'

П'єр I
фр. Pierre Ier de Bourbon
Народився 1311
Пуатьє
Помер 19 вересня 1356
Пуатьє
·загиблий у бою
Поховання Couvent des Jacobins de la rue Saint-Honoréd
Країна  Франція
Діяльність військовослужбовець
Знання мов французька
Титул герцог
Посада великий камергер Франціїd
Рід Бурбони
Батько Людовик I (герцог Бурбон)
Мати Mary of Avesnesd
Брати, сестри Жак I де Бурбонd, Марія де Бурбон, Beatrice of Bourbon, Queen of Bohemiad і Margaret of Bourbond
У шлюбі з Ізабелла Валуа (герцогиня Бурбона)
Діти Bonne of Bourbond, Жанна де Бурбон, Бланка Бурбонська, Людовик II де Бурбон, Margaret of Bourbon, Lady of Albretd, Marie de Bourbond і Catherine de Bourbond[1]

П'єр I (фр. Pierre Ier de Bourbon; 1311 — 19 вересня 1356) — французький військовий діяч й дипломат часів Столітньої війни, 2-й герцог Бурбон, великий камергер Франції.

Життєпис

ред.

Походив з роду Бурбонів, гілки Капетінгів. Старший син Людовика I, герцога Бурбона, та Марії д'Авен. Народився 1311 року. Про молоді роки замало відомостей. 1336 року оженився на представниці династії Валуа. З початком Столітньої війни діяв спочатку в Гієні. 1339 року брав участь у поході Жана де Маріні, єпископа Бове, на Бордо, що завершився невдало.

1341 року був учасником походу Жана Нормандського на Бретань. Того ж року після смерті батька успадкував герцогство Бурбон. 1342 року представляв французького короля на інтронізації папи римського Климента VI в Авіньйоні. Того ж року разом з Раулем I де Брієнном, графом О, вдерся до Бретані, де відзначився при захопленні міст Нант, Оре, Шантосе, Каркеффу. 1343 разом з Юмбером II, дофіном В'єннським представляв Францію на перемовинах в Авіньйоні з англійськими посланцями. Проте перемовини завершилися без результату.

1345 року призначається королівським лейтенантом (намісником) Лангедоку. Йому протистояв англійський військовик Генріх, граф Дербі, який захопив Бержерак. П'єр де Бурбон перетворив захоплений Ангулем в свою базу, де збирав війська. Захопив фортеці Вільфранш і Міремонт. Втім невдовзі англійці здобули перемогу над французами в битві біля Обероше. Після цього герцог Бурбон спрямував зусилля на допомогу фортеці Ла Реоль, яку взяв в облогу Генрі Дербі. У 1346 році розташувався на зимові квартири в Ажені. Навесні зібрав нове військо в Тулузі, з яким рушив на Бордо. На шляху приєднався до герцога Жана Нормандського, що взяв в облогу важливу фортецю Егійон. Втім останнього було відкликано, оскільки англійський король Едуард III вдерся на північ Франції. 1346 року брав участь у битві при Кресі, де дістав поранення.

В липні 1347 року брав участь у мирних перемовинах з англійцями, що ні до чого не привели. 1354 року разом з кардиналом Гі Булонським представляв французького короля в перемовинах з Карлом II, королем Наварри, внаслідок чого останній отримав частину Нижньої Нормандії. 1355 року знову був одним з очільників французької делегації в Авіньйоні на перемовинах з англійцями. Втім перемовини швидко завершилися нічим. Невдовзі домовився про припинення війни між королями Франції та Наварри. Потім домовився про продовження перемир'я з Англією. Але 1356 року знову почалися бойові дії. Брав участь у битві при Пуатьє, де П'єр де Бурбон загинув, намагаючись врятувати короля Франції.

Родина

ред.

Дружина — Ізабела, донька графа Карла Валуа.

Діти:

  • Людовик (1337—1410), 3-й герцог Бурбон
  • Жанна (1339—1379), дружина Карла V, короля Франції
  • Бланка (1338—1361), дружина Педро I, короля Кастилії
  • Бонна (1340/1342-1402), дружина Амадея VI, графа Савойського
  • Катерина (1342—1427), дружина Жана VI, графа д'Аркур і д'Омаль
  • Маргарита (1344—1416), дружина Арно IX д'Альбре, віконта де Тарту, графа де Дре
  • Марія (1347—1401), ігуменя в Пуассі

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Ramsey, Ann W. (1999). Liturgy, Politics, and Salvation: The Catholic League in Paris and the Nature of Catholic Reform, 1540—1630. University of Rochester Press.
  • Nicolle, David (2004). Poitiers 1356: The Capture of a King. Osprey.