Відкрити головне меню

Інститут соціальної та політичної психології НАПН України

Інститут соціальної та політичної психології НАПН України  — науково-дослідна установа Національної академії педагогічних наук України, що здійснює наукові дослідження в галузі гуманітарних наук та соціологічні дослідження[1].

Інститут соціальної та політичної психології НАПН України
ISPP-logo.jpg
Основні дані
Засновано 26 січня 1994
Приналежність Національна академія педагогічних наук України
Сфера соціальна психологія, політична психологія
Контакт
Ключові особи Слюсаревський Микола Миколайович
Адреса 04070, Київ-70, вул. Андріївська, 15
Телефон/факс +38(044)425-45-56
Веб-сторінка ispp.org.ua
E-mail info@ispp.org.ua
Приміщення Інституту соціальної та політичної психології НАПН України на вулиці Андріївській № 15 у Києві

ІсторіяРедагувати

Інститут створений 26.01.1994 як Науково-практичний центр політичної психології АПН України. До цього центр існував в структурі Інституту психології ім. Г. С. Костюка, а ще раніше — як лабораторія психології пропаганди цього ж інституту. 14.10.1996 центр набув статусу інституту[2] і став називатися Інститут соціальної та політичної психології АПН України. 24.02.2010 згідно з указом Президента України Академії педагогічних наук України було надано статус національної[3], і Інститут отримав свою нинішню назву. Від часу створення Інституту його очолює член-кореспондент НАПН України М. М. Слюсаревський. Заступники директора: д-р пс. н. Л. А. Найдьонова та к. пс. н. А. А. Корнієнко. Вчений секретар: к. пед. н. Л. В. Григоровська.

СтруктураРедагувати

Основні наукові підрозділиРедагувати

В Інституті є аспірантура і докторантура за спеціальностями 19.00.01 — загальна психологія, історія психології; 19.00.05 — соціальна психологія, психологія соціальної роботи та 19.00.11 — політична психологія, де здійснюється підготовка фахівців вищої кваліфікації.

В Інституті діє спеціалізована вчена рада із захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями 19.00.01 — загальна психологія, історія психології; 19.00.05 — соціальна психологія, психологія соціальної роботи та 19.00.11 — політична психологія.

Науковці ІнститутуРедагувати

В Інституті працюють 3 члени-кореспонденти НАПН України, 11 докторів і 37 кандидатів наук, 9 мають звання професора, 16 — доцента або старшого наукового співробітника.

В Інституті працювали і працюють такі відомі українські вчені, як акад. НАПН України, д-р психол. наук, проф. В. А. Роменець; чл.-кор. НАПН України, канд. психол. наук М. М. Слюсаревський; чл.-кор. НАПН України, д-р психол. наук, проф. В. О. Татенко; чл.-кор. НАПН України, д-р психол. наук, проф. Т. М. Титаренко; д-р психол. наук, проф. В. О.  Васютинський; д-р психол. наук, проф. П. П. Горностай; д-р соціол. наук, проф. О. А. Донченко; д-р психол. наук В. Р. Дорожкін; д-р педагог. наук, проф. Ольга Жорнова; д-р педагог наук Олена Жорнова; д-р психол. наук, проф. В. П. Казміренко; д-р психол. наук О. М. Кочубейник; д-р психол. наук О. А. Ліщинська; д-р психол. наук М. І. Найдьонов; д-р психол. наук Л. А. Найдьонова; д-р психол. наук О. В. Петрунько; д-р психол. наук О. В. Полунін; д-р наук з держ. управл. О. В. Сушій.

Наукова діяльністьРедагувати

Головні напрями дослідженьРедагувати

  • теоретико-методологічні засади соціальної та політичної психології;
  • комплексний аналіз соціальної ситуації особистісного та громадянського розвитку дітей і молоді;
  • психологічні механізми соціалізації особистості, підвищення її соціально-адаптаційних можливостей, особистісного зростання;
  • проблеми групової динаміки, міжособистісних та міжгрупових стосунків;
  • стан, закономірності й тенденції розвитку масової свідомості та поведінки;
  • соціально-психологічні умови та чинники участі особистості в політичному житті, підготовки молоді до свідомого політичного вибору;
  • проблеми психології влади і політичного лідерства;
  • соціально-психологічні аспекти масової комунікації, організації медіа-освіти молоді, формування у неї психологічної стійкості до соціально шкідливої інформації;
  • технології соціально-психологічного консультування, прогнозування суспільно-політичних процесів та впливу на їх перебіг.

