Силакога (метеорит)

метеорит
(Перенаправлено з Sylacauga)

Силакога (англ. Sylacauga) — перший в історії метеорит, влучання якого в людину було задокументовано.

Sylacauga
ТипХондрит
КласЗвичайний хондрит
ГрупаH4[1]
Батьківське тіло1685 Торо
КраїнаСША США
РегіонСилакоґа, Алабама
Координати33°11′18″ пн. ш. 86°17′40″ зх. д. / 33.18833° пн. ш. 86.29444° зх. д. / 33.18833; -86.29444Координати: 33°11′18″ пн. ш. 86°17′40″ зх. д. / 33.18833° пн. ш. 86.29444° зх. д. / 33.18833; -86.29444[2]
Спостереження падінняТак
Дата падіння30 листопада 1954 р.
Вага5.56 кг
Кількість3
Площа розсіюванняТак
Інші назвиHodges
Місце зберіганняУніверситет Алабами
Смітсонівський інститут

Метеорит, який являв собою звичайний хондрит, вагою 3,86 кг, впав 30 листопада 1954 р. у місті Силакоґа, округ Талладеґа штат Алабама, США. Його було видно в небі з трьох штатів, попри те, що пролітав атмосферу він пізнім ранком.

Метеорит розміром з апельсин пробив дах будинку, що належав Енн Елізабет Годжес (1923—1972). Він влучив у великий дерев'яний радіоприймач і рикошетом вдарив господиню, яка дрімала у вітальні на дивані, по руці і стегну. Удар був сильним, але серйозних ушкоджень вона не зазнала. Саме тому іноді вживається альтернативна назва для цього метеорита — Hodges, за прізвищем постраждалої.

Цей випадок вважається першим задокументованим випадком, коли позаземний об'єкт влучив у людину.

Подальший перебіг подій

ред.

ВПС США конфіскували метеорит. Але сім'я постраждалої найняла адвоката, щоб відсудити метеорит, розраховуючи продати його, а за виручені гроші відремонтувати розбитий дах. Спочатку надходили пропозиції про купівлю метеорита за 5500 доларів, але через рік, коли метеорит нарешті повернули родині, ажіотаж покупців зник. Урешті-решт Енн Годжес, попри бажання свого чоловіка продати космічну каменюку, пожертвувала його до музею природничої історії Університету Алабами в місті Таскалуса, де він зберігається й понині.

1964 року подружжя Годжес розлучилося, і вони обоє погодилися, що емоційний вплив і незручності, спричинені метеоритом, були чинниками розлучення і сказали, що вони хотіли б, аби його не було. Здоров'я Енн Годжес погіршилося і 1972 року вона померла. За благодійність Енн Годжес поховали на кладовищі баптистської церкви.

Наступного дня після падіння метеорита, 1 грудня 1954 р., Джуліус К. Мак-Кінні, фермер, який жив неподалік від Годжес, знайшов другий фрагмент метеорита вагою 1,68 кг на середині ґрунтової дороги, поблизу свого будинку. Він зумів продати свій шматок до Смітсонівського інституту, а виручених грошей вистачило, щоб купити невеликий шматок землі, будинок та старий автомобіль[3].

Уламки

ред.

Після входження в атмосферу метеорит Sylacauga розщепився щонайменше на три шматки[4]:

  1. Уламок Hodges (3.86 кг — 33°11′18″ пн. ш. 86°17′40″ зх. д. / 33.188361° пн. ш. 86.294500° зх. д. / 33.188361; -86.294500) поцілив у будинок Енн Елізабет Годжес, і в неї саму.
  2. Уламок McKinney (1.68 кг — 33°13′08″ пн. ш. 86°17′20″ зх. д. / 33.219000° пн. ш. 86.289083° зх. д. / 33.219000; -86.289083) був виявлений наступного дня, 1 грудня 1954 року Джуліусом Кемпісом Мак-Кінні, африкано-американським фермером, який продав знайдений осколок заради купівлі будинку та додаткової площі поля.
  3. Третій фрагмент, як вважається, приземлився десь поблизу Чайлдерсберга (кілька кілометрів на північний захід від Оук-Ґроув).

Орбіта

ред.

Метеороїд наблизився до Землі із сонячного боку, тож зіткнення відбулось тоді, коли він минув точку перигелію і прямував у напрямку від Сонця. Шляхом розрахунків траєкторії орбіти, за найімовірнішого кандидата, як батьківське тіло, був визначений астероїд 1685 Торо[en][4].

Примітки

ред.
  1. (англ.)Sylacauga. The Catalogue of Meteorites. National History Museum.
  2. (англ.)Sylacauga. Meteoritical Bulletin Database. The Meteoritical Society.
  3. (англ.)A star fell on Sylacauga. The Decatur Daily. 30-11-2006. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 12-06-2014.
  4. а б (англ.)H. Povenmire (1995). The Sylacauga, Alabama Meteorite: The Impact Locations, Atmosphere Trajectory, Strewn Field and Radiant. H.Povenmire. Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference. Т. 26. с. 1133.

Джерела

ред.