Ко́зімо Ме́дічі (італ. Cosimo de' Medici, 27 вересня 1389 — 1 серпня 1464) — флорентійський банкір та державний діяч, найбагатша людина Європи, неофіційний правитель Флоренції з 1434 року.

Козімо Медічі
італ. Cosimo di Giovanni de' Medici
Pontormo - Ritratto di Cosimo il Vecchio - Google Art Project.jpg
Народився 27 вересня 1389
Флоренція, municipal government of the City of Florenced, Італія[1]
Помер 1 серпня 1464 (74 роки)
Villa Medici at Careggid, Флоренція, municipal government of the City of Florenced, Італія
Поховання
Країна Flag of the Grand Duchy of Tuscany with Great Coat of arms.svg Велике герцоґство Тосканське
Місце проживання Палаццо Медічі-Ріккардіd
Діяльність політик, дипломат, банкір
Вчителі Пліфон і Roberto de' Rossid
Знання мов італійська[2]
Посада посол
Рід Медичі
Батько Джованні ді Біччі Медічі
Мати Piccarda Buerid
Родичі Alessandro de' Bardid
Брати, сестри Лоренцо Медічі Старий
У шлюбі з Контессіна де Бардіd
Діти П'єро ді Козімо Медічі, Джованні ді Козімо Медічі і Карло Медічі
Автограф Firma di Cosimo il Vecchio.png
Coat of arms of Cosimo il Vecchio (type 2).svg

ЖиттєписРедагувати

Один з найкращих державних людей свого часу, Козімо майже непомітно, без потрясінь, перетворив Флорентійську республіку в спадкову сеньйорію, незмінно зберігаючи народну любов. Вперше обраний пріором республіки у 1416 році, він зумів скласти собі сильну партію (Аверардо Медічі, нащадки Сальвестро Медічі, роди Пуччі, Аччаюолі), що зіткнулася з аристократичною партією Альбіцці, що стояв тоді на чолі Флоренції. Спочатку Козімо зазнав поразки; в 1433 році його заарештували і лише за допомогою підкупу гонфалоньєра Бернадо Гваданьї за 1000 дукатів йому вдалося уникнути смерті, віддалившись у вигнання спочатку в Павію, потім у Венецію. Уже наступного року його партія здобула гору (при підтримці папи римського Євгена IV, банкірами якого були Медічі), і Козімо повернувся до Флоренції.

Ставши на чолі держави, Козімо залишався простим громадянином, не прийнявши ніякого титулу і не змінюючи республіканських форм. Лише у 1435, 1440, 1445 роках стає гонфалоньєром, членом комітету з охорони порядку у 1445 та 1449 роках.

Від тиранії, здирств і насильств Козімо був майже цілком вільний і користувався владою для усунення внутрішніх смут й для керівництва дуже важкими стосунками з Міланом, Венецією і Неаполем. Для придушення застосовував реформу оподаткування. Було впроваджено кадастр, за яким податки вираховувалися в залежності від доходу та майна. Маніпулюючи цим, Козімо Медічі зламав могутню опозицію. Іншим засобом були таємні попередження, згідно з яким потенційний противник (або занадто заможний громадянин) повинен був не накопичувати капітал, а розподілити його, купуючи маєтності у сільській місцевості (ця галузь давала найменше доходу). До того ж Козімо Медічі сприяв отриманню церковних посад своїми родичами — Філіппо Медічі (архієписокпство у Пізі), Донато Медічі (єпископством у Пістойї).

Величезні кошти, придбані великими і вдалими комерційними операціями, Козімо вживав для народу: за роздачу хліба на голодний рік він отримав назву «батько Батьківщини».

Флоренція зобов'язана йому багатьма спорудами. Козімо перший із Медічі почав широко сприяти художникам (Фра Філіппо Ліппі), особливо ученим (Нікколо Нікколі) і поетам. Його палац називають першим великим гуманістичним центром у Флоренції.

 
Сандро Боттічеллі. Портрет юнака (з портретом Козімо Медічі в руках). Уффіці, Флоренція

РодинаРедагувати

У 1414 році Козімо одружився з Контессіне де Барді, двоє дітей:

У нього також був позашлюбний син Карло (14301492).

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Fabronius, «Cosmi Medicei vita» (Піза, 1780)
  • Pellegrini, «Sulla repubblica florentina a tempo di Cosimo il Vecchio» (Піза, 1889).

ПосиланняРедагувати