Іван Корчинський
Іван Корчинський (біл. Іван Карчынскі; 1864, Тальне, Уманський повіт Київської губернії — 1935, Алітус) — український і білоруський громадсько-політичний і церковний діяч, православний священик, журналіст та історик. Випускник Київської духовної семінарії. Автор агіографічних праць про свв. Гаврила Білостоцького та Афанасія Берестейського. Уклав монографію «История Литовской Православной Церкви, в связи с гражданскими событиями Великого княжества Литовского», яка залишилася в рукописі.
Іван Корчинський | |
---|---|
Народився |
25 червня 1864 Тальне, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
Помер |
2 липня 1935 (71 рік) Алітус, Литва |
Поховання | Каунас |
Діяльність | політик |
Alma mater | Київська духовна семінарія |
Заклад | Lithuanian Ministry for Belarusian Affairsd |
Членство | Q60640096?, Білоруський національний комітет[d], Рада Білоруської Народної Республіки, Литовська Таріба і Q13132910? |
Посада | капелан |
Конфесія | православ'я |
Нагороди | |
Біографія ред.
З 1890 інспектор церковно-парафіяльних шкіл Гродненської єпархії Відомства православного сповідання Російської імперії. З 1904 року ключар і протоієрей Борисо-Глібського монастиря в Гродно. Під час Першої світової війни в евакуації в Москві. В 1917 році — член Союзу білоруського православного духовенства. Член Гродненського управління і Гродненського БНК.
У квітні 1919 році увійшов до складу Литовської Таріби. Наприкінці 1919 року входив до складу Ради БНР. У вересні 1920 році виступив одним з ініціаторів білоруського антипольського партизанського руху в тісному зв'язку з Литвою. У 1921 році служив православним капеланом у литовському білоруському батальйоні. Був членом штабу організації В. Разумовіча «Хмари» в Меркині. Потім жив у Каунасі, був православним капеланом Литовської армії. Помер 2 липня 1935 у військовому шпиталі Алітуса.
Література ред.
- Горны Аляксандр. Святар, гісторык, патрыёт: старонкі жыцця і творчасці протаіерэя Іаана Карчынскага [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Гродненские епархиальные ведомости. — 2012. — № 2. — С. 14 — 17; № 3. — С. 17 — 19.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |