Євфалія Хатаєва
Євфалія Іванівна Хатаєва (Ваніна) (3 березня 1891, Курськ — 1945?, Франція) — камерна співачка (меццо-сопрано), представниця першої хвилі російської еміграції, життя і діяльність якої пов'язані з Україною. Дружина письменника Сергія Гусєва-Оренбурзького (1867—1963). Залишила спогади про зустрічі з багатьма відомими діячами культури свого часу. Документи сімейного архіву співачки зберігаються у Державному архіві Сумської області.
| Євфалія Хатаєва | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 3 березня 1891 |
| Місце народження | Курськ, Російська імперія |
| Дата смерті | не раніше 1944 і не пізніше 1945 |
| Місце смерті | Франція |
| Поховання | невідомо |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Професії | співачка |
| Освіта | Харківська консерваторія (1917) |
| Вчителі | Бугамеллі Федеріко і П'ятницький Митрофан Юхимович |
| Співацький голос | мецо-сопрано |
Життєпис
ред.Євфалія Іванівна Ваніна народилася 3 березня 1891 року в Курську. Її батько — Ванін Іван Сергійович, селянин за походженням, був володарем типографії. Мати — Клара Іванівна Ваніна (уроджена фон Лімбах), походила з німецького дворянського роду.
В сімнадцять років Євфалія закінчила гімназію у Харкові і вийшла заміж за контролера акцизних зборів Івана Хатаєва, осетина за національністю, але подружнє життя не склалося.
Євфалія Хатаєва закінчила Харківську консерваторію (1917, клас професора Ф. Бугамеллі). Брала уроки у М. Ю. П'ятницького в Москві.
Продягом багатьох років Хатаєва вела щоденник, де занотовувала не тільки свої думки, але й описувала трагічні події Жовтневого перевороту 1917 року та громадянської війни в Росії, свідком яких вона була. Співачка не мала якихось політичних переконань чи уподобань, тому її свідчення про події початку XX століття є об’єктивними і неупередженими[1].
Серед тих, з ким довелося зустрічатися Хатаєвій, були такі відомі особистості, як Марина Цвєтаєва, Максиміліан Волошин, Саша Чорний, Михайло Гнєсін, Юрій Завадський, Михайло Калінін.
В роки громадянської війни співачка гастролювала в Харкові, Сумах, Охтирці, Ростові-на-Дону, Москві від Всеукраїнської музичної спілки (1918) та пропагандистської деникінської організації ОСВАГ (1919)[2].
В січні 1920 року стала дружиною письменника С. І. Гусєва-Оренбурзького. У вересні вони опинилися в Криму, а через рік — на Далекому Сході та в Китаї. В травні 1922 року Хатаєва виїжджає з Харбіна, а Гусєв-Оренбурзький лишається, їхнє сімейне життя на цьому переривається, хоч дружні стосунки залишаються назавжди[2]. Співачка виступає в Тяньцзіні, Пекіні, Шанхаї.
Весною 1923 р. Хатаєва приїхала до Нью-Йорку. Підтримувала дружні стосунки з багатьма представниками російської еміграції. У лютому 1925 року брала участь у вечорі на честь Давида Бурлюка. У 1928 році Хатаєва виступала на Бродвеї в республіканському театрі з програмою «Москва у піснях». Художники Давид Бурлюк, Микола Фешин, Микола Циковський створили її портрети.
Після п'ятирічного перебування в США співачка повернулася до Європи, виступала в Парижі, Ніцці, Берліні, Монте-Карло. З 1929 року жила в Монако.
Крім концертної діяльності, Євфалія Хатаєва займалася літературною творчістю.
За спогадами матері, донька померла під час концерту, прямо на сцені. Сталося це десь між 1944 і 1945 роками. Місце поховання співачки невідоме.
Репертуар
ред.В репертуарі Євфалії Хатаєвої були вокальні твори композиторів М. Мусоргського, П. Чайковського, О. Аляб'єва, О. Даргомижського, І. Стравінського, С. Рахманінова, С. Прокоф'єва, К. Дебюссі, М. Равеля, О. Вертинського, пісні різних народів.
Архів Євфалії Хатаєвої
ред.Мати співачки Клара Іванівна Ваніна (1870—1962), яка з 1922 року перебувала разом з Євфалією в еміграції, 1947 повернулася до Сум, де жила її молодша донька Зінаїда Іванівна Ваніна (Самодаєва) (1897—1948), одружена з сумським лікарем-хірургом Самодаєвим[3]. Мати передала особисті документи Є. Хатаєвої та С. Гусєва-Оренбурзького до Державного архіву Сумської області.
Сумська архівіста Людмила Покидченко дослідила документи Євфалії Хатаєвої (щоденники, спогади, листи, портрети і фотографії з присвятами тощо), які висвітлюють історію інтелігенції початку ХХ століття — події революції, громадянської війни, першої хвилі еміграції, і підготувала до друку альбом «Евфалия Хатаева о времени и о себе…»[4]. Презентація видання відбулася в грудні 2002 року в Сумській обласній універсальній науковій бібліотеці[1].
Примітки
ред.- ↑ а б Бабинець Т, «Буржуазні троянди і радянська цибуля» як два крила однієї трагедії / Тетяна Бабинець // Сумщина. — 2002. — 4 груд. — С. 3 : іл.
- ↑ а б Капітоненко О. Щоденник співачки Хатаєвої / Олександр Капітоненко // Кримська світлиця. — 2003. — № 2 (10 січ.)
- ↑ Манько М. О. Суми та сумчани у документах сучасників. Кн. 3 : (1655—2010). — Суми, 2010. — С. 378.
- ↑ Архіви — то приспана пам'ять народу, торкнешся — заб'є джерелом... // Сумщина. — 2002. — 6 листоп. (№ 128). — С. 4 : фот.
Джерела
ред.- Евфалия Хатаева о времени и о себе… / сост., вступ. ст.., обзор фонда, коммент. Л. А. Покидченко. — Сумы: АС-Полиграф, 2002. — 24 с. : ил.(рос.)
- «Не пою — не живу»: Евфалия Хатаева (Гусева-Оренбургская) и ее дневник // Крымский альбом 2003 : историко-краеведческий и литературно-художественный альманах. [Вып. 8]. — Феодосия ; Москва : Коктебель, 2004. — С. 130—137 : ил. — (рос.).
- Евфалия Хатаева (Гусева-Оренбургская). Жизнь в Красном Крыму. Крымские и московские страницы одного «ненужного дневника» (декабрь 1920 г. — апрель 1921 г.) / публ. и примеч. С. И. Побожия // Крымский альбом 2003. [Вып. 8]. — Феодосия ; Москва : Коктебель, 2004. — С.138—147 : ил. — (рос.).