Ігнатьєв Петро Михайлович
Петро Михайлович Ігна́тьєв (5 червня 1923, Возсіятське — 13 квітня 2003, Київ) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1965 року.
| Ігнатьєв Петро Михайлович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
5 червня 1923 Возсіятське, Єланецька селищна територіальна громада, Вознесенський район, Миколаївська область, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть | 13 квітня 2003 (79 років) | |||
| Київ, Україна | ||||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Жанр | портрет і пейзаж | |||
| Навчання | Одеське художнє училище (1953) і Київський державний художній інститут (1959) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Поплавський Михайло Костянтинович, Хмелько Михайло Іванович, Іванов Михайло Інокентійович і Пузирков Віктор Григорович | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |
  | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 5 червня 1923 року у селі Возсіятському (нині Вознесенський район, Миколаївської області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений медалями «За відвагу» (16 квітня 1945), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945)[1].
Протягом 1948—1953 років навчався в Одеському художньому училищі у Михайла Поплавського; у 1953—1959 роках — у Київському художньому інституті, де був учнем Михайла Іванова, Михайла Хмелька. Дипломна робота — картина «У розвідників» (керівник Віктор Пузирков)[2].
Протягом 1960—1968 років працював у Київській дитячій художній школі № 1. Жив у Києві в будинку на вулиці Червонопартизанській № 14, квартира № 6, потім в будинку на вулиці Олени Теліги № 13/14, квартира № 46[3]. Помер в Києві 13 квітня 2003 року.
Творчість ред.
Працював в галузі станкового живопису і графіки. Створював портрети, тематичні картини, пейзажі. Серед робіт:
- живопис
- «Фронтова дорога» (1958);
- «Командир степового корабля» (1961);
- «Студенти» (1968);
- «Всією родиною» (1968);
- «Розвідники» (1970);
- «Володимир Ілліч і Надія Костянтинівна» (1970);
- «Порт» (1972, пастель);
- «Солдати» (1973);
- «Важкі роки» (1974);
- «Партквиток» (1974);
- «Парад на Красній площі 7 листопада 1941 року» (1975);
- «Син полку» (1976);
- «Голосіївський ліс» (1976);
- «На колгоспних ланах» (1980-ті, полотно, олія);
- «Морська піхота» (полотно, олія);
За мотивами творів Тараса Шевченка створив:
- картини
- «Караюсь, мучусь… але не каюсь!» (1961);
- «…Це ж та молодість моя…» (1964, Національний музей Тараса Шевченка)[4];
- «Наймичка» (1960);
- «Катерина» (1961);
- «Ой не п'ються пива-меди» (1964).
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1958 року.
Примітки ред.
- ↑ Игнатьев Петр Михайлович / Память народа. (рос.)
- ↑ Художники народов СССР, с. 477, Т. 4, кн. 1.
- ↑ Ігнатьєв Петро Михайлович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 57 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 17 лютого 2021.
- ↑ Шевченківська енциклопедія, с. 65, Т. 3.
Література ред.
- Ігнатьєв Петро Михайлович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 178.;
- Игнатьев, Петр Михайлович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1983. — Т. 4, книга 1 (Елева—Кадышева). — С. 477. (рос.);
- Т. А. Галькевич. Ігнатьєв Петро Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.;
- Лариса Рева. Ігнатьєв Петро Михайлович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 65.