Вікіпедія

Ізабелла Кембриджська

графиня Ессекс

Ізабе́лла Ке́мбриджська (1409 — 2 жовтня 1484) — єдина дочка Річарда Конісбурга[en], 3-го графа Кембриджа[ru]; старша сестра Річарда Плантагенета, 3-го герцога Йоркського, який заявив права на англійський трон для дому Йорків. У другому шлюбі графиня Ессекс.

Ізабелла Кембриджська
англ. Isabel of Cambridge, Countess of Essex
Народилася 1409[1]
Померла 2 жовтня 1484 або 1484[1]
Діяльність аристократка
Рід династія Йорків
Батько Річард Конісбургd[2][3]
Мати Анна Мортімер[2][3]
Брати, сестри Річард, 3-й герцог Йоркський[3]
У шлюбі з Thomas Greyd[3] і Генрі Бурш'єd[3]
Діти Генрі Бурш'єd[2][3], William Bourchier, Viscount Bourchierd[2][3], Humphrey Bourchierd[2][3], John Bourchier, 6th Baron Ferrers of Grobyd[2][3], Thomas Bourchierd[2][3], Edward Bourchierd[2], Fulk Bourchierd[2], Hugh Bourchierd[2], Isabella Bourchierd[2], Florence Bourchierd[2] і Sir Edward Bourchierd[3]

Життєпис ред.

Народилася 1409 року[4]. Старша з двох дітей і єдина дочка Річарда Конісбурга, 3-го графа Кембриджа, і його дружини, Анни Мортімер[5]. Дідом Ізабелли по батьківській лінії був Едмунд Ленглі, 1-й герцог Йоркський, четвертий син короля Едуарда III і його дружини Філіппи Генегау, що вижив; бабою — Ізабелла Кастильська, молодша дочка короля Кастилії й Леону Педро I та його коханки Марії Падільї[к 1][7][8]. По материнській лінії Ізабелла — онука Роджера Мортімера, 4-му графу Марч, якого англійська шляхта розглядала як потенційний спадкоємця англійського престолу при бездітному королі Річарді II, і Алієнора Голланд, яка по батьківській лінії через свою бабу Джоанну Плантагенет була нащадком англійського короля Едуарда I та французького короля Філіпа III[9].

Анна Мортімер померла у вересні 1411 року, невдовзі після народження брата Ізабелли Річарда. Батька страчено за участь у Саутгемптонській змові[en] 5 серпня 1415[10]; і хоча графський титул було конфісковано, вдалося зберегти частину володінь, спадкоємцем яких став чотирирічний Річард[11]. Незабаром після страти Конісбурга, в битві при Азенкурі загинув бездітний старший брат Едуард[en][12], спадкоємцем якого став також брат Ізабелли.

У трирічному віці саму Ізабеллу заручили із сером Томасом Греєм, сином Томаса Грея з Гітона[en] та Еліс Невілл; шлюб укладено після лютого 1413 і анульовано 1426 року[4].

З дозволу папи Мартина V в період до 25 квітня 1426 укладено новий шлюб: обранцем Ізабелли став Генрі Бурш'є[ru], 1-й граф Ессекс, старший син Вільяма Бурш'є[ru], графа д'Е[ru], і Анни Глостерської. У шлюбі з Генрі Ізабелла народила не менше однадцяти дітей[13].

Генрі Бурш'є помер 4 квітня 1483 року. Овдовіла Ізабелла померла 2 жовтня 1484[14][4]. Поховали її поряд із тілом її другого чоловіка в абатстві Білей[en], поблизу від Молдона[en] (Ессекс), проте пізніше перепоховали в Літтл-Істоні[en], також у Ессексі[14][15].

Родина ред.

У шлюбі з Генрі Бурш'є Ізабелла народила не менше 11 дітей[13] (за іншими джерелами — 8 або 10):

Генеалогія ред.

Коментарі ред.

  1. ↑ Дуже прив'язаний до Марії Падільї, Педро I таємно одружився з нею 1353 року. Однак, улітку того ж року мати Педро і шляхта примусили молодого короля одружитися з Бланкою Бурбонською, котру Педро залишив невдовзі після весілля заради Марії. Політичні мотиви шлюбу з Бланкою Бурбонською вимагали від Педро заперечення факту, що він одружений; попри це, його стосунки з Падільєю тривали і вона народила йому чотирьох дітей[6].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Dictionary of Women Worldwide: 25,000 Women Through the Ages / A. Commire, D. Klezmer — Detroit: Gale, Yorkin Publications, 2006. — 2572 p. — ISBN 978-0-7876-7585-1
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м Kindred Britain
  4. ↑ а б в Weir, 2011, с. 113.
  5. ↑ Richardson, IV, 2011, с. 400—404.
  6. ↑ Sotheby, 1810, с. 178.
  7. ↑ Richardson, II, 2011, с. 75—77.
  8. ↑ Pugh, 1988, с. 89.
  9. ↑ Dodd, Musson, 2006, с. 190.
  10. ↑ Pugh, 1988, с. 92—94.
  11. ↑ Harriss, 2004.
  12. ↑ Emery, 1996, с. 240.
  13. ↑ а б Alison Weir, Britain's Royal Family: A Complete Genealogy (London, U.K.: The Bodley Head, 1999), page 111.
  14. ↑ а б Richardson, IV, 2011, с. 401—403.
  15. ↑ Weir, 2011, с. 113—114.

Література ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ізабелла_Кембриджська&oldid=41382558