
  • Л. Найдьонова. Міжнародне товариство політичних психологів // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.453 ISBN 978-966-611-818-2
  • Соціальна психологія в Україні: Довідник / За ред. чл.-кор. АПН України М. М. Слюсаревського; упорядники Л. П. Булах, Л. М. Калачникова, Л. П. Черниш. — К. : Міленіум, 2004. — 196 с. ISBN 966-8063-44-9
  • Москаленко, В. В. Розвиток політичної психології в Україні: історична ретроспектива і новітній досвід [Текст]: дис… канд. психол. наук: 19.00.01 / Москаленко Вікторія Василівна ; Харківський національний ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Х., 2006. — 193 арк.

ПриміткиРедагувати

  1. Довідка 15650/04 з Державного реєстру підприємств та організацій України
  2. Постанова Президії АПН України від 14 жовтня 1996 р. (протокол № 1-7/11-90)
  3. Указ Президента України № 258/2010 «Про надання Академії педагогічних наук України статусу національної» від 24 лютого 2010 р.
  4. Газета «Освіта» № 35 (5574) від 7-14 вересня 2013 р.
  5. Газета «Психолог», № 37, жовтень 2008 р.
  6. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №4/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2020-01-13. 
  7. Життєвий світ і психологічна безпека людини в умовах суспільних змін | Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. www.kdpu-nt.gov.ua. Процитовано 2020-01-13. 
  8. «Наукові студії із соціальної та політичної психології» Архівовано 21 жовтень 2013 у Wayback Machine. — офіц. сайт
  9. «Проблеми політичної психології» Архівовано 21 жовтень 2013 у Wayback Machine. — офіц. сайт
  10. «Психологічні науки: проблеми і здобутки»[недоступне посилання з лютого 2019]
  11. «Психологія і суспільство» — сайт журналу
  12. «Психодрама и современная психотерапия» Архівовано 18 грудень 2014 у Wayback Machine. — сайт журналу
  13. «Інформаційні бюлетені» Архівовано 21 жовтень 2013 у Wayback Machine. — офіц. сайт

ПосиланняРедагувати