Іоанн II Добрий

король Франції

Іоа́нн II До́брий або Хоробрий (16 квітня 1319, Ле-Ман — 6 квітня 1364, Лондон) — другий король Франції з династії Валуа з 1350 року, успадковував своєму батькові Філіппу VI.

Іоанн II Добрий
фр. Jean II de France
Dei Gracia Francorum Rex
JeanIIdFrance.jpg
Король Франції
Правління 1350-1364
Коронація 26 вересня 1350
Попередник Філіп VI Валуа
Наступник Карл V Мудрий
Біографічні дані
Релігія християнство
Народження 16 квітня 1319(1319-04-16)
Ле-Ман
Смерть 8 квітня 1364(1364-04-08) (44 роки)
Лондон
Поховання
Дружина Бонна Люксембургська
Другий шлюб Жанна I
Діти Карл, Людовик, Жан, Філіп, Жанна, Марія, Ізабелла
Династія Валуа
Батько Філіп VI Валуа
Мати Жанна Бургундська
Arms of the Kings of France (France Ancien).svg
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

ЮністьРедагувати

Майбутньому королю Іоанну II було дев'ять років, коли його батько зійшов на престол. Його воцаріння було несподіваним і пов'язано з тим, що всі сини (і онук від старшого сина) короля Філіпа IV, старшого брата його діда Карла Валуа, померли, не залишивши спадкоємців чоловічої статі. Новий король повинен був консолідувати свою владу, щоб захистити трон від претендентів, а саме онука Філіпа IV, Едуарда III Англійського. Тому Філіп вирішив одружити свого сина Іоанна відразу після досягнення ним повноліття (за тодішніми законами — 13 років), щоб сформувати сильний династичний союз, щоб таким чином закріпити себе на троні Франції.

Спочатку планувався шлюб з Елеонорою Вудсток, сестрою короля Англії, але замість цього Філіп зробив вибір на користь Бонни Люксембурзької, яка була на три роки старша і вже могла народити спадкоємця, забезпечивши таким чином майбутнє династії. Заключений з батьком Бонни, королем Чехії і графом Люксембурзьким Яном, договір передбачав, що в разі війни Ян поповнить французьку армію 400 піхотинцями, а в обмін отримає підтримку своїх претензій на ломбардську корону. Придане було встановлено в розмірі 120 000 флоринів.

ВесілляРедагувати

Іоанн досяг повноліття, тобто 13 років, 26 квітня 1332 року. А 27 квітня 1332 року він отримав титул герцога Нормандії, а також Анжу і Мен у володіння[1]. Весілля відбулося 28 липня в церкві Нотр-Дам в Мелені в присутності шести тисяч гостей. Гуляння було продовжено ще на два місяці, тодіж молодий наречений нарешті був посвячений в лицарі в соборі Нотр-Дам у Парижі. Герцогу Нормандського урочисто гарантували підтримку королі Чехії і Наварри, а також герцоги Бургундії, Лотарингії і Брабанта.

Герцог НормандськийРедагувати

Положення Іоанна в Нормандії ускладнювалося тим, що більшість місцевої знаті було тісно пов'язане з Англією. Регіон економічно залежав більше від морської торгівлі через Ла-Манш, ніж від річкової торгівлі на Сені. Герцогство не було англійським вже впродовж 150 років, але багато землевласників мали власність за протокою, і для них прийняття сторони одного або іншого суверена загрожувало конфіскацією. Тому нормандська знать управлялася взаємозалежними кланами, що дозволяло їм отримувати вигоди, які гарантували герцогству автономію. Виділялися два сильних сімейства, Танкарвілі і Аркур, які знаходилися в конфлікті між собою вже протягом протягом кількох поколінь[2].

Напруженість посилилася в 1341 році. Король наказав, щоб бальї Байо і Котантена покінчили з чварами. Жоффруа д'Аркур збирав війська проти короля, згуртовавши баронів гаслами про протидію королівському втручанню в їх справи. Бунтівники зажадали, щоб Жоффруа був зроблений герцогом, щоб таким чином гарантувати їм автономію. Королівські війська взяли замок Сен-Совер-ле-Вікомт, і Жоффруа був засланий у Брабант. Троє з його прихильників були обезголовлені в Парижі 3 квітня 1344 року[3].

Сім'яРедагувати

ДружиниРедагувати

ДітиРедагувати

  • Від першої дружини:
  1. Бланка (1336) — померла незабаром після народження.
  2. Карл (21 січня 1338(13380121)16 вересня 1380) — король Франції з 8 квітня 1364 по 16 вересня 1380.
  3. Катерина (21 січня/осінь 1338) — померла незабаром після народження.
  4. Людовик (23 липня 1339(13390723)20 вересня 1384) — герцог Анжу.
  5. Іоанн (30 листопада 1340(13401130)15 червня 1416) — герцог Беррі.
  6. Філіп (17 січня 1342(13420117)27 квітня 1404) — герцог Бургундії.
  7. Іоанна (27 червня 1343(13430627)3 листопада 1373) — королева-консорт Наварри, дружина Карла ІІ. Матір Карла ІІІ.
  8. Марія (18 вересня 1344(13440918)15 жовтня 1404) — герцогиня-консорт Бара з 1364 по 15 жовтня 1404, дружина герцога Бара Роберта І. Матір герцогів Бара Едуарда III і Людовика І.
  9. Агнеса (9 грудня 1345(13451209)квітень 1350) — померла в дитинстві.
  10. Маргарита (20 вересня 1347(13470920)25 квітня 1352) — померла в дитинстві.
  11. Ізабелла (1 жовтня 1348(13481001)11 вересня 1372) — графиня Вертю з червня 1360 по 11 вересня 1372. Дружина майбутнього герцога Мілану Іоанна Галеаццо І.
  • Від другої дружини:
  1. Бланка (листопад 1350) — померла незабаром після народження.
  2. Катерина (поч. 1352) — померла незабаром після народження.
  3. Син (1354) — помер незабаром після народження.

БастардиРедагувати

  • Від невідомої:
  1. Іоанн


Попередник:
Філіп VI Валуа
Король Франції
1350-1364

{{{роки}}}
Наступник:
Карл V Мудрий

ПриміткиРедагувати

  1. François Autrand (1994). Charles V le Sage. Paris: Fayard. p. 13.
  2. Autrand, Françoise, Charles V, Fayard, Paris, 1994,
  3. Jean Favier, La Guerre de Cent Ans, Fayard 1980, p. 140