Відкрити головне меню

Єгоров Олександр Іванович (15 березня 1889, Херсонщина — 14 березня 1961, Москва) — сотник, військовий льотчик Повітряного флоту УНР.

Олександр Єгоров
Єгоров Олександр.jpg
Народження 15 березня 1889(1889-03-15)
Херсонщина
Смерть 14 березня 1961(1961-03-14) (71 рік)
Москва
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Рід військ Файл:Av pov 1.jpg Повітряний флот УНР
Звання Imperial Russian Army StfCapt 1917 h.png Штабс-ротмістр

09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg Сотник
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна

ЖиттєписРедагувати

Закінчив Херсонське реальне училище (1908) та Єлисаветградське реальне училище (1910). Брав участь у Першій світовій війні в складі 9-го гусарського Київського полку. У 1916 році закінчив винищувальне відділення Севастопольської військової авіаційної школи. Потому служив у 12-мукорпусному авіаційному загоні на Південно-Західному фронті. Відзначився як військовий льотчик. Останнє звання у російській армії — штабс-ротмістр.

З 16 грудня 1917 року військовий льотчик 10-го Українського авіаційного загону військ Центральної Ради, з кінця грудня 1917 р. — його командир. Екіпажі авіазагону здійснювали розвідувальні польоти, а в січні 1918, коли більшовицька армія М. Муравйова підійшла до Дарниці, — бомбили ворожі панцирні потяги та важкі батареї, які обстрілювали Київ [1]. Залишався на цій посаді протягом 1918 року, коли загін кілька разів перейменовувався (на 1-й Український армійський, 1-й Запорізький, 2-1 гарматний 8-го Катеринославського корпусу та 46-й) і в листопаді перейшов на бік Директорії.

З червня 1919 року виконував обов'язки інспектора авіації Повітряного флоту УНР. 22 липня 1919 року призначений інспектором авіації Повітряного флоту УНР. У листопаді 1919 року він залишився з рештками особового складу української авіації у Кам'янці-Подільському, а коли Дієва армія УНР вирушила у Зимовий похід, з групою добровольців вирушив до Одеси, де від початку 1920 року служив (як помічник командира) у 1-му Галицькому авіаційному загоні РСЧА, який тоді перебував на одеському заводі «Анатра». 26-27 квітня 1920 року — під час захоплення загону у Козятині зник за загадкових обставин. Про перебіг служби у 19201923 роках — відомостей немає.

У 1923 році прибув з Москви до Єлисаветграда, де певний час викладав в Українській кавалерійській школі ім. Будьоного. З 1925 року — викладач Військово-повітряної академії ім. Жуковського у Москві, начальник штабу навчальної ескадрильї ім. Леніна.

У 1931 році заарештований за справою «Весна», згодом звільнений з ув'язнення, але без права повертатися до авіації. Став одним з організаторів та керівників Центрального будинку авіації та космонавтики у Москві, де працював до останніх днів життя.

Помер 14 березня 1961[2] похований у Москві.

Сім'яРедагувати

Син — Єгоров Клавдій Олександрович. Народився 15 травня 1915. Радянський льотчик, спортсмен (планерний спорт). Підполковник. Майстер спорту. Був інструктором аероклубу МАІ. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденами Вітчизняної війни I ступеня (1945) і Червоної Зірки (1944), медалями. Помер 15 жовтня 1972. Похований на Смоленському кладовищі в Тулі.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати