Відкрити головне меню

Іван Аргіропул

грецький філософ і гуманіст

Іван Аргіропул ('Αργυροπουλος, 1415 — 26 червня 1487) — візантійський учений, відомий заслугами з відновлення грецької літератури в Італії.

Іван Аргіропул
Johannes Argyropoulos (1866).jpg
Народився 1415[1][2]
Константинополь, Візантійська імперія[1]
Помер 26 червня 1487[1]
Рим, Папська держава[1]
Громадянство
(підданство)
Byzantine imperial flag, 14th century, square.svg Візантійська імперія
Діяльність письменник, філософ
Alma mater Падуанський університет
Науковий керівник Віссаріон Нікейський[3]
Вчителі Пліфон, Joseph Bryennios[d] і Іван Хортасмен[d]
Відомі учні Лоренцо Медічі, Марсіліо Фічіно, Jacques Lefèvre d'Étaples[d], Donato Acciaioli[d], Constantine Lascaris[d] і Pietro de' Medici[d]
Володіє мовами латина і давньогрецька[4]
Заклад Флорентійський університет, Падуанський університет і Стамбульський університет
Посада Senator of the Roman Empire[d]
Конфесія Римо-католицька церква

Народився в Константинополі, де вивчав філософію й богослов'я, у віці 24 роки прибув до Італії, де продовжив навчання в Падуанській гімназії на кошти кардинала Віссаріона. У Римі відкрив школу з коментування давньогрецьких авторів. Повернувся в Константинополь незадовго до захоплення турками (1453 р.), потім утік в Італію. У 1456 Козімо Медічі запросив його вчителем філософії у Флоренцію й доручив виховання сина П'єтро й онука Лоренцо. Професор Флорентійської академії (1477—1481). Коли у Флоренції з'явилася чума, у 1481 Аргіропул переїхав до Рима й продовжував викладати до кінця життя.

З його школи вийшли відомі вчені: Палла Строцці, Поліціано і Йоганн Рейхлін. Він залишив кілька латинських перекладів творів Аристотеля (1518—1520), коментар на його етику і політику та кілька брошур богословського змісту (1541).

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #100948375 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса — 1999.
  3. Математична генеалогія — 1997.
  4. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

ДжерелаРедагувати

Під час написання цієї статті використано матеріал з Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона (1890—1907).