Tulipa altaica
Тюльпан алтайський
Tulipa kolpakowskiana 3.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Лілієцвіті (Liliales)
Родина: Лілійні (Liliaceae)
Підродина: Lilioideae
Триба: Tulipeae
Рід: Тюльпан (Tulipa)
Підрід: Tulipa
Вид: Тюльпан алтайський
Біноміальна назва
Tulipa altaica
Pall. ex Spreng., 1825
Синоніми
Tulipa gesneriana var. lutea Regel
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Tulipa altaica
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tulipa altaica
EOL logo.svg EOL: 1082904
IPNI: 542818-1
The Plant List: kew-289664

Tulipa altaica (укр. Тюльпан алтайський[1]) — багаторічна рослина роду тюльпан родини лілійних.

ІсторіяРедагувати

Відкрив цей вид Петер-Симон Паллас, який вперше зібрав його на Алтаї (гора Імаус) наприкінці 1770-х років. Офіційний опис виду був опублікований німецьким ботаніком Куртом Шпренгелєм в 1825 році.

ОписРедагувати

 
Цибулина

Цибулина яйцеподібна, до 2,5 см в діаметрі, з тонкошкірястими, бурими лусками, з внутрішньої сторони по всій поверхні волосистими. Стебло у верхній частині опушене, 10-40 см заввишки. Листків — 3-4 шт., зазвичай відігнуті, трохи розставлені, сизі, по краю хрящевидні і хвилясті, нижній лист ланцетовий або довгастий, до 4 см завдовжки. Квітка одиночна, чашоподібно-лілейна, частки оцвітини жовтуваті або жовті, 2,5-5 см завдовжки, загострені, зовнішні зовні зеленуваті, брудно-фіолетові або червонуваті, довгасті, внутрішні обернено довгасті. Тичинки в 2 — 2,5 рази коротше оцвітини. Тичинкові нитки жовті, голі. Пильовики жовті, в 1,5 — 2 рази довші за нитки. Зав'язь трохи коротша за тичинки, з майже сидячим рильцем. Плід — коробочка 1,5 — 2 см завширшки, 2 — 4 см завдовжки. Кількість нормально розвинених насінин — до 165. Розмноження насіннєве і вегетативне.

Цвіте з кінця квітня до кінця другої декади травня, плодоносить в червні.

Близький середньоазійський вид Tulipa schrenkii (укр. тюльпан Шренка) відрізняється червоними частками оцвітини, різко звуженими в коротке загострення, і голим у верхній частині (під квіткою) стеблом.

ЕкологіяРедагувати

Зростає у степах і на кам'янистих схилах невеликих сопок.

ПоширенняРедагувати

Ареал охоплює Середню Азію і Західний Сибір. Країни поширення — Китай (Східний Туркестан), Росія (Алтайський край, Омська область), Казахстан, Киргизстан, Таджикистан. У Казахстані зустрічається в Зайсанській улоговині, на хребтах Південного Алтаю (Наримський, Курчумський, Азутау), в Тарбагатаї і у східній частині Казахського дрібносопочника (Східно-Казахстанська область).

Охоронні заходиРедагувати

Вид занесений до Червоних книг Алтайського краю і Омської області Росії.[2]

КультивуванняРедагувати

Вперше введений в культуру в Санкт-Петербурзькому ботанічному саду Е. Л. Регелєм у 1870-х роках, з початку XX століття став відомий у Західній Європі. При цьому в культурі поширений мало. Успішно культивується в містах Південного Сибіру (Барнаул, Новосибірськ, Горно-Алтайськ) і Казахстану (Ріддер, Алмати).

ВикористанняРедагувати

Перспективний вид для ландшафтного озеленення та альпінаріїв. Має цінність через стійкість у відкритому ґрунті і доброю здатністю до вегетативного розмноження, а також різноманіттям габітуальних форм. Оригінальні низькорослі форми з великою квіткою і сильно хвилястими «кучерявим» листками.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Tulipa altaica Pall. ex Spreng.. Плантариум. Процитовано 28.11.2017.  (рос.)

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати