Імператор Ґо-Сакураматі
Імператор Ґо-Сакурама́ті (яп. 後桜町天皇, ごさくらまちてんのう, ґо-сакураматі тенно; 23 вересня 1740 — 24 грудня 1813) — 117-й Імператор Японії, синтоїстське божество. 8-а й остання жінка на Імператорському престолі Японії. Роки правління: 15 вересня 1762 — 23 травня 1770[1].
| Імператор Ґо-Сакураматі | |
|---|---|
| яп. 後桜町天皇 | |
 | |
| Народилася |
23 вересня 1740 Кіото, Японія |
| Померла |
24 грудня 1813 (73 роки) Кіото, Японія |
| Країна | Японія |
| Діяльність | політична діячка |
| Знання мов | японська |
| Титул | правляча королева |
| Посада | імператор Японії |
| Рід | Імператорський дім Японії |
| Батько | Імператор Сакураматі |
| Мати | Nijō Iekod |
| Брати, сестри | Імператор Момодзоно |
| Автограф |
 |
 | |
Біографія ред.
Імператор Ґо-Сакураматі народилася 23 вересня 1740 року. Вона була другою донькою Імператора Сакураматі. Матір'ю дівчинки була Нідзьо Ієко, донька Імператорського радника і лівого міністра Нідзьо Йосісади. Новонародженій дали ім'я Тосіко та титул принцеса Іса, змінений згодом на титул принцеса Аке[2].
1762 року помер Імператор Момодзоно, молодший брат принцеси. Його син Хідехіто був малолітнім, щоби успадкувати трон. Тому за заповітом покійного 15 вересня 1762 року новим монархом стала принцеса, яка прийняла ім'я Імператора Ґо-Сакураматі. Вона була останньою жінкою на Імператорському престолі[2].
В грудні 1769 року Імператор Ґо-Сакураматі склала з себе повноваження і передала небожу Хідехіко монарші регалії. 23 травня 1770 14-річний принц пройшов інтронізацію і став Імператором Ґо-Момодзоно, а вона прийняла титул Верховного Імператора Японії. У відставці правителька займалася поезією, історією та вивченням японської літератури[2].
24 грудня 1813 року Імператор Ґо-Сакураматі померла у 74-річному віці. По собі вона залишила 41 книгу своїх щоденників та збірник поетичних і прозових творів «Щорічні справи Імператорського палацу»[3]. Покійну правительку поховали в гробниці Цукінова[4], на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото[2][5].
Генеалогічне дерево ред.
| (114) Накамікадо | (115) Сакураматі | (117) Ґо-Сакураматі | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| (116) Момодзоно | (118) Ґо-Момодзоно | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Наохіто | Сукехіто | Харухіто | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| (119) Кокаку | (120) Нінко | (121) Комей | (122) Мейджі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Сукехіра | Тікако | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки ред.
- ↑ Усі дати подані за європейським календарем.
- ↑ а б в г Імператор Ґо-Сакураматі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
- ↑ яп. 禁中年中の事, きんちゅうねんじゅうのこと, кінтю нендзю но кото.
- ↑ 月輪陵, つきのわのみささぎ, цукі но ва но місасаґі.
- ↑ Гробниця Цукінова // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії. Архів оригіналу за 8 червня 2017. Процитовано 8 липня 2010.
Джерела та література ред.
Імператор Ґо-Сакураматі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- (яп.) 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
- (яп.) 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Історія Імператорів
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Імператор Ґо-Сакураматі |
- (яп.) Список усипальниць Імператорів Японії // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.]