Шлюп (бойовий корабель)
Шлюп (англ. sloop) у Британському королівському флоті XVIII − середини XIX в — корабель, що не має рангу, з рейтингом[en] «24-гарматний» або нижче, і тому що не вимагає командира в званні капітан (captain).
Визначення не було універсальне. За традицією, в нього не включалися сталі типи малих кораблів, наприклад тендер (англ. tender) або шхуна (англ. schooner).
У Королівському флоті у 20 столітті термін «шлюп» застосовувався також до кораблів протичовнової оборони, аналогічних за функціями до сучасних їм корветів та фрегатів. Ці кораблі не мали вітрил.
Походження ред.
Відсутність рангу у шлюпів пояснюється тим, що основою флоту вважалися лінійні кораблі, при допоміжній ролі фрегатів.[1] Усі інші сили розглядалися лише як другорядні, і уваги їх розвитку приділялося мало. Часто (але не завжди) їх зазначали загальним терміном англ. sloop-of-war.
Така класифікація була дуже розпливчата, що і відбилося на практиці. До шлюпів часом відносили як спеціально побудовані кораблі, так і мобілізовані судна, захоплені призи і ін., що підходили під визначення. Відповідно, в ходу були ряд уточнювальних термінів, з яких жоден не був цілком строгим: корабель-шлюп (англ. ship-sloop), бриг-шлюп (англ. brig-sloop, brig-of-war), озброєний бриг (англ. gun-brig), корабель-бомбардир (англ. bomb) тощо.
Британські шлюпи епохи вітрила відрізнялися один від одного розмірами, числом щогл, вітрильним озброєнням, артилерією і чисельністю команд. Найбільші були мініатюрними 20-24-гарматними фрегатами з трищогловим прямим озброєнням, мали батарейну палубу, напівбак і шканці. Найменші були просто озброєними ботами з однією щоглою, 1-4 гарматами або фальконетами. На відміну від більших кораблів, шлюпи могли мати і весла[2].
Серед шлюпів у британській службі попадалися шняви (англ. snow), бретонські люгери (англ. lugger), середземноморські шебеки (англ. xebec), і навіть арабські дау (англ. dhow). Траплялися навіть берегові споруди[en], внесені в списки флоту як шлюпи. Більшість же складали гладкопалубні[en] шлюпи з батареєю на верхній палубі, з трищогловим озброєнням фрегата[3] (у французькому флоті їх аналогом були корвети) або бриги.[4]
Французькі революційні і наполеонівські війни ред.
| Гладкопалубні[5] | Півбакові[6] | |||
|---|---|---|---|---|
| Рік | В строю | В ремонті
або в резерві |
В строю | В ремонті
або в резерві |
| 1794 | 0 | 0 | 32 | 1 |
| 1797 | 10 | 0 | 43 | 2 |
| 1799 | 23 | 0 | 38 | 0 |
| 1801 | 22 | 3 | 34 | 0 |
| 1804 | 37 | 0 | 19 | 2 |
| 1808 | 27 | 7 | 49 | 3 |
| 1810 | 19 | 2 | 54 | 2 |
| 1812 | 12 | 1 | 50 | 1 |
| 1814 | 9 | 1 | 43 | 1 |
Приведена динаміка чисельності відповідає змінам у пріоритетах Британського Адміралтейства. До 1805 року основними завданнями були генеральна битва лінійних кораблів (для яких шлюпи, через хронічну нестачу фрегатів, часто вели розвідку) і захист від вторгнення через Ла-Манш (знищення десантних засобів і їхнє прикриття). Ці наступальні завдання вимагали швидкохідних і маневрених кораблів.
Відповідно, число швидких, здатних на гострі курси гладкопалубних шлюпів стало рости.
До кінця 1805 року лінійні флоту супротивників Британії були витіснені з морів або знищені. На перший план все більше виступають «другорядні» завдання флоту: блокада, захист торгівлі, захист свого узбережжя, конвої, патрульна і посильна служба. Для цього краще підходили сильніше озброєні, більше морехідні, хоча і повільніші, важчі і увалисті трищоглові шлюпи напівбачного типу.
Зниження їх чисельності в 1801−1804 рр. пояснюється пріоритетом гладкопалубного типу, а також загальним скороченням флоту в результаті Ам'єнського миру 1802 р.
З ростом Британської імперії до цих завдань додаються дослідження, гідрографічна служба, підтримка віддалених баз. Значення легких сил, особливо шлюпів, ще зростає. Потреба в них перевищує можливості кораблебудування і людські ресурси. Характерно, що саме розвитком шлюпів викликано введення у Британському флоті звання командер (англ. Commander, повністю — англ. Master and Commander), проміжного між капітаном і лейтенантом.
Англо-американська морська війна 1812 року ще більше загострила цю тенденцію.[7]
Перехідний період ред.
1817 року було переглянуто британську систему рейтингів по числу гармат. Визначення шлюпа, отже, усе більш розмивалося.
З кінця Наполеонівських воєн шлюпи починають проникати у флоту інших країн. Одночасно, Британія починає для тих же цілей будувати і інші класи, наприклад такий типово французький, як корвет.
За межами Англії, типовий шлюп — це трищогловий корабель другої половини XVIII — почала XIX віків з прямим вітрильним озброєнням. Водотоннажність до 900 т. озброєння 10 − 28 гармат. У російському флоті використовувався для дозорної і посильної служб і як транспортне і експедиційне судно.
Починаючи з 1820-х років з'являються вітрильно-парові шлюпи. Озброєння їх відходить від стандартного для століття вітрила. Зустрічаються варіанти з гарматами старого зразка числом 30 і більше, або з малим числом нарізних гармат великого калібру.
З переходом на повністю паровий флот клас шлюпів відмирає до початку Першої світової війни.
Шлюпи XX століття ред.
У Королівському флоті термін «шлюп» застосовувався також до військових кораблів, які будували для захисту конвоїв, насамперед від атак підводних човнів у Першу та у Другу світову війну. Вони не призначалися для бойових дій у складі ескадри. Після завершення Першої світової війни шлюпи Королівського флоту стали класифікувати як корвети. Більші шлюпи, які будували з 1939, класифікували після 1945 як фрегати.
Найвідоміші шлюпи ред.
- Греція — Картеріа (Καρτερία), перший пароплав, застосований у бою.
- Велика Британія — «Бігль» (HMS Beagle).
- «Аметист» — головний учасник інциденту на Янцзи
- США — «Констеллейшн[en]» (Constellation). Один з довгожителів епохи вітрила. Перебудований в шлюп 1854 року з фрегата 1797 року побудови. За іншими даними, закладений 1853 року, названий на честь фрегата 1797 року побудови.[8] Виконував дипломатичні місії (1854 − 1858), припинення работоргівлі (1859 − 1861), морську блокаду південних штатів в час Американської Громадянської війни, інші завдання. З 1894 р. навчальний корабель. Числився в списках флоту до 1955 року. Зберігся досі (початок XXI ст.)
- Росія — «Восток», «Мирний»
Примітки ред.
- ↑ Mahan A.T. The Influence of Sea Power Upon History, 1660 − 1783. Dover Publications, Inc., New York, 1987
- ↑ The Trafalgar Campaign : 1803 − 1805. Robert Gardiner, ed. Chatham Publishing, 1997, pp. 8-11, 122 − 123.
- ↑ Fleet Battle and Blockade: French Revolutionary Wars 1793 − 1796. Robert Gardiner, ed. Chatham Publishing, 1997, pp.113-115.
- ↑ Victory of Seapower. Winning the Napoleonic War 1806 − 1814. Robert Gardiner, ed. Chatham Publishing, 1998.
- ↑ Fleet Battle and Blockade…, p.115.
- ↑ The Trafalgar Campaign…, p. 123.
- ↑ The Naval War of 1812. Robert Gardiner, ed. Chatham Publishing, 1997.
- ↑ USS Constellation [1] [Архівовано 11 травня 2008 у Wayback Machine.]