Ізабелла Валуа (королева Англії)

Ізабелла Французька (фр. Isabelle de France) або Ізабелла де Валуа (фр. Isabelle de Valois; 9 листопада 1389[2] — 13 вересня 1409)[3] — друга дружина короля Англії Річарда II. Після його смерті повернулася до Франції і вийшла заміж за Карла І, герцога Орлеану.

Ізабелла Валуа
фр. Isabelle de France
Isabelle of Valois.jpg
Arms of Isabella of Valois.svg
 
Народження: 9 листопада 1389[1]
Париж
Смерть: 13 вересня 1409 (19 років)
Блуа
Громадянство: Франція
Віросповідання: католицтво
Батько: Карл VI Божевільний
Мати: Ізабелла Баварська
У шлюбі з: Річард II і Карл I
Діти: Joan of Valois, Duchess of Alençond

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Ізабелла була другою з дочок французького короля Карла VI і Ізабелли Баварської. Згідно зі збереженими свідченнями сучасників принцеса була гарною і володіла вишуканими манерами.[2].

В жовтні чи листопаді 1396 року в Кале відбулося весілля Ізабелли Французької і Річарда ІІ Англійського. Завдяки цьому союзу було продовжене тимчасове перемир'я між Англією і Францією у період Столітньої війни[4], окрім того за наречену було отримане багате придане у розмірі 800 тисяч франків золотом[5]. Не дивлячись на те, що їх шлюб був заключений за політичними мотивами, подружжя відносилося один до одного із симпатією.


Після весілля королева жила у в Віндзорському замку. Через те що принцеса була юною шлюб не був завершений належним чином[4]. У травні 1399 року Ізабелла переїхала у замок Уоллінгфорд (англ. Wallingford Castle), а Річард тим часом провів військову кампанію в Ірландії. Скориставшись його відсутністю із вигнання повернувся Генріх IV. При підтримці багатьох дворянських родів він організував заколот проти Річарда в результаті якого король був звергнутий у вересні 1399 року і ув'язнений в Тауер. Ізабелла втекла з Уоллінгфорду, була схоплена за наказом Болінгброка і відправлена у Соннінг, (англ. Sonning), маленьке село поблизу Редінгу.

Після загадкової смерті Річарда в лютому 1400 року, французька рада регентів при недієздатному Карлі VI, вимагала відновити її в правах королеви, на що новий король Генріх IV відповідав, що Ізабелла залишиться в Англії як королева-вдова, допоки їй не знайдуть пару. Він мав намір видати її заміж за свого сина, принца Генріха, але дізнавшись про це, Ізабелла опиралася. Одягнувшись в траур, вона відмовилася прийняти цю пропозицію[6], і у решті решт король погодився відпустити її назад до Франції, при умові, що її придане залишиться в англійській казні[7].

Через декілька років після повернення на Батьківщину, 29 червня 1406 року, королева-вдова обвінчалася зі своїм кузеном Карлом, герцогом Орлеану, а 13 вересня 1409 року вона померла після народження дочки Жанни.

 
Весілля Річарда II і Ізабелли Валуа. Міниатюра з «Хронік» Фруассара, XV ст.

РодовідРедагувати

Шаблон:Wikidata/Ancestors

ПриміткиРедагувати

  1. Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
  2. а б Agnes Strickland. Lives of the queens of England, from the Norman conquest, Volume 3. — Philadelphia: Blanchard and Lea, 1848. — pp. 10-11
  3. Isabelle de France (en). thepeerage.com. Архів оригіналу за 2012-04-17. Процитовано 2010-02-07. 
  4. а б RICHARD II, King of England (en). luminarium.org. Архів оригіналу за 2012-04-17. Процитовано 2010-02-07. 
  5. Agnes Strickland. Lives of the queens of England, from the Norman conquest, Volume 3. — Philadelphia: Blanchard and Lea, 1848. — p. 15
  6. Agnes Strickland. Lives of the queens of England, from the Norman conquest, Volume 3. — Philadelphia: Blanchard and Lea, 1848. — pp. 28-29
  7. Agnes Strickland. Lives of the queens of England, from the Norman conquest, Volume 3. — Philadelphia: Blanchard and Lea, 1848. — p. 32

ЛітератураРедагувати

  • Agnes Strickland. Lives of the queens of England, from the Norman conquest. — Philadelphia : Blanchard and Lea, 1848. — Vol. 3. — P. 253.