Єйське Укріплення

село Єйське Укріплення
рос. Ейское Укрепление
Герб Єйського Укріплення	Прапор Єйського Укріплення
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Краснодарський край
Муніципальний район	Щербинівський
Поселення	Єйськоукріпленське сільське поселення
Код ЗКАТУ:	03 259 804 001
Код ЗКТМО:	03659404101
Основні дані
Час заснування	1775
Населення	~2000 (2002)
Поштовий індекс	353640
Телефонний код	+7 86151
Географічні координати:	46°42′ пн. ш. 38°36′ сх. д. / 46.7° пн. ш. 38.6° сх. д.
Водойма	Єйський лиман
	Відстань
	До центру муніципального району/міського округу (км):
- фізична: ; - залізницею: ; - автошляхами:	10; ;
	Влада
Голова адміністрації	Ткаченко Александр Андреевич(рос.)
	Мапа
	; Єйське Укріплення ; Єйське Укріплення
	Єйське Укріплення у Вікісховищі

Єйське Укріплення — село в Щербинівському районі Краснодарського краю, утворює Єйськоукріпленське сільське поселення.

Населення близько двох тисяч мешканців.

Географія

Село розташовано на північно-східному березі Єйського лиману, при впадінні в нього Єї, за 10 км північніше районного центру станиці Старощербинівська, у степовій зоні. Сучасне місто Єйськ лежить на протилежному березі лиману, за 25 км на захід.

Історія

Укріплення Єйске містечко (відомо також як Шагин-Гірайське містечко, Єйський редут, Єйська крепость, Шагингіраївський базар) засновано в 1775 році, — це найстаріше російське поселення південного Приазов'я. Воно було засновано як ставка підтримуваного Росією претендента на кримський престол Шахин Гірая. Населення становили ногайці, кримські татари, вірмени, російський гарнізон. Укріплення використовувалося як зимівля для гарнізонів створених під керівництвом Суворова редутів по річці Кубань.

1792 року в Єйське укріплення прибули три полки кінноти і два полки піхоти Чорноморського козацького війська під керівництвом отамана Захарія Чепіги (друга частина чорноморців висадилася в районі Тамані), потім розселившихся південніше по Кубано-Приазовський низовині, поклавши початок слов'янській колонізації регіону.

За даними на 1859 рік в укріпленні 4-го стану Ростовського повіту Катеринославської губернії налічувалось 254 дворових господарств, у яких мешкало 1531 особа (759 чоловічої статі та 772 — жіночої), існувала православна церква та поштова станція^[1].

Станом на 1886 рік у міщанському містечку Глафірівської волості існували православна церква, 2 школи, міщанська управа, поштова станція, 6 лавок^[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3598 осіб (1793 чоловічої статі та 1805 — жіночої), з яких 3548 — православної віри^[3].

До 1920 року, село Єйське Укріплення, як і все правобережжя Єї, входило в Ростовський округ Області Війська Донского^[4].

Видатні уродженці

Ампілогова Ніна Андріївна — Герой Соціалістичної Праці.

Джерела

Посилання

↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2184) (рос. дореф.)
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-50. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 20 березня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2184) (рос. дореф.)

[2] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[3] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-50. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[4] Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 20 березня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[1]

[2]

[3]

[4]