Відкрити головне меню

Інгеборга Данська (дан. Ingeborg af Danmark), повне ім'я Інгеборга Шарлотта Кароліна Фредеріка Луїза Данська (дан. Ingeborg Charlotte Caroline Frederikke Louise af Danmark), (нар. 2 серпня 1878 — пом. 12 березня 1958) — данська принцеса з династії Глюксбургів, донька короля Данії Фредеріка VIII та шведської принцеси Луїзи, дружина шведського принца Карла. Починаючи з 1897 року часто виконувала функції першої леді Швеції, оскільки королева Софія відійшла від суспільного життя, а королева Вікторія подовгу жила за кордоном.

Інгеборга Данська
дан. Ingeborg af Danmark
Ingeborg of Sweden.jpg
Світлина принцеси Інгеборги близько 1921 року
Ім'я при народженні Інгеборга Шарлотта Кароліна Фредеріка Луїза
Народилася 2 серпня 1878(1878-08-02)
Шарлоттенлунд, Копенгаген, Данія
Померла 12 березня 1958(1958-03-12) (79 років)
Стокгольм, Швеція
Поховання Королівський цвинтар в парку Хаґа, Швеція
Громадянство
(підданство)
Flag of Denmark.svg Данія
Діяльність аристократ
Титул герцогиня Вестерготландська
Конфесія лютеранство
Рід Глюксбурги, Бернадоти
Батько Фредерік VIII
Мати Луїза Шведська
Брати, сестри
У шлюбі з Карл Шведський
Діти Маргарита, Марта, Астрід, Карл
Нагороди
Орден Слона
Орден Святої Катерини 1 ступеня
Герб

Герб принцеси Інгеборги

Голова Організації дитячого добробуту (швед. Sällskapet barnavård) у 19001958 роках.[1]

БіографіяРедагувати

Народилася в палаці Шарлоттенлунд 2 серпня 1878 року, за часів правління свого діда Крістіана IX. Була п'ятою дитиною та другою донькою в родині кронпринца Данії Фредеріка та його дружини Луїзи Шведської. Мала старших братів Крістіана, Карла та Гаральда й сестру Луїзу. Згодом сімейство поповнилося молодшими дітьми — Тірою, Густавом та Дагмарою. Матір виховувала дітей турботливо, але в міру суворо, намагаючись прищепити їм почуття обов'язку. Мешкали вони у палацах Амалієнборг взимку та Шарлоттенлунд влітку.

 
Із чоловіком, 1926

У травні 1897 року відбулися заручини Інгеборги зі шведським принцом Карлом, середнім сином правлячого короля Швеції Оскара II. Наречений з цього приводу презентував принцесі діамантове намисто та намисто з перлами. Посаг дівчини становив 2.5 мільйони франків.

У віці 19 років Інгеборга взяла шлюб із 36-річним Карлом Шведським. Вінчання пройшло у каплиці палацу Крістіансборґ 27 серпня 1897. Наречена була вбрана у сукню з білого атласу та діаманти. На нареченому була синя форма королівської гвардії.[2] На церемонії були присутніми члени данської та шведської королівських родин, а також вдова імператора Росії, велика княжна Ольга Олександрівна та принцеса Уельська. Серед весільних подарунків були численні коштовності, в тому числі кілька діадем, посуд, порцеляна, картини, старовинні меблі та предмети мистецтва. Копенгаген прикрасили прапорами, численний натовп вітав молоду пару. Після прийому у палаці відбулася родинна вечеря у Лицарській залі. По закінченні молодята вирушили на данську королівську яхту. Наступного ранку вони відпливли до Любека.[3] Медовий місяць провели у Німеччині.

По прибуттю до Швеції, Інгеборзі відвели кімнати у палаці Ульріксдал на березі Едсвікена, які в дівоцтві займала її матір.[2] Зимовою резиденцією подружжя став палац Арфюрстенс в центрі столиці. Втім, обоє віддавали перевагу життю на природі і винайняли відомого архітектора Фердінанда Боберга для побудови нової резиденції на острові Юргорден. Нова домівка отримала назву вілла Паркюдден, пара переїхала до неї у першій половині 1899 року.[4]

В перший же рік свого перебування в Швеції Інгеборга устала улюбленицею королівської родини та народу через люб'язний, привітний та неформальний характер. Казали, що кращої з іноземних принцес було обрати неможливо. Король Оскар II називав її «маленьким променем сонячного світла».[5] Вона не була красунею, проте мала приємну зовнішність. Старі шведи знаходили у ній схожість із дідом Карлом XV.[2] Інгеборга виконувала багато офіційних обов'язків, фактично ставши першою леді, коли королева Софія зменшила свої публічні виступи. На представницьких виходах вела себе гідно та привітно, була відома своєю дотепністю. Втім, кронпринцесі Вікторії не подобалося неформальна поведінка Інгеборги вдома, з приводу чого вона висловилася: «Ніхто не входить до кімнати кронпринцеси Швеції без стуку, навіть якщо це принцеса Інгеборга».

 
Принцеса Інгеборга з доньками, 1910

Хоча перед заміжжям Інгеборга не надто добре знала Карла, і згодом казала, що вийшла заміж за незнайому людину, шлюб виявився дуже гармонійним. На другий рік після весілля вона завагітніла і у червні 1899 року народила первістка. Всього у подружжя було четверо дітей:

Батьки займалися їхнім вихованням самі, рідко користуючись послугами няньок та гувернанток. Дівчаток вчили вести домашнє господарство, шити одяг, а в їхньому ігровому будиночку стояла справжня плита, на якій вони готували їжу. Сімейство в країні називали «Щаслива родина».

Принцеса любила займатися спортом, особливо полюбляла катання на ковзанах.

Карл Шведський, після відвідин Всесвітньої виставки у Парижі, у 1900 році подарував дружині діамантову тіару від ювелірного дому Boucheron.[6] У тому ж році Інгеборга очолила новостворену Sällskapet barnavård — організацію, метою якої було розширення знань щодо догляду та виховання дітей. На кошти організації будувалися дитячі будинки та проводилися освітні заходи.

У 1902 році герцог із дружиною відвідали Вестерготланд. Особливу увагу вони приділили горам Кіннекуле біля озера Венерн. [7]

У травні 1903 року принцеса Інгеборга разом із діверем Густавом відвідала перший шведський автосалон, який проводився у Стокгольмському спортивному парку. Разом вони здійснили демонастраційну поїздку на автівці Scania по колу арени, чим викликали захоплення глядачів.[8] Інтерес до автівок в Швеції після проведення автосалону значно зріс.[9]

 
Вілла Фрідгем у 2011 році

У 1908 році подружжя відвідало Росію, будучи гостями на весіллі свого небожа Вільгельма з великою княжною дома Романових Марією Павлівною. У тому ж році родина перебралася до вілли Бистрьомс на острові Юргорден,[10] де вони мешкали до економічної кризи 1922 року. Літньою резиденцією, починаючи з 1910 року, була вілла Фрідгем в Кольмордені, Естерйотланд, в розробці плану якої Інгеборга брала участь особисто. Садиба була обладнана автономним водогоном, опаленням та електрикою. Прилегла до неї територія в 600 акрів лісів, полів та луків із великою фермою, де трималася велика рогата худоба та вівці, також належала родині.[11]

В політиці Інгеборга симпатизувала демократам та лібералам. Ненавиділа консервативний кабінет Хаммаршельда і політику 1914 року, критикувала консервативну пресу. [1]

У 1922 році, продавши віллу Бистрьомс, подружжя переїхало до квартири на вулиці Hovslagargatan, що на півострові Блазіхольмен. Стійкість перед тягарем економічних негараздів сприяли популярності принцеси. Вона стала символом дружини і матері в країні, її фото публікували в багатьох журналах, протягом багатьох років була найпопулярнішим членом королівського дому.

