USS McCalla (DD-253)
«Маккала» (англ. USS McCalla (DD-253) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «Клемсон» військово-морських сил США за часів Другої світової війни.
| «Маккала» (DD-253) | ||
|---|---|---|
| USS McCalla (DD-253) | ||
.jpg) | ||
| Американський есмінець «Маккала» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрений міноносець типу «Клемсон» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} США
| |
| Належність |  Військово-морські сили США
| |
| На честь | перший корабель американських ВМС, названий на честь контрадмірала ВМС США Боумена Маккали | |
| Корабельня | Bethlehem Shipbuilding Corporation, Квінсі | |
| Закладено | 25 вересня 1918 | |
| Спущено на воду | 18 лютого 1919 | |
| Введено в експлуатацію | 19 травня 1919 | |
| На службі | 1919–1940 | |
| Переданий | 23 жовтня 1940 року до Королівського флоту Великої Британії | |
| Виведений зі складу флоту | 3 липня 1922[1] | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1215 т (стандартна) 1308 т (повна) | |
| Довжина | 95,81 м | |
| Ширина | 9,68 м | |
| Осадка | 3,0 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни Parsons 4 × водотрубних котли | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 26 500 к.с. | |
| Швидкість | 35 вузлів (65 км/год) | |
| Дальність плавання | 4900 миль (9100 км) на швидкості 15 вузлів | |
| Екіпаж | 122 офіцери та матроси | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 × 102-мм універсальні гармати Mark 4"/50 1 × 76-мм гармата Mark 3"/23 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 12 (4 × 3) × 533-мм торпедних апаратів | |
| «Стенлі» (I73) | ||
|---|---|---|
| HMS Stanley (I73)
| ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрений міноносець типу «Таун» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Велика Британія
| |
| Належність |  Військово-морські сили Великої Британії
| |
| На честь | єдиний корабель флоту на ім'я «Стенлі» | |
| Введено в експлуатацію | 23 жовтня 1940 | |
| На службі | 1940-1941 | |
| Загибель | 19 грудня 1941 року під час ескорту конвою HG 76 потоплений німецьким підводним човном U-574 | |
| Нагороди | 1 бойова відзнака[Прим. 1][2] | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику * Конвой WS 12 * Конвой HG 76 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Технічні дані | ||
| Озброєння | ||
«Маккала» закладений 25 вересня 1918 року на верфі Bethlehem Shipbuilding Corporation, у Квінсі, штат Массачусетс, де 18 лютого 1919 року корабель був спущений на воду. 19 травня 1919 року він увійшов до складу ВМС США.
Історія служби
ред.1940
ред.Американський есмінець «Маккала» був переданий за угодою «есмінці в обмін на бази» Королівському флоту Великої Британії. Згідно з цим договором США передавали британцям 50 есмінців зі свого резерву за умови 99-річної оренди британських військових баз у Західній півкулі. 23 жовтня 1940 року есмінець прибув до Галіфаксу з групою кораблів, яку передавали Королівським британському та канадському флотам, де його перейменували на «Стенлі».
1941
ред.1 жовтня 1941 року есмінець вийшов з «Бланкні» з Клайда на підтримку ескорту конвою WS 12. Входив до сил ближнього супроводу, який очолював крейсер «Каїр»[Прим. 2].
У грудні 1941 року «Стенлі» виконував завдання з супроводу конвою HG 76, який прямував до Гібралтару. 17 грудня на водній поверхні палубним літаком «Марлет» з ескортного авіаносця «Одасіті» був помічений німецький підводний човен U-131, який спробував зануритися на глибину. Британські кораблі та літаки негайно розпочали атаку, але «Марлет» був збитий німцями під час штурмовки. Тому есмінці «Стенлі», «Бланкні» й «Ексмур», шлюпи «Сток» і «Пентстемон» відкрили вогонь з гармат головного калібру по субмарині противника. Капітан U-131 вирішив затопити корабель; усі 47 німецьких підводників потрапили в полон.
18 грудня екіпаж «Стенлі» південніше островів Мадейра виявив U-434 і розпочав переслідування човна. «Бланкні» тричі атакував субмарину глибинними бомбами, внаслідок чого U-434 дістав пошкоджень і вимушено сплив на поверхню. Німецький екіпаж був узятий полоненими, човен затонув.
19 грудня 1941 роу західніше мису Фіністерре у битві за конвой HG 76 з 32 суден німецька «вовча зграя» «Зеераубер» затопила 2 судна та 2 кораблі ескорту: ескортний авіаносець «Одасіті»[3] і U-574 потопив есмінець «Стенлі». Німецький рейд на транспортний конвоїв коштував Крігсмаріне 5 човнів U-127[Прим. 3], U-131, U-434, U-574, U-567 і двох патрульних літаків Fw 200 «Кондор». Перша перемога союзників у битві за конвой[4]
Див. також
ред.Примітки
ред.- Виноски
- ↑ 1 бойова відзнака за участь у кампаніях та битвах: за битву за Атлантику (1941).
- ↑ До складу конвою WS 12 входили: авіаносець «Аргус», крейсери «Девоншир», «Каїр», есмінці «Сикх», «Вітч», «Бланкні», «Вайтхол», «Бедсворт», «Бредфорд», «Стенлі», «Брайтон», «Ланкастер», «Ньюарк», «Ассінібойн», «Сагеней», допоміжний мінний загороджувач «Агамемнон»
- ↑ U-127 затоплений австралійським есмінцем «Нестор» 15 грудня поблизу мису святого Вікентія
- Джерела
Посилання
ред.
- HMS STANLEY (I 73) - ex-US Destroyer. на naval-history.net. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 13 травня 2020. (англ.)
- USS McCalla (i) (DD 253). на uboat.net. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 13 травня 2020. (англ.)
- HMS Stanley (I 73). на uboat.net. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 13 травня 2020. (англ.)
- USS McCALLA (DD-253) [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.]
- USS McCalla (DD-253)/ HMS Stanley [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.]
- USS McCalla (DD-253) [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- HMS Stanley (I73) (+1941)
- HMS Stanley (I73) [Архівовано 23 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
Література
ред.- Chesneau, Roger & Kolesnik, Eugene M Conway's All the World's Fighting Ships 1860—1905. — Conway Maritime Press. — Greenwich: 1979. — ISBN 0-8317-0302-4
- Шишов А. А. Эскадренные миноносцы США (1916—1922). — СПб.: Крепость, 2001. — Т. 1. — 256 с. — (Боевые корабли мира). — 2000 экз. — ISBN 5-94291-005-1.
38°12′ пн. ш. 17°23′ зх. д. / 38.200° пн. ш. 17.383° зх. д.