Основні наукові досягненняРедагувати

Вчені Інституту складають ядро наукової школи психології вчинку, заснованої академіком В. А. Роменцем (1926—1998), примножують надбання української школи психології пропаганди (переконувальної комунікації), що має більш як двадцятирічні традиції. За час існування установи склалися і здобули визнання в Україні та за її межами також наукові школи психології життєвої кризи, соцієтальної психіки та ін.

Інститут має численні експериментальні майданчики, на яких апробуються новітні наукові розробки. Так, розгортається широкомасштабний експеримент згідно із затвердженою Президією НАПН України Концепцією впровадження медіа-освіти в Україні[4]. На базі Канівської гімназії ім. Івана Франка (Черкаська обл.) проводився експеримент всеукраїнського рівня з організації навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу на засадах суб'єктно-вчинкового підходу[5] (автор концепції суб'єктно-вчинкового підходу і науковий керівник експерименту — головний наук. співробітник лабораторії методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень, д. психол. н., професор, чл.-кор. НАПН України В. О. Татенко). Постійно створюються нові навчальні програми соціально-психологічного профілю для вищої школи.

Поряд з фундаментальними науковими розробками проводяться численні прикладні дослідження, що мають на меті відстеження та прогнозування найважливіших тенденцій суспільного розвитку, електоральної поведінки, вироблення науково обґрунтованих рекомендацій з актуальних проблем державотворення, вивчення соціально-психологічних умов реформування освіти, суспільних настроїв вчителів.

Результати цих досліджень використовуються Адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів України, Радою національної безпеки і оборони України, Міністерством освіти і науки України, іншими міністерствами і відомствами.

У науковому доробку ІСПП 88 монографій, 78 підручників і навчальних посібників, 6 словників та довідників, 99 збірників наукових праць.

Інститут є колективним членом Всеукраїнської асоціації психологів, Асоціації політичних психологів України, Соціологічної асоціації України, є асоційованим членом Міжнародного товариства політичних психологів.

Фахові періодичні видання ІнститутуРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Політична енциклопедія / Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с. ISBN 978-966-611-818-2. (стаття про Інститут, с. 289—290).
  • Л. Найдьонова. Міжнародне товариство політичних психологів // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.453 ISBN 978-966-611-818-2
  • Соціальна психологія в Україні: Довідник / За ред. чл.-кор. АПН України М. М. Слюсаревського; упорядники Л. П. Булах, Л. М. Калачникова, Л. П. Черниш. — К. : Міленіум, 2004. — 196 с. ISBN 966-8063-44-9
  • Москаленко, В. В. Розвиток політичної психології в Україні: історична ретроспектива і новітній досвід [Текст]: дис… канд. психол. наук: 19.00.01 / Москаленко Вікторія Василівна ; Харківський національний ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Х., 2006. — 193 арк.

ПриміткиРедагувати

  1. Довідка 15650/04 з Державного реєстру підприємств та організацій України
  2. Постанова Президії АПН України від 14 жовтня 1996 р. (протокол № 1-7/11-90)
  3. Указ Президента України № 258/2010 «Про надання Академії педагогічних наук України статусу національної» від 24 лютого 2010 р.
  4. Газета «Освіта» № 35 (5574) від 7-14 вересня 2013 р.
  5. Газета «Психолог», № 37, жовтень 2008 р.
  6. «Наукові студії із соціальної та політичної психології» Архівовано 21 жовтень 2013 у Wayback Machine. — офіц. сайт
  7. «Політична психологія та її роль у становленні громадянина Української держави» Архівовано 21 жовтень 2013 у Wayback Machine. — офіц. сайт
  8. «Психологічні науки: проблеми і здобутки»[недоступне посилання з лютий 2019]
  9. «Психологія і суспільство» — сайт журналу
  10. «Психодрама и современная психотерапия» Архівовано 18 грудень 2014 у Wayback Machine. — сайт журналу
  11. «Інформаційні бюлетені» Архівовано 21 жовтень 2013 у Wayback Machine. — офіц. сайт

ПосиланняРедагувати