Під час Другої світової війни публічно виступала проти нацистської Німеччини.

24 жовтня 1951 пішов з життя принц Карл. Наприкінці 1953 року Інгеборга продала віллу Фрідгем раді лену Естерйотланд. Навесні 1954 року померла їхня дочка Марта.

Принцеси не стало 12 березня 1958 у Стокгольмі. Вона похована на Королівському цвинтарі в парку Хаґа поруч із чоловіком.[12]

Наразі її нащадки посідають трони Норвегії, Бельгії та Люксембургу.

НагородиРедагувати

  • Великий хрест ордену Слона (Данія);
  • Орден Серафімів (Швеція) (22 березня 1952);
  • Велика лента ордену імператорського ордену Милосердя (Дім Османів);
  • Королівський родинний орден короля Крістіана IX 1-го класу (Данія);
  • Королівський родинний орден короля Фредеріка VIII 1-го класу (Данія);
  • Королівський родинний орден короля Крістіана X 1-го класу (Данія);
  • Королівський родинний орден короля Фредеріка IX 1-го класу (Данія);
  • Королівський родинний орден короля Оскара II 2-го класу (Швеція).

ТитулиРедагувати

  • 2 серпня 187827 серпня 1897 — Її Королівська Високість Принцеса Інгеборга Данська;
  • 27 серпня 189726 жовтня 1905 — Її Королівська Високість Принцеса Інгеборга Шведська та Норвезька, Герцогиня Вестерготландська;
  • 26 жовтня 190524 жовтня 1951 — Її Королівська Високість Принцеса Інгеборга Шведська, Герцогиня Вестерготландська;
  • 24 жовтня 195111 березня 1958 — Її Королівська Високість Принцеса Інгеборга Шведська, Герцогиня-Вдова Вестерготландська.

ГенеалогіяРедагувати

Фрідріх Вільгельм
 
 
Луїза Кароліна Гессен-Кассельська
 
 
Вільгельм Гессен-Кассельський
 
 
Луїза Шарлотта Данська
 
 
Оскар I
 
 
Жозефіна Лейхтенберзька
 
 
Фредерік Нідерландський
 
 
Луїза Прусська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіан IX
 
 
 
 
 
 
Луїза Гессен-Кассельська
 
 
 
 
 
 
Карл XV
 
 
 
 
 
 
Луїза Нідерландська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фредерік VIII
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза Шведська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Інгеборга
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. а б Стаття Рагнара Аменіуса у Шведському біографічному словнику [1] (швед.)
  2. а б в Весільна діамантова тіара принцеси Інгеборги [2] (англ.)
  3. Весілля принцеси Інгеборги [3] (англ.)
  4. Вілла Parkudden — підходяща королівська резиденція [4] (швед.)
  5. Відомості про принцесу Інгеборгу на офіційному сайті Шведського королівського дому [5] (англ.)
  6. Тіара Boucheron [6] (англ.)
  7. Герцог та герцогиня Вестерготландські [7] (швед.)
  8. Стаття «I AUTOMOBILEN S TECKEN» від 23 травня 1903 року [8] (швед.)
  9. Nostalgi. Sverige [9] (швед.)
  10. Від 1928 року на віллі розміщене посольство Іспанії у Швеції.
  11. Стаття про життя у Фрідгемі від 10 липня 1910 року [10] (швед.)
  12. Королівський цвинтар в парку Хаґа [11] (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Elgklou,Lars, Bernadotte. Historien - eller historier - om en familj., Askild & Kärnekull Förlag AB, Stockholm 1978. ISBN 91-7008-882-9.
  • af Klercker, Cecilia, Förgången glans. En drottnings statsfru berättar, Norstedts förlag, Stockholm 1944
  • Staffan Skott: Alla dessa Bernadottar. 1996

ПосиланняРедагувати