Відкрити головне меню

Стефан III Чудовий (*Stephan der Kneißl, 1337 — 25 вересня 1413) — герцог Ландсгут-Баварський у 13751392 роках, герцог Баварсько-Інгольштадтський у 13921413 роках, герцог Баварсько-Мюнхенський у 13951402 роках. Своє прізвисько отримав за свій пишний двір в Інгольштадті.

Стефан III
Народився 1337(1337)
Лансгут
Помер 25 вересня 1413
монастир Нидершененфельд
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Національність німець
Діяльність суверен
Титул герцог Баварії
Посада герцог Баварії[d]
Термін 1375—1413 роки
Попередник Стефан II
Наступник Людвіг VII
Конфесія католицтво
Рід Віттельсбахи
Батько Стефан II
Мати Єлизавета Сицилійська
Брати, сестри  • Agnese di Baviera-Landshut[d], Іоганн II і Фрідріх
У шлюбі з Таддея Вісконті
Єлизавета Клевська
Діти 1 син і 1 донька
1 бастард
Bayern Wappen.svg

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Походив з династії Віттельсбахів. Син Стефана II, герцога Лансгут-Баварського та Верхньобаварського, і Єлизавети (доньки Федеріка II, короля Сицилії). Народився у 1337 році. Здобув гарну освіту. Допомагав батькові в управління Лансгут-Баварією, а потім Верхньою Баварією. У 1365 році укладено шлюбний договір між Стефаном та донькою міланського володаря Бернабо. Весілля відбулася у 1367 році в Мілані. В якості посагу Стефан отримав 100 тис. флоринів, а від батько отримав у власність місто Нойбург-на-Дунаї.

У 1368 році він воював разом з батьком на боці свого тестя проти Антиміланської ліги, яку сформував папа римський Урбан V. У 1371—1372 роках побував в Лівонії, воюючи на боці Тевтонського ордена проти поган-литовців. 1374 року досяг примирення з Карлом IV, імператором Священної Римської імперії. Після цього отримав імператорське фогство у Верхній Швабії та Ельзасі. Стефан планував побувати в Палестині, але в 1375 році помер батько.

Правитель Баварії-ЛансгутаРедагувати

Стефан III разом зі стрийком Оттоном V та братами Фрідріхом та Іоганном II став керувати Баварсько-Ландсхутським герцогством.

У 1376 року чотири герцога домовилися, що Стефан III з братом Іоганном II будуть керувати південною частиною герцогства, а брат Фрідріх і стрийко Оттон V — північною. При цьому кожні два роки вони повинні були змінюватися керованими територіями. Втім цей договір так і не був зреалізовано. Після смерті Оттона V у 1379 році Стефан III розділив з братами герцогство.

Слідом за цим відвідав Італію, де в Римі зустрівся з папою римським Боніфацієм IX. 1385 році уклав союз з Францією, зміцнивши його шлюбом між донькою та королем Карлом VI. Водночас завдяки доньки здобув постійний фінансовий прибуток, оскільки донь-французька королева спрямовувала батько значні гроші. У 1387 році разом з братами розпочав війну з Лігою швабських міст та архієпископом Зальцбурзьким. Війна тривала до 1389 року.

Правитель Баварії-ІнгольштадтаРедагувати

У 1392 році разом з братами вирішив розділити спадок. Стефан III отримав численні володіння, які були розкиданні у Верхній Баварії та Північному Гаусі, якими він став керувати з Інгольштадта. 1393 році за Мюнхенським договором проти Стефана III постала коаліція з його братів. Водночас герцог намагався звільнити імператора Венцеслава, якого захопили брати. також стає регентом при малолітньому Генріху XVI, герцогу Баварії-Ландсгут.

Будучи незадоволеним підсумками розділу, 1394 року Стефан III напав на Баварсько-Мюнхенське герцогство, розпочавши так звану Першу війну Баварського Дому. У 1395 році змусив Іоганна II визнати його своїм співправителем. Коли в 1397 році Іоганн II помер, Стефан III спробував затвердити свій пріоритет перед синами Іоганна II, що призвело до конфлікту Стефана III з небожами Ернстом і Вільгельмом.

У 1399 році Стефан III разом із сином Людвігом виступив про імператора Вацлава. Водночас став домовлятися з Рупрехтом Віттельсбахом, курфюрстом Пфальцьким, що також мав намір посісти трон. 1400 року брав участь у нараді в Франкфурті-на-Майні, де було вирішено про обрання нового короля Німеччини.

1401 року в Кельні відбулося його весілля з донькою герцога Клеве. У 1402 році Стефан III під тиском війська герцога Ернсту вимушений був відмовитися від прав на Баварсько-Мюнхенське герцогство. У 1403 році Стефан III в помсту підтримав повстання городян Мюнхена, але воно зазнало поразки.

1410 року Стефан III спробував відвоювати Тіроль, який його батько був змушений поступитися Габсбургам. Він сподівався на підтримку знаті на чолі із Генріхом фон Роттенбургом, що був ворогом Фрідріха IV, герцога Австрії. Втім баварці зазнали невдачі, оскільки герцог Австрії пішов на значні поступки тірольському ландтагу, який перейшов на бік Фрідріха IV.

Помер у 1413 році в монастирі Нидершененфельд. Йому спадкував син Людвіг VII.

РодинаРедагувати

1. Дружина — Тадея, донька Бернабо Вісконті, володаря Мілану

Діти:

  • Людвіг (1368—1447), герцог Баварсько-Інгольштадтський у 1413—1447 роках
  • Ізабела (1370—1435), дружина Карла VI, короля Франції

2. Дружина — Єлизавета, Адольфа III, герцога Клевського

дітей не було

Бастард:

  • Іоганн (д/н—1409), єпископ Регенсбургу у 1384—1409 роках

ДжерелаРедагувати

  • Theodor Straub: Bayern im Zeichen der Teilungen und Teilherzogtümer. In: Max Spindler, Andreas Kraus (Hrsg.): Handbuch der bayerischen Geschichte. 2. Auflage. 2. Band. C. H. Beck, München 1988, ISBN 3-406-32320-0, S. 196—287, insbesondere S. 226.
  • Theodor Straub: Herzog Stephan der Kneißel. In: Bayern-Ingolstadt, Bayern-Landshut. 1392—1506. Glanz und Elend einer Teilung. Stadtarchiv Ingolstadt, Ingolstadt 1992, ISBN 3-932113-06-3, S. 23–26.