Бланка Бурбонська
Бланка де Бурбон (фр. Blanche de Bourbon, ісп. Blanca de Borbón; 1339, Венсен — 1361, Медіна-Сідонія) — королева Кастилії (1353—1361), дружина короля Педро I Жорстокого.
Бланка Бурбонська | |
---|---|
дружина короля Педро I Жорстокого | |
1353 | |
Народився | 1339 Венсенн |
Помер | 1361 Медіна-Сідонія, Кадіс, Андалусія, Іспанія |
Похований | Iglesia-convento San Franciscod |
Відомий як | аристократка |
Батько | П'єр I Бурбонський |
Мати | Ізабелла Валуа (герцогиня Бурбона) |
У шлюбі з | Педро I[1] |
Діти | Edward de Castillad[2] |
Релігія | католицтво |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Народилася 1339 року у Венсенні (Франція). Друга донька П'єра де Бурбона (1311—1356), герцога Бурбонського та Ізабелли де Валуа, доньки Карла I, графа Валуа, і Матільди де Шатільон, двоюрідна сестра короля Іоанна II Доброго.
3 червня 1353 року 14-річна Бланка Бурбонська видана в шлюб у Вальядоліді за короля Кастилії Педро I Жорстокого (1334—1369). Педро погодився на шлюб під тиском своєї матері Марії Португальської та королівського двору. Шлюб був укладений за домовленістю 9 липня 1352 року в абатстві Прейї[en]. Шлюб був укладений, тому що Педро Кастільський намагався підписати унію із Французьким королівством. Ряд істориків вважає, що король Педро одружився зі своєю коханкою, кастильською дворянкою Марією де Падільєю, ще до шлюбу з Бланкою Бурбонською, хоча він сам це заперечував. Також Педро Кастильський не зміг отримати обіцяну грошову суму як посаг для Бланки (300 000 флоринів).
Через три дні після весілля король покинув Бланку Бурбонську заради своєї коханки Марії де Падільї, яка пізніше народила від нього четверо дітей.
Зрештою Бланку Бурбонську за наказом Педро ув'язнили до замку Аревало. Король Франції Іоанн II Добрий, двоюрідний брат Бланки, звернувся до Папи римського Інокентія VI з проханням відлучити короля Кастилії від церкви за ув'язнення дружини у в'язницю, але Папа римський відмовився. У Бланки та Педро не було дітей.
Смерть
ред.У 1361 році Бланка Бурбонська була переведена в замок Медіна-Сідонія, де її тримали далеко від можливого порятунку з боку Арагона і Франції, сили яких боролися проти Педро Жорстокого. Папа римський виступав за визволення Бланки із ув'язнення[3].
У тому ж році, після того, як король уклав мир з королем Арагона, він повернувся до Севільї і вирішив позбутися своєї першої дружини. За даними хроніста Педро Лопеса де Айяла, він доручив Іньїго Ортісу де Суньіге, що відповідав за утримання його дружини в ув'язненні в Херес-де-ла-Фронтера, умертвити її. За інформацією Педро Лопеса де Айяла, незважаючи на королівський гнів, Ін'їго Ортіс де Суніга, відмовився це зробити. Вбивство скоїв королівський арбалетник Хуан Перес де Реболледо. Бланку було поховано в монастирі Сан-Франциско в Херес-де-ла-Фронтера[es][4].
У XIX столітті, коли Іспанією правила монархія Бурбонів, на її могилі був такий напис латинською: CHRISTO OPTIMO MAXIMO SACRUM. DIVA BLANCA HISPANIARUM REGINA, PATRE BORBONEO, EX INCLITA FRANCORUM REGUM PROSAPIA, MORIBUS ET CORPORE VENUSTISSIMA FUIT; SED PRAEVALENTE PELLICE OCCUBVIT IUSSU PETRI MARITI CRUDELIS ANNO SALUTIS MCCCLXI. AETATIS VERO SUAE XXV. Священний для Христа найкращий і найбільший. Благословенна Бланка, королева Іспанії, з роду Бурбонів — відомого роду королів Франції, була прекрасною в манерах і тілі; але, маючи прихильність його наложниці, вона похована тут за наказом свого чоловіка Педра Жорстокого в рік 1361-й у віці 25 років.
