Єжи Полячек
Є́жи Ян Поля́чек (24 серпня 1961, Пекари-Шльонські) — польський політик і правник, член місцевого самоврядування, член Сейму 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го та 9-го скликань, у 2005—2007 роках — міністр транспорту в уряді Казимежа Марцинкевича та Ярослава Качинського.
| Єжи Полячек | |
|---|---|
| пол. Jerzy Polaczek | |
 | |
|
Нині на посаді | |
| Народився |
24 серпня 1961 (62 роки) Пекари-Шльонські, Сілезьке воєводство |
| Відомий як | політик |
| Країна | Республіка Польща |
| Alma mater | Law Faculty of University of Silesia in Katowiced |
| Політична партія | Право і справедливість |
| Нагороди |
 |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
1986 року закінчив факультет права та адміністрації Сілезького університету в Катовиці. 1991 року закінчив юридичну підготовку в окружній палаті юрисконсультів у Катовицях.
З 1986 до 1990 р. працював інспектором Житлового кооперативу в м. Пекари-Шльонські. Брав активну участь у діяльності міської ради як, власне, міський радник (1990—2001) та віцепрезидент міста (1990—1998). З 1990 до 1997 р. був делегатом місцевого самоврядування Катовицького воєводства.
З 1993 до 1999 року Полячек був головою провінційного правління Консервативної коаліції у Катовицях, а з 1999 до 2001 роках — головою правління провінційного Консервативно-народного партійного руху.
У період з 1997 до 2001 р. Полячек був членом Сейму 3-го скликання зі списку «Солідарности», а також Полячек засідав у президії парламентського клубу цієї ж коаліції. 2000 року його називали одним з кандидатів на посаду президента новоствореного Інституту національної пам'яті Польщі.
У березні 2001 року разом з групою політиків «Консервативної народної партії», які не бажали співпрацювати з Громадянською платформою, Полячек співзаснував політичну силу «Права угода», що пізніше об'єдналася з партією «Право і справедливість».
Отримував депутатські мандати 2001 і 2005 року, висунувшись від списку «Права і справедливости». З 31 жовтня 2005 року до 5 травня 2006 року Полячек був міністром транспорту та будівництва в уряді Казимежа Марцінкевича. 5 травня 2006 року, після реконструкції офісу, він обійняв посаду міністра транспорту. 7 вересня 2007 року був звільнений з посади міністра транспорту й одночасно призначений державним секретарем у Міністерстві транспорту та керівником відомства. 12 вересня 2007 року Лех Качинський перепризначив його на посаду міністра транспорту.
На парламентських виборах 2007 року він був обраний вчетверте, отримавши 56 018 голосів у Катовіцькому окрузі. У листопаді 2007 року він подав на відставку від членства в Політичному комітеті «Права і справедливости», а в грудні того ж року — від членства в партії. У жовтні 2008 року він став членом парламентської групи "Польща XXI, а в жовтні 2009 року — членом парламентської групи Polska Plus, створеної того ж дня.
9 січня 2010 року на установчому з'їзді він був обраний президентом правління партії «Польща-плюс». 25 вересня 2010 року, разом з іншими членами «Польщі-плюс», після саморозпуску цієї партії він знову приєднався до партії «Право і справедливість».[1] На парламентських виборах 2011 року він вчергове виграв депутатський мандат, цього разу балотуючись у Глівицькому окрузі та отримавши 22 310 голосів.[2]
2015 року він був переобраний до Сейму, повернувшись до Катовицького округу та здобувши 18 429 голосів.[3] На виборах до місцевого самоврядування 2018 року він невдало балотувався на посаду президента міста Пекари-Шльонські.[4] На виборах 2019 року він успішно балотувався на перевибори до парламенту, набравши 7621 голос.[5]
1997 року нагороджений срібним хрестом за заслуги.[6]
Приватне життя ред.
Син Франциска та Терези. Одружений (дружина Малґожата), має трьох дітей: Анну, Рафала та Міхала.
Є членом Opus Dei,[7]а також ініціатором та засновником Центру лідерства «Ковальня» (пол. Kuźnia).
Примітки ред.
- ↑ Rada Polityczna PiS zaakceptowała przejście polityków Polski Plus. 25 września 2010. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 24 червня 2021.
- ↑ Serwis PKW – Wybory 2011. Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 24 червня 2021.
- ↑ Serwis PKW – Wybory 2015. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 24 червня 2021.
- ↑ Serwis PKW – Wybory 2018. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 24 червня 2021.
- ↑ Serwis PKW – Wybory 2019. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 24 червня 2021.
- ↑ M.P. z 1997 r. nr 60, poz. 579
- ↑ Jezuici XXI wieku. 10 marca 2002.
Література ред.
- Strona sejmowa posła VII kadencji. Архів оригіналу за 30 червня 2021. Процитовано 24 червня 2021.
- Сейм Республіки Польща. VII термін. Посібник , Wydawnictwo Sejmowe, Варшава 2012, с.340.
Посилання ред.
- Jerzy Polaczek – strona prywatna. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 17 травня 2022.