Єгоров Олександр Іванович

Єгоров Олександр Іванович (15 березня 1889, Херсонщина — 14 березня 1961, Москва) — сотник, військовий льотчик Повітряного флоту УНР.

Олександр Єгоров
Єгоров Олександр.jpg
Народження 15 березня 1889(1889-03-15)
Херсонщина
Смерть 14 березня 1961(1961-03-14) (71 рік)
Москва
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Рід військ Aviation insignia of Ukrainian People's Republic army.jpg Повітряний флот УНР
Звання Imperial Russian Army StfCapt 1917 h.png Штабс-ротмістр

09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg Сотник
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна

ЖиттєписРедагувати

Закінчив Херсонське реальне училище (1908) та Єлисаветградське реальне училище (1910). Брав участь у Першій світовій війні в складі 9-го гусарського Київського полку. У 1916 році закінчив винищувальне відділення Севастопольської військової авіаційної школи. Потому служив у 12-мукорпусному авіаційному загоні на Південно-Західному фронті. Відзначився як військовий льотчик. Останнє звання у російській армії — штабс-ротмістр.

З 16 грудня 1917 року військовий льотчик 10-го Українського авіаційного загону військ Центральної Ради, з кінця грудня 1917 р. — його командир. Екіпажі авіазагону здійснювали розвідувальні польоти, а в січні 1918, коли більшовицька армія М. Муравйова підійшла до Дарниці, — бомбили ворожі панцирні потяги та важкі батареї, які обстрілювали Київ [1]. Залишався на цій посаді протягом 1918 року, коли загін кілька разів перейменовувався (на 1-й Український армійський, 1-й Запорізький, 2-1 гарматний 8-го Катеринославського корпусу та 46-й) і в листопаді перейшов на бік Директорії.

З червня 1919 року виконував обов'язки інспектора авіації Повітряного флоту УНР. 22 липня 1919 року призначений інспектором авіації Повітряного флоту УНР. У листопаді 1919 року він залишився з рештками особового складу української авіації у Кам'янці-Подільському, а коли Дієва армія УНР вирушила у Зимовий похід, з групою добровольців вирушив до Одеси, де від початку 1920 року служив (як помічник командира) у 1-му Галицькому авіаційному загоні РСЧА, який тоді перебував на одеському заводі «Анатра». 26-27 квітня 1920 року — під час захоплення загону у Козятині зник за загадкових обставин. Про перебіг служби у 19201923 роках — відомостей немає.

У 1923 році прибув з Москви до Єлисаветграда, де певний час викладав в Українській кавалерійській школі ім. Будьоного. З 1925 року — викладач Військово-повітряної академії ім. Жуковського у Москві, начальник штабу навчальної ескадрильї ім. Леніна.

У 1931 році заарештований за справою «Весна», згодом звільнений з ув'язнення, але без права повертатися до авіації. Став одним з організаторів та керівників Центрального будинку авіації та космонавтики у Москві, де працював до останніх днів життя.

Помер 14 березня 1961[2] похований у Москві.

Сім'яРедагувати

Син — Єгоров Клавдій Олександрович. Народився 15 травня 1915. Радянський льотчик, спортсмен (планерний спорт). Підполковник. Майстер спорту. Був інструктором аероклубу МАІ. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденами Вітчизняної війни I ступеня (1945) і Червоної Зірки (1944), медалями. Помер 15 жовтня 1972. Похований на Смоленському кладовищі в Тулі.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати