Timon nevadensis
| Timon nevadensis | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_male_(found_by_Jean_NICOLAS)_(35778938553).jpg) | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Timon nevadensis (Buchholz, 1963) | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Timon lepidus nevadensis Lacerta lepida nevadensis | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Timon nevadensis[1] — вид ящірок родини справжніх ящірок (Lacertidae). Один із 7 видів роду Timon[2]. Поширений у Південній Іспанії. Мешканець маквісу та інших субаридних місцевостей із відслоненнями і чагарниками.
Опис
ред.Одна з найбільших ящірок Європи. Тіло масивне, міцне, до 70 см завдовжки. Довжина тіла від кінчика морди до клоаки (L.) до 24 см. Хвіст (L.cd.) майже вдвічі перевищує довжину тулуба з головою. Спостерігається статевий диморфізм — самці значно більші за самиць. Самиці стрункіші, ніж самці. Голова у самців масивна. Морда округла. Спина вкрита гладенькою однорідною лускою, на хвості луска ребриста. Потилична луска ширша, ніж у споріднених видів[3].
Забарвлення верхньої сторони тіла зазвичай однорідне, коричневе або сіре, рідко з домішкою зеленого, без чорних сітчастих візурунків на спині. З боків тягнуться поздовжні ряди великих круглих плям синього кольору. Черево світліше за спину, зазвичай матово-білого кольору. Молоді особини часто темного кольору з розсіяними глазчастими плямами на спині. На задній частині тіла іноді присутні поперечні смуги. Коричневі та зелені відтінки з'являються з віком[3].
Поширення
ред.Вид поширений у Південній Іспанії, в регіонах Аліканте, Мурсія та Альмерія[1][3][4].
Місця проживання
ред.Населяють відносно сухі місцевості з відслоненнями і чагарниками, оливові гаї, рідколісся, узбіччя доріг і старіші прибережні дюни. Як сховища використовують власні нори або нори гризунів, великі колючі кущі, нагромадження каміння та щілини в скелях. У гори піднімається до висоти близько 2100 м н. р. м.[3].
Особливості біології
ред.Денна і в основному наземна ящірка, але дуже добре лазить по камінню, скелях і деревах у пошуках їжі або коли рятується від хижаків. Зазвичай полохлива і часто тікає на великій відстані при наближенні людини, роблячи багато шуму під час втечі. Якщо її загнати в кут, може навіть бути агресивною і підстрибнути в протистоянні нападнику. При потраплянні до рук може кусати з великою силою. При проживанні поблизу людського житла може звикнути до присутності людей. Активна з березня по жовтень[3].
Ящірка належить до яйцекладних плазунів. Самці активно утримують індивідуальні території з кількома самками і з готовністю їх захищають від інших самців. Парування відбувається в березні — квітні. Самиці відкладають від 5 до 24 яєць у червні — липні. У сприятливих умовах може бути до двох кладок за сезон[3].
Харчуються ящірки комахами (переважно жуками), іншими безхребетними, дрібними хребетними, зокрема й ящірками інших видів, молодими зміями, гризунами, птахами та їх пташенятами, вживають в їжу також ягоди та плоди рослин[3].
Охорона
ред.Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»[4].
Примітки
ред.- ↑ а б The Reptile Database: Timon nevadensis
- ↑ The Reptile Database: Timon
- ↑ а б в г д е ж Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 р. (pp. 250—252)
- ↑ а б Timon nevadensis у Червоному списку МСОП
Література
ред.- Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 р. (pp. 250—252). ISBN 978-1-4081-5459-5