Відкрити головне меню

Єроні́м Іси́дор Химі́й (12 березня 1919, Радвей, Альберта, Канада — 19 вересня 1992, Ванкувер, Британська Колумбія, Канада, похований у Мондері) — єпископ, український греко-католицький церковний діяч, василіянин.

Єронім Химій
Єпископ Нью-Вестмінстерський
5 вересня 1974 — 19 вересня 1992
Обрання: 27 червня 1974
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Наступник: Северіян Якимишин
 
Народження: 12 березня 1919(1919-03-12)
Радвей
Смерть: 19 вересня 1992(1992-09-19) (73 роки)
Ванкувер
Похоронений: Мондер
Батько: Євстахій
Мати: Анна
Прийняття священичого сану: 29 червня 1944
Прийняття монашества: 27 липня 1941
(довічні обіти в ЧСВВ)
Єпископська хіротонія: 5 вересня 1974

ЖиттєписРедагувати

Батьки Євстахій і Анна (уроджена Ягній) Химії прибули до Канади з містечка Борщів (тепер Тернопільська область). До Василіанського Чину вступив 19 березня 1934 р.; ієрейські свячення отримав з рук єпископа Василя Ладики 29 червня 1944 р.

У роках 1944—1947 — сотрудник парафії св. Йосафата в Едмонтоні; 1947—1948 рр. — сотрудник парафії Успіння Божої Матері та професор василіянських студентів у Ґрімзбі (Канада); 1949—1950 рр. — сотрудник у Мондері; 1950—1956 рр. — парох Пресвятої Трійці у Веґревілі (Альберта), де збудував першу муровану церкву; в 1956—1958 рр. і 1961—1962 рр. — вивчав канонічне право в Папському Латеранському університеті, здобувши в Римі у 1958 р. — ліцензіат, а у 1966 р. — докторат з канонічного права; в 1958—1960 рр. — парафіяльний сотрудник у Вінніпезі; 1960—1961 рр. — настоятель монастиря св. Йосафата в Оттаві й духівник новіціату Сестер Служебниць в Анкестері, Онтаріо.

1961—1963 рр. — генеральний секретар Василіянського Чину в Римі; 1963—1974 рр. — генеральний консультор, а в 1966—1974 рр. — ректор Української Папської колегії св. Йосафата на Джаніколо в Римі.

27 червня 1974 р. — іменований папою Павлом VI Єпархом Нью-Вестмінстеру (Канада) для українців, а єпископські свячення отримав 5 вересня 1974 р. з рук митрополита Максима Германюка, митрополита Амвросія Сенишина та єпископа Ніля Саварина[1]. Від 1973 р. по 1983 р. — консультор Конгрегації для Східних Церков, а в 1978—1983 рр. — консультор комісії для перегляду східного канонічного права, з 1985 р. — голова комісії синоду єпископів УГКЦ по підготовці партикулярного права. У 1968 видав працю «Юридичний статус Верховного Архієпископа в сучасному східному канонічному праві» (лат. «De figura iuridica Archiepiscopi Maioris in Iure Canonico Orientali vigenti») Romae 1968, p. 222.

ПриміткиРедагувати

  1. Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― С. 351.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати