«Вітторіо Емануеле» (італ. Vittorio Emanuele) — броненосець-пре-дредноут типу «Реджина Елена» Королівських ВМС Італії початку XX століття.

«Вітторіо Емануеле»
Vittorio Emanuele
Служба
Тип/клас Броненосець
Держава прапора Королівство Італія
Належність Королівські ВМС Італії
Закладено 18 вересня 1901 року
Спущено на воду 12 жовтня 1904 року
Введено в експлуатацію 1 серпня 1908 року
Виведений зі складу флоту Виключений зі складу флоту 1 квітня 1923 року
Зданий на злам
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 12 691-13 035 т (стандартна)
13 950-14 192 т (повна)
Довжина 144,6 м
Ширина 22,4 м
Осадка 8,4 м
Бронювання Пояс: 250 мм
Башти: 200 мм
Палуба: 38 мм
Бойова рубка: 250 мм
Технічні дані
Рухова установка 2 × парові машини
28 котлів
Потужність 19 000 к.с.
Швидкість 22 вузли
Дальність плавання 10 000 миль на швидкості 10 вузлів
Екіпаж 742–764
Озброєння
Артилерія 2 x 305-мм гармати «Armstrong Whitworth 12 in/40»
4 x 203-мм гармати «203/45 Mod. 1897»

16 x 76,2-мм гармат QF 12
Торпедно-мінне озброєння 2 × 450-мм торпедних апарати

Історія створення

ред.

Броненосець «Вітторіо Емануеле» був закладений 18 вересня 1901 року на верфі флоту у місті Кастелламмаре-ді-Стабія. Спущений на воду 12 жовтня 1904 року, вступив у стрій 1 серпня 1908 року.

Свою назву корабель отримав на честь короля Італії Віктора Емануїла II.

Історія служби

ред.

Після вступу у стрій броненосець «Вітторіо Емануеле» був включений до складу Середземноморської ескадри[1].

З початком італійсько-турецької війни «Вітторіо Емануеле» та однотипні броненосці були включені до складу 1-ї дивізії 1-ї ескадри під командуванням адмірала Аугусто Обрі. «Вітторіо Емануеле» був флагманським кораблем адмірала.

18 жовтня 1911 року 1-ша дивізія броненосців та 3 крейсери супроводжували конвой транспортів, які перевозили 2-гу піхотну дивізію до Бенгазі. Коли османи відмовились капітулювати, італійський флот відкрив вогонь по місту, а піхота почала десантування. Італійці змусили османів відступити і захопили місто 29 жовтня[2].

До грудня італійські кораблі були розосереджені в портах Киренаїки. «Вітторіо Емануеле», крейсери «Етрурія» і «Етна» базувались в Тобруці.

4 березня 1912 року командувач ескадри, адмірал Аугусто Обрі помер на борту броненосця. 13 квітня 1-ша дивізія броненосців вирушила в Егейське море, супроводжуючи кораблі з десантом. 4 травня був висаджений десант на острові Родос. Наступного дня італійські війська захопили місто Родос. В період з 8 по 20 травня «Вітторіо Емануеле» брав участь у захопленні Додеканеських островів. Надалі 1-ша дивізія патрулювала Егейське море, щоб запобігти спробам турецького десанту на захоплені острови. Наприкінці серпня дивізія вирушила в Італію для ремонту.

Після вступу Італії у Першу світову війну «Вітторіо Емануеле» та однотипні броненосці були включені до складу 2-ї дивізії. Але командувач італійського флоту адмірал Паоло Таон ді Ревель не наважувався залучати великі кораблі до бойових дій, побоюючись ворожих підводних човнів, і намагаючись зберегти їх для імовірної великої битви з австро-угорським флотом. Тому «Вітторіо Емануеле» всю війну здійснював переходи між Бріндізі, Таранто та Вльорою, і в бойових діях участі не брав.

Після закінчення війни «Вітторіо Емануеле» використовувався як навчальний корабель.

Відповідно до Вашингтонської морської угоди 1922 року Італія могла залишити у строю броненосці типу «Реджина Елена», але не могла замінити їх новими лінкорами. Тим не менше, 1 квітня 1923 року корабель був виключений зі складу флоту і зданий на злам.

Література

ред.
  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
  • Тарас А. Энциклопедия броненосцев и линкоров. Минск, Харвест, 2002 ISBN 5-17-008844-2 (рос.)

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Vittorio Emanuele (1908)

  • Броненосець «Вітторіо Емануеле» та сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] (італ.)
  • * Beehler, William Henry (1913). The History of the Italian-Turkish War: September 29, 1911, to October 18, 1912. Annapolis, MD: United States Naval Institute. OCLC 1408563. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 19 листопада 2020.

Примітки

ред.
  1. Journal of the Royal United Service Institution, p. 1069
  2. Beehler, pp. 28–29