Однак питання про те, чи справді Педро її вбив, є суперечливим твердженням. Зуньїга, який вніс зміни в хроніки Аяли, зазначає, що прихильники короля назвали це природною смертю. Інші ставлять під сумнів такі події, оскільки вона померла не в Хересі, а в Медіні-Сідонії, згідно з сучасними науковими працями. Крім того, різні версії хронік Аяли містять іншу заяву про те, що вона була отруєна травами (le fuero dadas yerbas). Це останнє твердження також повторив Хуан де Маріана у своїй історії[5].
Не дивно, що історія Педро була переписана в наступні роки. Нащадки-чоловіки короля Енріке II, бастарда, зведеного брата короля Педро та його вбивці, врешті решт, одружилися з жінками-нащадками Педро. Енріке III, який був онуком Енріке II, одружився з Катериною Ланкастерською, донькою Джона Гонта, герцога Ланкастерського, і Констанцією Кастильською, донькою Педро. Таким чином наступні нащадки об'єднаних родів намагатимуться пом'якшити беззаконня Педро, зафіксоване фракцією Генріха II. Правителі Бурбонів були зацікавлені в сантифікації образу Бланки, далекого члена їхньої родової лінії.[6]
Родовід
ред.Примітки
ред.- ↑ Kindred Britain
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ *Ayala, Pedro López de (1779) [1526]. Geronimo Zurita; Don Eugenio de Llaguno Amirola (ред.). Cronicas de los Reyes de Castilla, Tomo I. Don Pedro.. Imprenta de Don Antonio de Sancha. с. 328—329.
- ↑ *A review of prior histiorography is found in this monograph: Datos históricos relativos á la inscripcion que en el año de 1859, se colocó en una Torre de Medina Sidonia, donde estuvo presa y murió la Reina Doña Blanca de Borbon, esposa de Don Pedro de Castilla.. Imprenta de la Revista Medica de Cadiz. 1859.
- ↑ Quoted in Pozo, Josef Ledo del (1780). Apologia del rey Don Pedro de Castilla, conforme a la cronica verdadera de Don Pedro Lopez de Ayala. Imprenta de Hernandez, Madrid. с. 355—356.
- ↑ Espasa-Calpe SA, ред. (1920). Enciclopedia Universal Ilustrada Europeo-Americana. Tomo 42. Rios Rosas. numero 26, Madrid. с. 1332—1333.
Джерела
ред.- Gabriel Laplane, La mort de Blanche de Bourbon. Essai d'interprétation d'un cas historique «[archive], dans Bulletin hispanique, t. 66, n ° 1-2, 1964, p. 5-16.»
- Jean Viple, "Blanche de Bourbon: une vie riche en promesses non tenues (palais royal de Vincennes 1339 Medina Sidonia 1361) ", Cahiers bourbonnais, n° 231, printemps 2015, p. 64-66.
- Pero López de Ayala Crónica del rey don Pedro y del rey don Enrique, su hermano, hijos y del rey don Alfonso onceno, Buenos Aires, Ediciones Críticas, 1994.
- Martínez Gómez-Gordo, JA Doña Blanca de Borbon, la presionera del castillo de Sigüenza Guadalajara, Aache, 1998.
- JB Sitges, Las mujeres del rey don Pedro I de Castilla Madrid, Sucesores de Rivadeneyra, 1919.
- Hale, Edward Everett, та Susan Hale. The Story of Spain. Story of the nations. New York: GP Putnam's Sons, 1886. googlebooks.com [archive] consulté sur 6 octobre 2018
- Jones, William H. Blanche de Bourbon, та інші поеми. London: Hookham and Sons, 1855. googlebooks.com [archive] consulté sur 6 octobre 2018