Ізгур Ілля Юхимович

Ізгур Ілля Юхимович (рос. Изгур Илья Ефимович; ім'я при народженні — Елі Йоел; 15 травня 1881, Березино, Ігуменський повіт, Мінська губернія, Російська імперія — 3 вересня 1937, Київ, УРСР) — єврейський письменник, есперантист; член Генеральної ради міжнародної спілки есперантистів (SAT), бюро міжнародної асоціації письменників есперантистів, українського комітету есперантистів, член ЦК Спілки есперантистів СРСР, доцент Українського науково-дослідного інституту педагогіки.

Ізгур Ілля Юхимович
Ім'я при народженні	Елі Йоел
Народився	15 травня 1881(1881-05-15) Березино, Ігуменський повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер	3 вересня 1937(1937-09-03) (56 років) Київ, УРСР ·розстріляний
Підданство	Російська імперія → СРСР
Національність	єврей
Діяльність	письменник
Відомий завдяки	есперантист
Знання мов	есперанто і їдиш
Медіафайли у Вікісховищі

Розстріляний в Києві 3 вересня 1937 року за вироком ВКВС СРСР за участь у контрреволюційній терористичній організації есперантистів в Україні. Реабілітований 19 березня 1959 року рішенням того ж ВКВС СРСР.

Біографічні відомості

Займався самоосвітою. Від 1903 року співпрацював із російськими, білоруськими і єврейськими часописами. Публікувався у Варшаві, Вільнюсі, Лейпцигу, Парижі. Автор збірки віршів «Безсонні ночі» (1910; видана у Варшаві), поем «Смерть» (1915), «Песнь песней» і «В даль» (1919), книг «Да будет свет!», «Праздник труда», «К свету!» (1920), «Огонь в конвертах» (1934).

Під час воєнних дій 1918—1920 років і пізніше, мешкав у місті Кременчук (Полтавська область), де займався літературною та освітньою діяльністю.

Як есперантист упорядкував «Большой русско-эсперантский словарь» (Москва, 1933; спільно з Віктором Колчинським), написав праці «Организация международной солидарности: Международный язык — на службу пролетариату» (1925), «Всесвітня мова Есперанто й школа» (1926), «Есперанто в робітничі маси: Що таке Есперанто й для чого ця мова потрібна пролетаріятові?» (1932). Також видав збірник філософсько-ліричних нарисів «Je la Nomo de l'Vito» («Від імені життя», Париж, 1926), політичні прози «Nur Volu!» («Тільки хочу!», Лейпциг, 1924; Париж, 1927).

23 листопада 1936 року заарештований у Херсоні за звинуваченням в участі у контрреволюційній діяльності і засуджений до розстрілу. Розстріляний в Києві 3 вересня 1937 року.

Див. також

• Репресії проти есперантистів в УРСР

Джерела

• Ковтонюк Є. Ізгур Ілля Юхимович [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
• Дмитрієва, О. «Я йду в далечінь на великий поєдинок…»: про письменника та есперантиста І. Ю. Ізгура (1881—1937) / Олена Дмитрієва, Ігор Шуйський // Реабілітовані історією. Харківська область / обл. редкол.: Балута І. М. (голова) та ін. — Харків, 2014. — Кн. 2. — С. 111—119.
• Игорь Шуйский. Писатель, внесший неоценимый вклад в развитие и популяризацию языка эсперанто в Украине // Газета «Дайджест Е» № 5, 2016 год [Архівовано 25 березня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)